Література

1. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация. – М., 2005.

2. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука. Кн., – М., 1989.

3. Буданцев Ю. П. Системность в изучении массовых информационных процессов. – М., 1986.

4. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследования. – М.. 2000.

5. Яковлев И. П. Современные теории массовых коммуникаций. – СПб., 2004.

Кучерявий Олександр

студент IV курсу факультету соціології та управління ЗНУ

Наук. кер: к. соц. н., доцент Гугнін Е.А.

Вплив економічної кризи на релігійну свідомість громадян

При всій складності та багатоелементності релігії, її корені уходять в певні особливості людської свідомості: без свідомості, поза свідомістю релігії просто не існує.

Відповідно, всі провідні особливості релігійного сприйняття світу, взаємозв’язків її вихідних елементів так чи інакше сходять до особливостей і станів релігійної свідомості. Тому вивчення релігії концентрується навколо осмислення того, що таке релігійна свідомість, чому вона має саме такі особливості, такий склад і структуру.

Віра виражає пряме, безпосереднє прийняття чогось у якості виправданого, незаперечного або істинного.

Оскільки релігійна свідомість виражає і концентрує смислове ядро релігії, то через її певні наголоси та елементи визначається співвідношення релігії як з іншими сферами духовного життя суспільства (наука, мораль, мистецтво), так і з різними сферами суспільної життєдіяльності (економіка, політика, соціальна сфера).

Релігія пов’язана з усіма сферами суспільного життя, проте цей її зв’язок інколи постає проблематичним, а інколи досить сумнівним і неоднозначним.[3]

Релігійна свідомість, як частина суспільної свідомості є відображенням реальних сторін суспільного буття. Зі зміною факторів, що мають вплив на ці сторони(матеріальне становище, соціальний статус, сімейне положення), може змінюватись система цінностей, що є основою для релігійної свідомості.

Поняття релігійної форми суспільної свідомості, таким чином, підкреслює той факт, що наявність релігійних уявлень відповідає духовним потребам людини - це з одного боку, а з іншого боку - релігія як форма суспільної свідомості є відбиттям реальних сторін суспільного буття.[5,59]

В умовах економічної кризи суспільства, можна прослідкувати зв'язок між безпосередньо економічною кризою і динамікою зацікавленості суспільства, і зокрема його окремих індивідів, різного роду релігійними течіями.

Україна на даний момент перживає економічну кризу, в такий період люди втрачають свої життєві ціннісні орієнтири, а релігійні організації, зокрема ті, що виникають ситуативно в періоди, найбільш важкі для суспільства (різноманітні кризові явища), підвищюють агресивність пропагування своїх догматів з метою збільшення динаміки залучення до своїх організацій.[5,75 ]

В період економічної кризи матеріальні цінності виходять на перший план, а вплив релігійних організацій, які культивують духовні цінності, знижується.

Традиційні для України, релігійні течії, менше зазнають впливу зовнішніх факторів, таких як економічно криза, в силу опору на тривалі культурні традиції, які закріплені в ментлітеті, на відміну від організацій, що ведуть свою діяльність на цій території відносно нещодавно.

Традиційні релігійні течії, можуть бути пов'язані з таким інститутом соціалізації, як сім'я, і відповідно мають більш стійкі положення щодо, залучення нових прихильників, зокрема неповнолітніх, на відміну від релігійних організацій, що можуть розраховувати лише на нових прихильників, вже в зрілому віці, зі сформованими проблемами, системою цінностей, і матеріальним положенням.

Динаміка залучення нових адептів до релігійних організацій, в період економічної кризи, в Україні, змінюється.

При залученні нових адептів, релігійні організації, проводячи пропаганду, і маючи одинакові цілі, себто, збільшення кількості прихильників свого вірування, можуть керуватися різними мотивами.

Таким чином, релігійність в Україні наприкінці XX - початку XXІ в. характеризується підвищеним динамізмом, суперечливістю процесів, що протікають у ній; тенденції її подальшого розвитку важкопередбачувані. Будучи істотним фактором суспільного й духовного життя, релігія стала предметом досить глибокого наукового, у тому числі соціологічного, вивчення.