Література

1. Базілінська О. Я.Макроекономіка: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005, с. 34-38.

2. Базилевич В.Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки/ Базилевич В., Мазур І.//ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ.-2004.-№ 8.-С.36-44.

3. БазилюкА.В., КоваленкоО.С. Тіньова економіка в Україні. - К.:НАЕІ Мінекономіки Украіни, 1998. - 206с.

4. Латов Ю.В., Ковалев С.Н. Тіньова економіка: для // під ред. д.п.н., д.ю.н., проф. В.Я. Кикотя, д.э.н., проф. Г.М. Казиахмедова. - М.: Норма, 2006.

5. Мазур І.І. Мотивація суб’єктів тіньової економічної діяльності 2006р, с.40-45.

6. Мандибура В. Тіньова складова життєвого рівня населення України // Україна: аспекти праці. - 1999.- №5, с.32-38.

7. Марчук Є. К. Ринкова трансформація економіки України: проблеми і перспективи: Виступ на Всеукраїнській нараді економістів 15 вересня 1995 р. // Марчук Є. К. Виступи, інтерв’ю, статті. – К.: 1997.

8. Матеріали засідання «круглого столу»: Особливості та шляхи детінізації економіки України // За редакцією З.С. Варналія, 2007.

9. Наказ Міністерства економіки України від 18.02.2009 № 123 «Про затвердження Методичних рекомендації розрахунку рівня тіньової економіки».

10. Фрадинський О. Макроекономічна характеристика тіньової економічної діяльності // Наука молода №2. – 2004р, с. 83-90.

Васильєва Світлана

асистент кафедри економіки та менеджменту

Криворізького факультету ЗНУ

Інноваційний процес, як необхідна складова інноваційної діяльності в умовах перехідної економіки

На початку своєї еволюції в інноваційному процесі основним фактором розвитку вважали наукові дослідження, а вторинним фактором розвитку вважали ринок. Це моделі “технологічного поштовху” та “рушійної сили ринку”. В другій моделі більше уваги приділялось збуту продукції. В подальшому була вироблена поєднальна модель в якій було збалансовано відносини наукових досліджень і ринку. Останнім часом переважає “інтегрована модель”, в якій поєднуються мінімальні затрати часу на науково-дослідні роботи, організацію виробництва та просування товару на ринок. Але застосування цієї моделі потребує розвиненої інфраструктури, достатніх фінансових ресурсів, стабільної фінансової системи, наявності вже сформованих ринків нововведень тощо. Оскільки Україна перебуває на стадії трансформаційного розвитку ринкової економіки, деякі вітчизняні автори орієнтуються на простішу модель “технологічного поштовху”.

Інноваційна діяльність (інноваційний процес) є більш широким поняттям ніж інновація, його можна характеризувати, як сукупність етапів.

Під впливом науково-технічного прогресу інноваційний процес проходить різні етапи по своїй тривалості та витратам.

Інноваційний процес поділяється на: технічні, рганізаційні, економічні, соціальні, правові.

Технічні – освоєння виробництва нових видів продукції, використання нових технологій, засобів виробництва (енергія, обладнання, конструкційні матеріали);

Організаційні – нові методи і форми організації всіх видів діяльності виробництва (організаційні структури, типи виробництва тощо);

Економічні – удосконаленні методи господарського управління підприємством, через реалізацію функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів виробничо-господарської діяльності.

Соціальні – це форми активізації людського фактора в діяльності підприємства, включаючи підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої діяльності, підтримування високого рівня безпеки праці та відпочинку, охорона здоров’я людини та охорона навколишнього середовища);

Правові – розробка та прийняття нових, заміна та доповнення законів та інших нормативно-правових актів, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств, організацій і сприяють їх ефективній роботі.

Розрізняють три форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний); простий міжорганізаційний (товарний); розширений

Простий внутрішньоорганізаційний - створення та використання нововведення в межах однієї організації;

Простий міжорганізаційний – створюється і виробляється нововведення на одному підприємстві, а споживається за його межами (“купівля - продаж”)

Розширений – це народження нових виробників нововведення, що під впливом конкуренції сприяє удосконаленню споживчих якостей товару, технології чи послуги.

Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:

Перша – створення нововведення, друга – його розповсюдження.

Перша – це послідовні етапи наукових досліджень, дослідницько-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інноваційного продукту. До першої фази відносяться розповсюдження інформації про новий продукт.

На другому етапі розповсюджують інновацію в нових умовах та на нових місцях використання, в результаті чого зростає кількість виробників та споживачів.

На даному етапі розвитку суспільства показники інноваційної діяльності стають вирішальними у визначенні економічного рівня держави. Конкуренція на міжнародному та внутрішньому ринках загострюється, що визначає необхідність підвищення уваги керівників підприємств до інноваційної діяльності, оскільки тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла вимоги ринку та забезпечувала високий рівень прибутків підприємствам. Все це потребує прискорення інноваційних процесів, їх поєднання у багатьох випадках з виробничими процесами.