Література

1. Хом’як Т.В. Модель світу - України крізь призму бачення Енея в «Енеїді» Г.Бевза // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип. 33. – Ч. 2. – К., - 2009 – С. 703 – 716.

2. Бевз Г. П. Енеїда: Перелицьована вдруге. Примовки-римовки. – К. – 2005. – 64 с.

3. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Теорія літератури. – К. – 2001. – 488 с.

Сириця Світлана

аспірантка І року навчання філологічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. філол. н., доцент Кравченко В.О.

Морально-етичні пошуки персонажів-переступників у творах романа федоріва

Проблему злочину, добра і зла, етико-психологічного розрізу людських вчинків у прозі Р.Федоріва осмислено досить специфічно, бо в його творчості можна простежити невпинні світоглядні пошуки, які виявляються в спробах осмислення психології злочину.

Персонаж-переступник цікавить автора як особа, яка реагує на морально-етичні засади суспільства, систему відносин між людьми. Конкретний життєвий випадок осмислено в широкому колі суспільних парадигм, в чому виявляється новаторство письменника – від аналізу конкретного людського вчинку перейти до глибинних філософських узагальнень та обґрунтувань.

Зміст феномена добра як ідеальної морально-етичної сутності, що допомагає людині подолати внутрішні пристрасті, у творах Р.Федоріва співіснує з категорією катарсису як духовно-почуттєвої потреби людини в каятті та моральному відродженні. На думку письменника, моральне самопокарання – єдина форма людського досвіду, яка не дозволить людині повторити злочин у майбутньому.

Процесуально акт катарсису у свідомості персонажів відбувається в трьох психологічних фазах:

1. Виникнення критичної ситуації, коли людина відчуває потребу переосмислити своє життя.

2. Сповідь, як оприлюднення таємниці злочину або провини. Для такої людини в цей момент головним є присутність співрозмовника. Напевно, можна пояснити мотив використання автором сповіді християнськими традиціями, згідно з якими кожна людина сповідається, щоб очистити свою душу.

3. Фінальна фаза катарсису – визнання гріховності своїх вчинків, формування нових життєвих позицій. Цей момент у свідомості людини пов'язаний із виявом феномена людського сумління.

Виокремимо основні типи персонажів-переступників у прозі Р.Федоріва:

– Паталогічний тип (Костянтин Сірославич – „Отчий світильник”, нащадки боярині Їлени – „Чорна свіча від Їлени”). У поведінці цього типу розсудливість чи логічна мотивація вчинків не завжди є вирішальними. Саме потяги, інстинкти роблять цих особистостей злопам’ятними, мстивими, схильними до тяжких злочинів.

– Меркантильний тип (Тимко Шершун – „Турецький міст”, печатник Ян – „Отчий світильник”). Представники цього типу здійснюють злочин задля матеріальної наживи, корисних власницьких інтересів, діючи за продуманою стратегією, досягаючи мети лицемірною поведінкою.

– Садистичний (деструктивний) тип (княжий стольник Гаришко на прізвисько Змій – „Чудо святого Георгія о Зміє”). Цей тип близький до паталогічного, але вирізняється руйнівною енергією, що виявляється в поведінці персонажа, в його хворобливому прагненні підкорити собі іншу людину.

– Ситуативний тип (князь Володимир – „Чудо святого Георгія о Зміє”, Ярослав Осьмомисл – „Отчий світильник”, Юрась Хмельницький – „Турецький міст”). У психологічному складі такого типу відсутні акцентуйовані риси чи паталогічні ознаки, натомість існує складна психомотивація поведінки, спричинена ситуацією, що спонукала до злочину. Якщо пояснювати цей тип персонажів з точки зору суто психології, то таку складну психомотивацію персонажа можна пояснити військовим неврозом (WAR NEUROSIS) – психоаналітичним терміном на позначення травматичного неврозу, пов’язаного з переживаннями під час війни, адже віднесені до цього типу персонажі були державними діячами, тому знаходилися у стані постійної напруги.

Основним каталізатором військового неврозу (або стресором) зазвичай є смертельна небезпека. У таких людей спостерігаються труднощі в міжособистісному спілкуванні. Вони свідомо провокують критичні ситуації, при цьому дуже часто відчуваючи почуття провини. Укладачі словника психоаналітичних термінів і понять стверджують, що незалежно від того, на скільки здоровою, стійкою є людина, якщо вона пережила певний стрес, який здолав її індивідуальний поріг – ,,військовий невроз ,,переможе” [1].

Однак треба зазначити, що персонажі іноді уподібнюються одномотивністю злочину, засобами досягнення мети і протиставляються лише психологічною поведінкою та емоційними реакціями.