Література

1. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.

2. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810/98 від 22.07.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 32.

3. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимошук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.

4. Про кредитні спілки: Закон України вiд 12 квітня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.

5. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – Ст. 263.

6. Про затвердження Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1099 від 22 червня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – Ст. 1825.

7. Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 146 від 02 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 476.

Коваленко Наталія

студентка IV курсу юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. ю. н., доцент Лютіков П.С.

Забезпечення права на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції у господарському процесі україни

Особлива роль апеляційного господарського суду визначається тим, що основними цілями його діяльності є створення ефективного державного захисту прав, свобод та законних інтересів учасників господарських правовідносин. Діяльність суду здійснюється в ім'я правосуддя і спрямована на зміцнення правопорядку в господарській діяльності підприємств, установ та організацій.

Оскарження судових рішень є одним із найбільш досліджених питань в юридичній науці, але це питання не втратило своєї актуальності й нині. Це пояснюється тим, що оскарження судових рішень у порядку апеляції чи касації, по-перше, є факультативною стадією всіх видів судових процесів, тобто ініціатором виникнення цієї стадії є певні учасники процесу, по-друге, ця стадія процесу зазнала суттєвих змін разом з реформуванням судової системи, а тому потребує додаткових ґрунтовних досліджень та науково виважених оцінок. Крім того правозастосовча практика у господарських відносинах не є єдиною та узгодженою, що породжує соціально-правові конфлікти та спори між їх учасниками. Вирішення спорів між суб'єктами господарської діяльності покладається на господарські суди, які є гарантом законності та правової справедливості.

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Господарським процесуальним кодексом України таке право надано сторонам у справі та прокурору. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені в ГПК України та Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [1]. Особлива роль апеляційного господарського суду визначається тим, що основними цілями його діяльності є створення ефективного державного захисту прав, свобод та законних інтересів учасників господарських правовідносин.

У зв'язку з проблемами у законодавчому процесі і низькою якістю законодавчих актів особливо важливим є узагальнення судової практики. Тому необхідно активізувати роботу судових палат апеляційних господарських судів, які з урахуванням їх місця і ролі в системі господарських судів та завантаженості суддів повинні фактично відігравати головну роль. Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є наявність низки передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких насамперед віднесено наявність об'єкта, щодо якого подається апеляція [2].

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевих господарських судів, які не набрали чинності відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбачених ГПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Самостійним об'єктом права оскарження може бути як рішення в цілому, так і в окремій його частині [3].

Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійснена за таких умов: забезпеченню дотримання встановленого для подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання строку (ст. 93 ГПК України); скаргу подано уповноваженою особою (ст. 91, 94 ГПК України); скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскарженню (ст. 85, 88, 90 ГПК України). Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім процесуальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскарженню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є також дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі реквізитам [4]. Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити: 1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання); 2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення; 3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково; 4) перелік документів, доданих до скарги (подання) [1]. При цьому, апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію [1].

Виходячи з вищезазначеного, право на оскарження судових рішень можна визначити як передбачену процесуальним законодавством міру можливої поведінки особи щодо оскарження винесеного судом рішення як до, так і після його вступу в законну силу.

На нашу думку, право на оскарження судових рішень є однією із головних засад правосуддя в Україні, але правове закріплення та механізм реалізації цього права не повинен настільки ускладнювати юридичний процес. Роль судів апеляційної інстанції в здійсненні правосуддя та в очах суспільства повинна бути підвищена, по-перше, шляхом вдосконалення критеріїв підбору суддів, та, по-друге, закріпленням у чинному законодавстві положень, згідно з якими рішення суду по апеляційній скарзі повинні бути остаточними, а перегляд цих рішень - можливим лише у випадках провадження за виключними обставинами чи провадження за нововиявленими обставинами.