Література

1. Барышников Н.В. Английский язик как доминантный в обучении многоязычию // Иностранные языки в школе. – 2007. – № 5. – С. 29-33

2. Вайнрайх У. Языковые контакты // Перекл. з англ. – К., 1979. – 145 с.

3. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия. М., 1969. – 141 с.

4. Гамуліна О.І. Формування білінгвізму а процесі вивчення другої іноземної мови // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 2. – С. 22-28

5. Давыденко Г.В. Обучение второму иностранному языку в условиях лингвистической гимназии // ИЯШ. – 1998. – № 6. – С. 71-76

6. Коваленко О.Я., Кудіна І.П. Книга вчителя іноземної мови: Довідково-методичне видання // Редько В.Г., Басай Н.П. Концепція навчання другої іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – С. 52-61

7. Ганшина К.А. Французско-русский словарь: 51 000 слов. – 8-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1979. – 912 с.

8. New Oxford English Dictionary. – Oxford: Oxford Univ. Press, 2000

Чухрай Світлана

студентка факультету іноземної філології ЗНУ

Наук. кер.: к. філол. н., доцент Василина К.М.

Особливості відтворення історичних фактів у хроніках шекспіра (на прикладі «генріха VIII»)

Творчість Вільяма Шекспіра вважається найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження. Спадщина геніального митця набула світового значення, зберегла свою актуальність до нашого часу і ніщо не свідчить про можливість втрати нею своєї сили та буденності у майбутньому.

Вільям Шекспір як автор численних хронік зміг не лише втілити свій талант та багатогранність у якості літературного митця, але і об’єктивно передати образи відомих та водночас неоднозначних історичних постатей.

Образ англійського короля Генріха VIII вже протягом багатьох століть викликає полеміку серед вчених-історіографів різних країн. У той час, як більшість науковців, зокрема відомий історіограф А.Ф. Поллард, схильні вважати неоднозначного монарха жорстоким деспотом і тираном, якому властиві численні примхи та свавілля, деякі з вчених, такі, як Д.Фроуд, спростовують усі твердження про кривавий образ короля та уславлюють Генріха як народного героя [1].

В. Шекспір, відтворюючи постать славнозвісного англійського монарха у однойменній хроніці, мав на меті зобразити увесь королівський двір та розвіяти образ англійського короля Генріха VIII як священної постаті, народного героя. Великий Бард робить наголос не стільки на «природному праві» династії Тюдорів на владу, скільки на думці про злочинність будь-якої узурпаторської влади, влади, яка є супротивною людяності, супротивною народу. Зокрема, шекспірівський Генріх VIII, який позбавлявся від непокірливих, набридлих та остогидлих йому людей, не оминувши своїх помічників, а також не маючи краплі милосердя до своїх дружин, не завжди викликає позитивне та захопливе ставлення реципієнта.

Митець показує Генріха VIII у не вельми привабливому світлі, відтворюючи картину обмеженого і замкненого придворного світу, де вирішується доля народу та держави, де панує свавілля, беззаконня. Головним є те, що всі вчинки монарха підпорядковані його особистим інтересам, він часто діє під впливом імпульсів та незрозумілих мотивів.

Образ короля найбільш рельєфно вимальовується на тлі його стосунків із оточенням. Фокусуючи увагу не лише на владних відносинах, але й на приватному житті монарха, Шекспір навмисне чи ні спростовує однозначно позитивний імідж можновладця.