- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
необгрунтоване ототожнення різних рівнів діяльності: виконавського та управлінського. О. М. Бандурка та Л. М. Давиденко об'єктом управління визначили органи, організації, службових осіб і громадян, які беруть участь у протидії злочинності, всіх суб'єктів боротьби зі злочинністю та запобігання злочинам1. Тим самим і тут допускається неточність: суб'єкти виконавського рівня представлені у вигляді об'єктів управлінського рівня діяльності. Разом із тим, у науці управління доведено, що управління як особлива соціальна діяльність за своєю метою, функціональним призначенням, управлінським впливом, його засобами тощо стосується не окремих елементів виконавської діяльності, в тому числі її суб'єктів, а означеної діяльності в цілому, яка і є об'єктом управління. Звідси об'єктом управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності слід визнати цю антикримінальну діяльність.
Управління зазначеною діяльністю відрізняється і чітко визначеною кінцевою (не безпосередньою) метою. Відомо, що всі види соціального управління мають на меті оптимізащіо (удосконалення) діяльності, стосовно якої здійснюється управління. Така мета як безпосередня є і в управління антикримінальною діяльністю. Проте стосовно останньої управління завжди має на увазі і посередню мету — скорочення злочинності. Без цього будь-які управлінські заходи стосовно антикримінальної діяльності втрачають сенс. І навпаки, досягнення реального скорочення злочинності є свідченням того, що управління антикримінальною діяльністю відповідає поставленій перед ним меті.
Наведене дає підстави визначити у загальних рисах, що управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності е об'єктивно необхідним різновидом соціального управління, який спрямовується на системне упорядкування та підвищення ефективності цієї діяльності, приведення останньої у відповідність з кінцевою метою скорочення злочинності, усунення (нейтралізації) її чинників.
Таким чином, наведений різновид управління спрямовується на системне упорядкування діяльності, яка є його об'єктом. Досяг-
1 Бандурка А. М., Давиденко Л. М. ПрсстуІІІюсть в Украйно: причини й противодсйствис: Монография. — Харьков: Основа, 2003. — С. 117.
374
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
нення такої системності неможливе без системного здійснення самого управління. Тому управління цього різновиду, як і будь-яке соціальне управління, здатне досягнути мети, що обумовлює його створення та існування, лише у разі системного функціонування, тобто у вигляді системи управління з усіма загальними ознаками та характеристиками останньої.
Характерними ознаками системи управління, як і більшості інших соціальних систем, є цілеспрямованість стосовно мети, наявність функцій, що відповідають останній, прагнення до само-підтримання, самоуправління, внутрішньої організаційності, а також інформаційність та відкритість, що можуть бути обмежені залежно від суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Обов'язковою властивістю кожної соціальної системи управління є її функціонування у вигляді двох ніби самостійних, але фактично пов'язаних між собою підсистем, що знаходяться на двох рівнях: управляючому (це і є підсистема.— рівень управління) та керованому (підсистема — рівень виконання). Через функціональний системний зв'язок між обома зазначеними підсистемами вони утворюють більш масштабну систему, в якій одні з елементів, наприклад мета, можуть перебувати у підсистемі управляючого рівня, а інші, приміром результуючий елемент, перебувати у підсистемі виконавського рівня. Наведене стосується у тому числі управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності, мета якого визначається на управлінському рівні, а результат у кінцевому підсумку — як результат виконавської діяльності.
Соціальні системи управління, в тому числі та, що стосується антикримінальної діяльності, перебувають внаслідок тісних системних зв'язків у значній залежності від політичної системи, режиму її функціонування. Певною мірою це має цілком зрозуміле пояснення, адже концептуальна доктрина та стратегічна мета системи управління будь-якої соціальної діяльності, у тому числі й антикримінальної, визначається на політичному рівні, наразі у засадах державної політики запобігання та протидії злочинності. Ця політика розуміється у широкому контексті політики ставлення до злочинності, а не лише кримінальної політики. Проте у реалізації цих політичних орієнтирів не може бути політичного забарвлення та підкорення певним політичним
375