40.Ринкова та балансова вартість підприємства: сутність та відмінності.

Балансова вартість підприємства – вартість активів підприємства, зменшена на суму його боргових зобов'язань.

Ринкову вартість компанії можна визначити як ціну діючого підприємства або ціну 100% корп. прав у діловому підприємстві, за яку можна купити або продати підприємство на ринку. Ринкова і балансова вартість рідко співпадають.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінки вартості майна найбільшого поширення дістали три методичні підходи до оцінки вартості підприємства:

заснований на оцінці потенційних доходів підприємства (результатний);

майновий (витратний);

ринковий (порівняльний).

Витратний підхід до оцінки вартості бізнесу найпростіше реалізується у простому балансовому методі. Використання даного методу передбачає порівняння суми (вартості) майна підприємства (активів) та суми його зобов’язань (пасивів).

У межах витратного підходу до оцінки компанії часто застосовується метод чистих активів (метод скоригованої балансової вартості за наведеною вище класифікацією), за яким активи балансу, включаючи нематеріальні активи, приводяться переоцінкою до ринкової вартості шляхом застосування відповідного коефіцієнту за наступним вирахуванням поточної вартості існуючих зобов'язань:

Вча = Ва - Вз = (Вн + Во + Вмп)*ka - (Взнп + Вдз + Впз)*kз

де Вча — вартість чистих активів підприємства;

Ва — сумарна ринкова вартість активів;

Bз — сумарна вартість зобов'язань;

Вн — вартість необоротних активів;

Во — вартість оборотних активів;

Вмп — витрати майбутніх періодів (не поточні);

Взнп — вартість забезпечення наступних платежів;

Вдз — довгострокові зобов'язання;

Впз — поточні зобов'язання;

ka — коефіцієнт приведення активів до ринкової вартості;

kз — коефіцієнт приведення зобов'язань до ринкової вартості.

На відміну від методів витратної природи, алгоритми результатного підходу реалізують протилежні постулати, що визначають вартість бізнесу залежно від можливості отримання фінансових чи інших економічних результатів. Яскравим прикладом такої оцінки може слугувати методика прямої капіталізації, суть якої концентровано виражається формулою:

вартість=Чис. приб./ставка капіталізації.

Порівняльний підхід (ринковий, аналоговий, порівнянних продажів тощо) передбачає порівняння недавніх продажів аналогічного бізнесу, виходячи з чого головна умова його застосування — наявність сформованого ринку, що може забезпечити зацікавлені сторони потрібною інформацією. Основний постулат за такої оцінки — схожі економічні інтереси (вигоди) повинні оцінюватися приблизно однаково.

Основними джерелами інформації при застосуванні цього підходу є фондові біржі та позабіржові торговельні системи, на яких мають обіг права власності на подібний бізнес, дані фінансової звітності підприємств-аналогів, а також інформація про попередні транзакції з корпоративними правами на той бізнес, який оцінюється.

Найбільшого поширення в рамках даного підходу набув метод мультиплікаторів, під якими слід розуміти коефіцієнти, що відображають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (фактором, який справляє істотний вплив). Метод ґрунтується на тезі про рівність окремих мультиплікаторів, розрахованих для підприємств-аналогів. Алгоритм розрахунку ринкової вартості підприємства за цим методом є таким:

ВПм = По * М,

де ВПм — вартість підприємства, розрахована на основі зіставлення мультиплікаторів;

По — значення показника, що порівнюється (чиста виручка, прибуток, CF тощо), на оцінюваному підприємстві;

М — мультиплікатор (розраховується з використанням даних підприємства-аналога).

Частина ІІІ Фін. аналіз