Література

1. Васильев Г.А, Поляков В.А. Основы рекламной деятельности: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 414 с.

2.Макашев М.О. Бренд: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 207 с.

3.Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Серегина Т.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность: Учебник для студентов высших учебных заведений. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2002. - 364 с.

4. Шарков Ф.И. Интегрированные бренд-коммуникации. – М.: «РИП-Холдинг», 2004. – 244 с.

Скворцова Катерина

студентка IV курсу факультету соціології та управління ЗНУ

Наук. кер.: к. псих. н., доцент Бойко Г.В.

Соціально-психологічна допомога дітям-сиротам у підготовці до створення власної сім’ї

Підготовка дитини-сироти і дитини, що позбавлена батьківської турботи, до життя в суспільстві – це тривалий соціально-педагогічний процес залучення її в систему соціальних взаємин [2, 71]. Дитина-сирота має відчувати турботу про себе, і не лише державну, а й має право жити в сім’ї, виховуватись за принципом цієї міні-моделі суспільства, щоб потім відтворити її у власному житті. Виходячи з аналізу міжнародного досвіду опіки над дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування бачимо, що саме дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї є найгуманнішими формами опіки порівняно з державними установами, але, на жаль, їх в Україні ще дуже мало. Зауважимо, що лише родина володіє такою системою надання інформації, яка дозволяє дитині засвоювати її з максимальною зацікавленістю, повнотою, швидкістю. Компоненти цієї системи-батьківська любов, довіра до батьків, позитивний психологічний клімат у сім’ї [4, 64].

Актуальність даної проблеми полягає у тому, що політика нашої держави спрямована на розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт. Для нашої держави постає найважливіше завдання-створення все більш розгалуженої системи опіки над цими дітьми, адже цей факт приносить позитивні моменти для розвитку українського суспільства. Адаптація дітей – сиріт, які отримують виховання в інтернатних закладах, ускладнена по декільком причинам. Найголовніша з них - в суб’єктивних особливостях дітей-сиріт: умови дорослішання в сирітському закладі формують в них комплекс сирітства, який до того ж може доповнюватися психічним нездоров’ям [4, 66].

Аналіз наукової літератури з питань соціально-психологічної готовності дітей-сиріт до створення сім’ї дає підстави стверджувати, що на даний час проблема підготовки молоді до створення сім’ї є недостатньо розробленою. Зазначимо, що в працях Л. Волинець бачимо розгляд проблем дітей-сиріт при вступі до самостійного життя [3, 5]. Дослідження проблем дітей-сиріт, які зазнають певних труднощів при створенні власної сім’ї і вже у дорослому житті мають певні комплекси, можна побачити в роботах М. Астоянц, І. Бобильової, І. Дємєнт’євої [1; 2; 4]. Проте спеціальних досліджень, метою яких було б вивчення всіх аспектів соціально-психологічної допомоги дітям-сиротам у підготовці до створення власної сім’ї раніше не проводилось.

Вивчення даної проблеми спеціалістами з соціальної роботи вкрай важливо, адже створення сім`ї - процес, на який впливають різні фактори розвитку особистості. Отже, фахівці з соціальної допомоги повинні сприяти гармонійному розвитку дітей – сиріт, тому що від їх психологічного та соціального стану залежить як їх особистісний добробут та розвиток їх дітей, так і розвиток нашої країни. Головними завданнями соціально –психологічної допомоги дітям-сиротам у створення сім`ї є застосування соціальним працівником різних форм, методів роботи і соціально-педагогічних технологій. Соціально - педагогічна робота з дітьми-сиротами передбачає соціально – педагогічну реабілітацію, яка надає цілісний динамічний процес розвитку особистості, її самоактуалізації й самореалізації, як наслідок оволодіння навичками для створення власної родини [2, 70].

Реалізація змісту соціально – психологічної допомоги здійснюється шляхом виховання, навчальної, просвітницької та консультативної діяльності. Виховний вид діяльності соціально-психологічної допомоги визначає її специфіку і має велике значення у підготовці дитини до створення сім`ї, самостійного життя, до постійного самовиховання та самовдосконалення протягом усього життя.

Неможливість всиновлення, та розвиток дитини-сироти в умовах інтернатного закладу має передбачити виховання поваги, любові до себе, інших дітей, персоналу інтернату. Всі ці позитивні компоненти в сукупності складають засади для розвитку почуття власної гідності, впевненості в собі та власних силах [1, 64]. Велику роль у формуванні позитивного образу сім`ї відіграє відвідування дитиною благонадійних родин та спілкування з однолітками із загальноосвітніх (масових) шкіл [1, 65].

Адаптувати дитину-сироту до самостійного життя та наділити навичками у створенні сім`ї – це першочергове завдання для соціального працівника при роботі з цією категорією клієнтів. Вдосконалення системи державної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без батьківського піклування, бачимо у створенні якомога більшої кількості будинків сімейного типу, що, у свою чергу, призведе до гармонійного розвитку особистості дитини-сироти як майбутнього сім’янина або матусі.