Кузьміна Марина

асистент кафедри фізіології з курсом ЦО,

Якушина Ольга

студентка VI курсу біологічного факультету ЗНУ

Вплив ацетату цинку на стан нейтрофілів крові молодих і дорослих тварин

Відомо, що цинку належить важлива роль у синтезі білка та нуклеїнових кислот. Він присутній у тимідинкіназі, у всіх 20 вивчених на сьогоднішній день нуклеотидилтрансферазах, у тому числі РНК- і ДНК-полімеразі, зворотній транскриптазі, полі(А)-полімеразі [1, С.151; 2, Р.235]. Цинк необхідний для стабілізації структури ДНК, РНК і рибосом і, входячи до складу аміноацил-тРНК-синтетаз і фактора елонгації білкового ланцюга у ссавців (ЕF-1), відіграє важливу роль у процесі трансляції і незамінний, таким чином, на багатьох ключових етапах експресіїї гена. Участю цинку в функціонуванні генетичного апарату та процесах поділу клітин визначається його важливе значення для росту та розвитку організму [1, С.155]. У молодому віці, як відомо, біосинтетичні процеси підсилені, тому слід очікувати розвиток дефіциту цинку в клітинах внаслідок підвищених його витрат. Виникає також питання про можливу корекцію недостатності цього мікроелементу в клітинах за допомогою ацетату цинку.

Для цитохімічного визначення цинку нами була використана реакція дитизону в нейтрофілах крові. У цих клітинах цинк міститься в формі, легко доступній для цитохімічного визначення, а вміст мікроелементу в нейтрофільних гранулоцитах є показником його обміну у всьому організмі. Цитохімічна реакція метилового зеленого еозину (МЗЕ) використовувалася для встановлення внутрішньоклітинного вмісту секреторного матеріалу.

У дослідах було використано 62 миші та 52 щура. Контролем слугували 16 мишей і 14 щурів віком 6 місяців, які не отримували ацетат цинку. Старими були тварини віком 24 місяці. Ацетат цинку вводили тваринам через зонд у шлунок щоденно в дозі 10 мг/кг у вигляді 0,05 % розчину. Тривалість досліду – 1 місяць. По закінченню терміну експерименту в мишей і щурів брали кров з хвоста для приготування мазків периферичної крові.

Мазки крові перед фарбуванням дитизоном і МЗЕ фіксували протягом 5 хвилин у висхідних парах формаліну. Фіксовані мазки впродовж 3 годин фарбували 0,2% водно-аміачним розчином дитизону. Потім їх промивали в дистильованій воді. На мазки наносили краплю підігрітого гліцерин-желатину або желатину, мазки покривали покривним склом і мікроскопіювали з використанням масляної імерсії. На препаратах у цитоплазмі нейтрофілів виявлялась червона зернистість.

При постановці МЗЕ-реакції на фіксовані мазки поетапно наносили 1% водні розчини метилового зеленого та еозину. Загальна тривалість фарбування – 30 хвилин. Потім мазки промивали дистильованою водою, просушували на повітрі та на них наносили декілька крапель імерсійного масла. На забарвлених препаратах у цитоплазмі нейтрофілів добре виявляються фіолетові гранули.

Інтенсивність цитохімічних реакцій оцінювали напівкількісним методом.

У дорослих (інтактних) мишей, які складали контрольну групу, інтенсивність цитохімічної реакції дитизону в нейтрофілах крові дорівнювала 1,12 ± 0,073 ум.од,, а реакції МЗЕ – 0,91±0,075 ум.од. У контрольних щурів ці показники становили відповідно 1,24±0,049 ум.од.

У нейтрофілах крові молодих мишей порівняно з контрольними знижувалась інтенсивність реакції дитизону на 31% (0,77±0,073 ум.од; р<0,01), реакції МЗЕ – на 26% (0,67±0,077 ум.од.; р<0,05). У щурів молодого віку значення інтенсивності цих реакцій знижувалися на 29% (0,88±0,046 ум.од.; р<0,001) і 27% (0,61±0,045 ум.од.; р<0,01). Падіння інтенсивності цитохімічних реакцій дитизону та МЗЕ в нейтрофілах крові молодих тварин свідчить про розвиток дефіциту цинку та секреторного матеріалу в цих клітинах, обумовлений активацією синтетичних процесів у молодому віці.

У дорослих мишей, які отримували ацетат цинку, в нейтрофільних гранулоцитах збільшувалась інтенсивність дитизонової реакції на 29% (1,44±0,073 ум.од.; р<0,01), а МЗЕ-реакції – на 26% (1,15±0,081 ум.од.; р<0,05). У щурів ці цифри дорівнювали відновідно 33% (1,65±0,090 ум.од.; р<0,01) і 31% (1,09±0,057 ум.од.; р<0,01).

У випадку призначення ацетату цинку молодим тваринам інтенсивність цитохімічних реакцій дитизону та МЗЕ суттєво не відрізнялась від контрольних величин (р<0,05).

Таким чином, призначення ацетату цинку дорослим мишам і щурам викликало накопичення цинку та секреторного матеріалу в нейтрофілах крові, а в старих тварин – нівелювало недостатність досліджених внутрішньоклітинних компонентів.