Література

1. Шморгун П.М., Серга Ф.К. На реке прославленной народами: Из истории Днепровского пароходства. – К., 1998.

2. Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60 – 90-х років ХІХ століття. – К., 1970.

СЕКЦІЯ № 9 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ, РЕАБІЛІТАЦІЯ І СПОРТ

Акімова Ольга

студентка І курсу факультету фізичного виховання ЗНУ

Наук. кер.: ст. викл. Варвінський В.Б.

Загальні принципи використання засобів відновлення спортивної працездатності

Відновлення спортивної працездатності й нормального функціонування організму після тренувальних навантажень - невід'ємна складова частина правильно організованої системи спортивного тренування, не менш важлива, ніж раціональний режим навантажень.

Фізичне навантаження супроводжується певними функціональними й структурними змінами організму, що лежать в основі стомлення. Стомлення - закономірне фізичне явище, наслідок проробленої роботи - характеризується розвитком почуття утоми, тимчасовим погіршенням обміну, регуляції, функціонування основних фізіологічних систем, реакції на навантаження, зниженням енергетичних запасів, загальної й спеціальної працездатності [1].

Уміння тренера керувати станами стомлення й відновлення багато в чому визначають культуру тренування і її ефективність. Накоплення стомлення може обумовити розвиток перевтоми й перетренованості, зниження працездатності, припинення росту спортивних результатів.

Розрізняють відновлення в ході самої роботи, раннє відновлення (безпосередньо після навантаження, що зводиться фактично до оплати кисневого боргу) і пізнє відновлення. З інших найважливіших фізіологічних характеристик відновлювального процесу, які необхідно враховувати при підборі й дозуванні засобів відновлення, треба назвати нерівномірність його перебігу й гетерохронність (неодночасне відновлення різних функцій і різних параметрів однієї й тієї ж функції) [2].

Відновлення – це поступове повернення працездатності й функціонування організму до передробочого рівня або близького до нього.

Здатність організму до відновлення може тренуватись: не випадково швидкість відновлення - один з основних діагностичних критеріїв оцінки реакції на навантаження й рівня тренованості [3].

Основний шлях оптимізації відновлювальних процесів - це раціональне тренування й режим, здоровий спосіб життя, дотримання правил гігієни.

Засоби загального впливу (ванни, душі, лазні, масаж, вітаміни, харчування) мають широкий діапазон неспецифічного загальнозміцнюючого ефекту, і адаптація до них наступає повільніше, ніж до локальних впливів.

Засоби локального впливу призначаються при переважному навантаженні на певні групи м'язів, загального характеру - при роботі великого обсягу й інтенсивності, коли стомлення носить глобальний або регіональний характер [4].

Швидкість відновлювальних процесів, чутливість до деяких засобів відновлення пов'язані з індивідуальними особливостями організму спортсмена. Так, відомі індивідуальні різниці в здатності до відновлення навіть при однаковому рівні тренованості. Деякі спортсмени навіть у стані гарної тренованості відносно повільно відновлюються.

Відновлювальні засоби повинні використовуватися в повній відповідності з видом спорту, завданнями й етапом тренування, характером виконаного й майбутнього навантаження. При цьому варто враховувати, що далеко не завжди треба прагнути до штучного прискорення відновлення, тобто зняттю послідовних явищ навантаження. Спортивною практикою доведено, що з метою розширення функціональних можливостей організму й досягнення нового, більш високого рівня працездатності періодично припустиме проведення чергового тренування на фоні незавершеного відновлення. У дорослих тренованих спортсменів це не представляє ніякої небезпеки для здоров'я. Однак слідом за такими періодами необхідна компенсація у вигляді зниження навантаження, збільшення інтервалів відпочинку, переключення на інший вид роботи, використання спеціальних засобів для забезпечення повноцінного відновлення.

Таким чином відновлювальні заходи варто включати в загальний план підготовки спортсменів у тісному зв'язку із тренувальним режимом, відображати їх у щоденниках самоконтролю, перевіряти за допомогою педагогічного й лікарського контролю, спостережень за здоров'ям, самопочуттям і працездатністю, станом основних функціональних систем і реакцій організму на фізичне навантаження [5].