Література

1. Черняк Е.Б. Тайны Англии. Заговоры, интриги, мистификации. – М.: Остожье, 1996. – 172с.

Яковлєва Ірина

студентка V курсу факультету іноземної філології ЗНУ

Наук. кер.: д. філол. н., доцент Приходько Г.І.

Лексико-граматичне поле ввічливості в сучасній англійській мові

Ввічливість – це соціально-культурна категорія, яка реалізується, зокрема, через дискурс особистості. Норми мовної поведінки відрізняються значною національною своєрідністю, що обумовлене історичними, соціальними і культурними особливостями народу, що говорить на даній мові. Проте існують деякі загальноприйняті правила, яким слідують або повинні слідувати комуниканти в процесі спілкування, якщо вони прагнуть порозумітися, тобто керуються в своїй мовній діяльності принципом співпраці.

Принцип ввічливості, або, інакше, принцип такту, часто грає вирішальну роль в оформленні вислову, у відборі засобів в мовному спілкуванні. У прагматичній теорії мовного спілкування ввічливість розглядається як універсальний принцип, який в практиці мовної взаємодії грає значну регулюючу роль.

Важливими чинниками комунікативної ситуації, які впливають на вибір мовних форм є: чинник адресата, статусно-ролеве рівність / нерівність партнерів по комунікації, а також дистанція спілкування між ними.

Лексико-граматичне поле – це система, яка є сукупністю взаємодіючих граматичних і лексичних засобів. Входивши до складу поля, вони стають конституантами поля. При побудові лексико-граматичного поля виявляється практично неможливим замкнутися в крузі граматичних форм, ізолюючись від їх вживання в природній мові, де граматичні форми взаємодіють один з одним і лексикою, що наповнює їх.

Загальне значення поля не єдине, воно розпадається мінімум на два полярні значення, кожне з яких утворює мікрополе. Лексико-граматичне поле в даному дослідженні формується за семантичною ознакою що «проявляє (не) ввічливість». Його визначниками є прикметники polite/impolite.

В рамках прагматики спілкування визначені мета вживання ввічливості, її функції і чинники, релевантні для її вербальної репрезентації. Ефективна взаємодія, успішна реалізація комунікативних намірів і є мета вживання ввічливості.

В рамках мовного етикету було встановлено, що для вираження ввічливості/неввічливості в мові є як універсальні засоби, маркіровані за цією ознакою, так і засоби, етикетний статус, яких визначається залежно від екстралінгвістичних параметрів ситуації спілкування (статус, положення, вік комунікантів, обстановка спілкування, міра соціально-психологічної дистанції і ін.).

Ввічливе прохання або прохання, побудоване за принципом ввічливості, маркірують наступні засоби: лексема please і спеціальні формули типа: will you?/ could you?/ would you?

Вживання модальних дієслів could, would, may разом з іншими засобами також сприяє пом'якшенню комунікативного наміру адресанта. Модальні дієслова should, must за результатами аналізу фактичного матеріалу не є частотними у вживанні такого спонукального мовного акту як прохання.

Найбільш частотним серед всіх модальних дієслів є дієслово could. Це пояснюється тим, що семантичний компонент спонуки, що виражається з його допомогою, відображає суб'єктивне волевиявлення. Таким чином, адресат спонукається до дії з метою виконати прохання або яку-небудь пропозицію.

Найбільш численну і найбільш частотну групу складають модальні фрази, що виконують роль головного речення, за якими слідує додаткове з'ясувальне, або роль ввідного члена в серединній або кінцевій позиції. До цієї групи входять модальні фрази з дієсловами розумової діяльності (think, believe, suppose, imagine,etc.), дієслівно-іменні поєднання (I’m afraid, I fear, etc.), стійкі вирази (I dare say, I must say, I must confess, etc.).

Ввічливість висловлюють не тільки за допомогою модальних слів або фраз, але ще й за допомогою евфемізмів. Явище політичній коректності має досить широке поширення в англомовних країнах.

Як вважає С. Г. Тер-Мінасова, політична коректність мови виражається в прагненні знайти нові способи мовного вираження замість тих, які зачіпають відчуття і гідність індивідуума, ущемляє його людські права звичною мовною нетактовністю і прямолінійністю відносно расової і статевої приналежності, віку, стану здоров'я, соціального статусу, зовнішнього вигляду і так далі.

Велика група евфемізмів створена за принципом ввічливості, в яку входять слова і вирази, пом'якшувальні різні види дискримінації (вікову, майнову, дискримінацію людей з фізичними і розумовими недоліками, а також расову і етнічну).

Дотримання ввічливості накладає певні обмеження на поведінку членів суспільства, які полягають в тому, аби враховувати інтереси партнера, зважати на його думки, бажання і відчуття, полегшувати, по можливості, завдання, що покладаються на нього. Дотримання ввічливості має на меті добитися максимальної ефективності соціальної рівноваги і дружніх стосунків.