Література

1. Почепцов Г. Имиджелогия. – М.: СмартБук, 2009. – 575 с.

2. Психологические основы “Паблик рилейшенз” / Е.Богданов, В.Зазыкин. – СПб.: Питер, 2003. – 208 с.

3. Томилова М. Модель имиджа организации // Корпоративна культура.– 2007.- №9.- С.27-32.

4. Шейн Э. Х. Организационная культура и лидерство. – СПб: Питер, 2002. – 336 с.

Закревська Уляна

студентка IV курсу факультету СПП

Наук. кер.: к. пед. н., доцент Голованова Т. П.

Ґендерні дослідження в сучасній вищій школі

Актуальність роботи полягає в необхідності забезпечення ґендерної рівності в українському суспільстві, що безпосередньо пов'язно з впровадженням ґендерних досліджень в систему вищої освіти країни, надання їм статусу незалежного курсу, розроблення спеціальних навчальних програм, методичних посібників, а також відповідних змін у професійній підготовці викладачів.

Розвиток women's / gender studies - нової формальної навчальної дисципліни - можна назвати одним з найважливіших досягнень у розвитку навчальних планів університетів за останні 35 років. Свій початок вони беруть на заході в США і Західній Європі в рамках Women's Liberation Movement в кінці 60-х рр. З тих пір цей науковий напрямок став частиною «боротьби жінок за самовизначення».

Сьогодні у США дослідницькі центри з ґендерної проблематики діють у всіх великих учбових закладах, а координацією їх діяльності займається Національна асоціація жіночих досліджень. Щорічно в США й Канаді захищається багато докторських дисертацій з проблем становища жінок. У країнах Північної Європи, в Нідерландах науково-дослідницька робота в галузі жіночої проблематики фінансується із спеціальної статті бюджетних витрат. Ґендерні дослідження активно підтримуються ЮНЕСКО, Міжнародним дослідницьким і учбовим інститутом розвитку жінок при 00Н. Спеціалізовані агенції 00Н відіграють велику роль у створенні навчальної та дослідницької ґендерної інфраструктури в усьому світі.

Ґендерні дослідження не дарма знайшли міцну підтримку світового товариства, адже їх функціонування безпосередньо впливає на формування ґендерної рівності в суспільстві та покращення якості життя студентів, які приймають в них участь. У 2007 році було проведено дослідження впливу програм «Жіночі дослідження» на зайнятість жінок в Європі.

Що стосується розвитку ґендерної бази науки в Україні, ґендерні дослідження існують тут близько 20-ти років, тобто залишаються доволі новою, переважно локальною, освітньою і науковою сферою життя. Тому на сучасному етапі інтеграція ґендерного підходу в національну систему вищої освіти є вкрай необхідною, оскільки ґендерна збалансованість в українському суспільстві є одним із індикаторів його визнання як розвиненої держави, що стоїть перед європейським вибором.

Проблемами розвитку ґендерних підходів в освіті є:

- їх інституалізація в системі освітніх та науково-дослідних установ України, а саме створення відповідних кафедр у ВНЗ, відділів у науково-дослідницьких установах НАН України, АПН України, галузевих науково-дослідних установах;

- включення актуальних ґендерних проблем до навчальних курсів програм інститутів та центрів підвищення кваліфікації працівників;

- здійснення заходів з ґендерної освіти/просвіти в системному режимі.

Подальшою перспективою можна назвати широке впровадження ґендерних досліджень в освітній простір гуманітарних факультетів університетів країни, створення незалежної спеціалізації з ґендерних досліджень з правом студентом отримання магістратури та ресурсна підтримка цього наукового напрямку з боку держави.

Результатом ґендерної освіти має стати творення механізмів входження жінки в державні та громадські структури, що представляють Україну на міжнародному рівні, використання сучасних інформаційних технологій для вдосконалення глобального обміну інформацією, досягненнями в галузі рівності статей.

Пріоритетними стратегіями діяльності кафедри ґендерних досліджень в Запорізькому національному університеті будуть:

1. Розвиток наукової та методичної бази щодо забезпечення ґендерних курсів в різних спеціальностях, подолання консервативних ґендерних стереотипів в системі освіти.

2. Формування мотивації жінок, студенток до просування в науці та активній участі в управлінні університетом та студентському самоврядуванні, створення позитивного іміджу жінки-лідера в суспільній свідомості, подолання феномену самодискримінаціі жінок і «боязні успіху».

Проблемами ґендерної освіти в Україні займаються такі вчені: Приходькіна Η. Ο. «Сучасні проблеми ґендерної освіти у вищих навчальних закладах України», І.О. Головашенко «Ґендерний підхід в системі освіти, узгодження соціального досвіду з міжнародними стандартами», Наталя Чухим, Марфа Скорик «Ґендерна освіта в Україні», Оксани Кісь «Дефініції фемінізму».