21.Рентабельність підприємства та його продукції. Методи визначення і показники рентабельності.

Щоб зробити висновок про рівень ефектив. роботи підприємства, прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визнач. аванс. вартості й визн. прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ як суб’єктів госп. діяльності.

Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

27.Сутність і значення оборотних коштів в фінансовому забезпеченні виробничо-господарської діяльності.

В екон. літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Найчастіше можна натрапити на 2 визнач. ОК.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні вироб. фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, Об.Кош — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календ. року можуть бути перетворені на гроші.

Оборотний капітал проходить 3 стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості осн. фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає обор. капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

22.Система оподаткування підприємств та її призначення.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грош. відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов’язкові платежі перерах. до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різ­ні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у роз­порядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини ВВП.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльн. суб’єктів господарювання.

Підприємства — суб’єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата за землю, податок на нерух. майно, відмінне від зем. ділянки];

— непрямі податки [ПДВ, aкци­зний збір, мито];

— збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, збір за спеціальне використання лісових ресурсів);

— державне мито.

Місцеві податки і збори включають: збір за паркування, за деякі види підпр. діяльності, єдиний податок.