Література

1. Крет Я.В., Байкіна Н.Г. Діагностика і корекція психомоторного розвитку осіб із порушенням зору: Навчальний посібник.-Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 396 с.

Брік Валентина

студентка IV курсу факультету фізичного виховання ЗНУ

Наук. кер.: ст. викл. Сокирко О.С.

Особливості розвитку гнучкості у волейболістів у продовж підготовчого періоду

Актуальність: Високий ступінь розвитку гнучкості у волейболі – фактор, який впливає на ефективність тренувальної і змагальної діяльності. Виконання різноманітних тактико-технічних дій у волейболі припускає проявлення гнучкості і рухливості в суглобах. Недостатня рухливість в суглобах обмежує рівень проявлення сили, координаційних і швидкісних здібностей, знижує економічність рухів і може стати приводом виникнення травм. Використання в тренувальному процесі засобів, спрямованих на підвищення і збереження високого рівня гнучкості і рухливості в суглобах, впродовж річного періоду підготовки грального сезону являється, на наш погляд, достатньо актуальним.

Мета: Теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити послідовну і системну дії з використанням різноманітних гімнастичних вправ у продовж підготовчого періоду і їх вплив на кінцевий результат – підвищення гнучкості волейболістів незалежно від тематичної спрямованості тренувань [1,279].

Результат дослідження.

Одним із найважливіших фізичних якостей у волейболі являється гнучкість – здатність виконувати вправи з великою амплітудою рухів. Без цієї якості неможливо виховувати виразність руху, пластичність і вдосконалювати їх техніку, оскільки при недостатній рухливості в суглобах рухи обмежені і скуті. Гнучкість необхідна для виконання різноманітних рухів, випадів, прийому м’яча, для атакуючого удару. Основних рухів для гри у волейбол.

Під час експерименту увесь процес виховання гнучкості у спортсменів ми поділили на 3 етапи: 1 етап – «суглобової гімнастики»; 2 етап – спеціалізованого розвитку рухливості в суглобах; 3 етап – рухливість в суглобах на досягнутому рівні.

1 етап. Завданням цього етапу являється не тільки підвищення загального рівня розвитку активної і пасивної рухливості в суглобах, але й укріплення самих суглобів, а також тренування м’язово-звязувального апарату з метою покращення еластичних властивостей і досягнення міцності м’язів і зв'язок. 2 етап. Завданням даного етапу являється розвиток максимальної амплітуди в тих рухах, які допомагають швидшому оволодінню спортивною технікою і на цій основі – покращенню спортивних результатів. 3 етап. Закріпити і зберегти рухливість в суглобах на досягнутому рівні [2,36].

На початковому етапі тренування при виховуванні гнучкості в рухах першої групи ми приділяли велику увагу силовим вправам в поєднанні зі спеціальними вправами, сприяючими розвитку активної рухливості в суглобах, а при виховуванні гнучкості в рухах другої групи – вправам на розтягування, сприяючим розвитку пасивної рухливості.

У ході експерименту темп при активних вправах складав одне повторення за 1 с.; при пасивних – одне повторення за 1-2 с.; «витримка» в статичних положеннях – 4-6 с. Вправи на гнучкість на одному тренуванні виконувались в такій послідовності: спочатку вправи для суглобів верхніх кінцівок, потім для тулуба і нижніх кінцівок. При серійному виконанні цих вправ в проміжках відпочинку давали вправи на розслаблення [2, 53].

Вправи, які використовувались для розвитку гнучкості: пружинячі нахили вперед; нахили назад і вперед до відмови; махи ногами вперед, в сторону з поступовим підвищенням амплітуди рухів; нахил вперед, сидячи ноги розведені, намагаючись доторкнутись грудною частиною тіла до полу; міст із положення лежачи; піднімання прямої ноги вперед, в сторону, назад, стоячи біля гімнастичної стінки і опираючись об неї рукою; кругові рухи руками в бічній і лицьовій площинах по черзі, послідовно і одночасно; викрут, опускаючи руки назад за спину і повертаючись в вихідне положення; шпагат прямий і поперековий.

Подібна методика проведення таких тренувань дає позитивні результати як в освоєнні ігрового вміння, так і розвитку функціональних можливостей організму.

Аналіз отриманих результатів і експертна оцінка засвідчили, що у продовж підготовчого періоду усі показники спортсменів з фізичної підготовленості в експериментальних командах були статистично достовірно вищими, порівняно з контрольними [3,35].

Висновок. Відмінна координаційна здатність і гнучкість дуже допомагають спортсмену придбати більш широкий спектр рухливих відчуттів, вміння їх диференціювати і точно відносити суб’єктивні сприйняття до своїх відносних рухів. Найбільш відмінна здатність координувати рухи придбається в процесі навчання самими різноманітними вправами, під час засвоєння багатьох і різноманітних рухливих вмінь і навиків. В комплекси вправ для виховання гнучкості необхідно впроваджувати вправи на розслаблення, які забезпечують приріст рухливості, завдяки покращенню здатності м’язів до розслаблення, а отже, до розтягнення [4,14].