Семіотика заголовків в пресі

Заголовки відіграють важливу роль у сучасній газеті. В них відображаються основні ознаки стилю оформлення видання. Це пов`язано насамперед з тим, що заголовки - це перше, на що звертає увагу читач, коли розгортає газету. Але не менш важливе значення, ніж графічна функція, має змістова інформація, відображена у заголовному комплексі.

Семіотика - це теорія знаків та знакових систем [1]. Стильова та змістова єдність існує в газетах, де використання того чи того заголовка визначається системою, тобто розробленою схемою застосування засобів оформлення за основними тематичними розділами і рубриками видання. При розробці шрифтового розкладу враховуються і специфіка видання, і його оформлювальні традиції, і, звичайно, реальні можливості друкарні.

Для журналістики семіотичний аспект має велике значення тому, що користуючись засобами і правилами семіотики, журналіст може якнайвиразніше донести до аудиторії не просто голі факти, а зобразити словами-символами те, що допоможе читачу уявити ситуацію, про яку йдеться або ж відчути настрій людини чи певної кількості людей. Незважаючи на те, що журналісти мають передавати інформацію майже "безбарвно", тобто без власних висновків і коментарів, будь-який матеріал все ж таки має своє забарвлення: позитивне, негативне, нейтральне [2].

Застосування семіотики у заголовках дає нам можливість безпосередньо звертатися до читача (глядача, слухача) за допомогою асоціативних або явних знаків-образів, символів, індексів. Так у газеті «Україна Молода» (№ 039 від 02.03.2010) опубліковано матеріал «Наталія Шухевич: За такого брата можна відсидіти десять років. Зі смертю сестри Романа Шухевича пішли в небуття й унікальні спогади про головнокомандувача УПА». У ньому головним виступає один факт, означений цитатою, що є знаковою компонентою даного повідомлення. Компонентою значення є зміст самої цитати і уточнення, що є у наступному рядку. Інтерпретатором є Наталія Шухевич, а інтерпретантом – читачі газети. Отже, маємо справу з типовим семіозисом.

Семіотичний аспект аналізу тексту допомагає зробити це звернення прозорішим і зрозумілішим. З семіотичного погляду, текст (а отже і заголовок) – це комунікативна одиниця, представлена як семіотичне (знакове) утворення вербальної та невербальної фактури, що становить зв'язне ціле, об'єднане спільною метою, авторською інтенцією, текстовою модальністю і своїми межами.

Література

1. Білецький А. О. Про мову і мовознавство: Навч. посібник. - К.: «АртЕк», 1996. - 224 с.

2. Серажим К. С. Семіотичний аспект аналізу тексту// Інститут журналістики - К. - 2007.

Вердібоженко Дар’я

студентка IV курсу факультету журналістики ЗНУ

Наук. кер.: к. філол. н., ст.викл.Тернова А.І.

Студентський проект „універ” в контексті локального телебачення

Cтудентське телебачення ЗНУ, як навчальна база для журналістів, дає можливість розвивати низку професійних якостей: спостережливість, спроможність виявляти цікаві для громадськості факти, події, вироблення швидкої реакції ..., а також ініціативність, винахідливість ... – все це сприяє становленню творчої особистості, професійному успіху й кар’єрному росту.

Студентське телебачення, як окремий вид комунікації, не тільки надає можливість реалізувати власний творчий потенціал молодим журналістам, але й слугує каналом обміну інформацією всередині вишу. Телебачення такого виду, як зазначає ректор Московського інституту економіки та права В. Буянов, може виступати каналом взаємодії між органами інституту та теперішніми й майбутніми студентами вузу [2].

В українському суспільстві телевізійні проекти (цикли програм), створені студентами-журналістами, – явище нерозповсюджене. Хоча, на сьогодні спостерігається підвищення інтересу до студентських проектів у Вищих навчальних закладах. Телевізійні матеріали створюються студентами-журналістами (часом вихованцями інших факультетів) у межах навчального процесу, під час проведення лабораторних та практичних, індивідуальних занять із фахових дисциплін, а також при написання дипломних робіт.

Студентський канал „Юніверс – ТБ” з 2004 року здійснює щотижневі покази новинарних випусків локальною мережею університету (із залученням кращих студентських зйомок матеріалів, робіт та програм) з метою інформування.

За твердженням відомого журналіста Ю. Макарова, телебачення – це спорт молодого покоління [1]. Таким чином у вищих навчальних закладах необхідна база для отримання не тільки теоретичних, а й практичних навичок. Студентський молодіжний проект „Універ” виходить в ефір потягом 2009-2010 навчального року і на сьогодні „побачили світ” 20 випусків. Транслюється програма по локальній мережі двічі на день, під час великих перерв. Загальний хронометраж одного випуску 25 хвилин. Аудіовізуальний продукт носить інформаційно-розважальний характер з елементами аналітики.

Розташування рубрик у програмі є не типовим у порівнянні з попередніми студентськими проектами, в яких, як правило, на перший план виносяться інформаційні сюжети. В „Універі” розважальний матеріал передує інформаційному. Причиною такого подання (розташування) стало прагнення зацікавити молодіжну аудиторію власним аудіовізуальним продуктом. Цілісним виготовленням програм, а саме монтажем, компонуванням, зйомкою та пошуками візуального та аудіального втілення ідей займався творчий колектив із кількох осіб. Таким чином, працюючи самостійно (проходячи всі етапи виробничого процесу) студенти мали змогу отримати практичні навички зі створення програм для студентської, молодіжної аудиторії.

Майже всі матеріали, що входять до складу студентської програми, побудовані на емоційному сприйнятті студентів суспільства у якому вони існують. Всі матеріали підготовлені державною мовою. Проблема, з якою часто зіштовхуються студенти, – це певні обмеження щодо технічного забезпечення виготовлення аудіовізуального продукту та технічних можливостей окремого оснащення та обладнання. Отже, „недосконалість” студентських проектів (неуспішність досягнення мети створюваного проекту) зумовлена технічними проблемами та віковою дискримінацією.