17.Задачі, основні напрямки, інформаційне забезпечення аналізу оборотних активів підприємства.

Оборотний капітал п-ва, приймаючи участь в процесі в-ва та реалізації продукції здійснює безперервний кругообіг. Він проходить послідовно 3 фази і змінює свою натуральну речовинну форму з грошової на виробничу, а далі товарну. При цьому оборотний капітал переходить із сфери обігу у сферу в-ва (чи навпаки), приймаючи послідовно форму фондів обігу та оборотних виробничих фондів. Склад і розміщення оборотних коштів: Елементи: 1) до оборотних виробничих фондів (ОВФ) відносяться: основні та допоміжні матеріали (сировина); запчастини; інструменти; тара; паливо; 2) до фондів обігу (ФО) відносяться: готова продукція; дебіторська заборгованість; грошові кошти на р/р та в касі. Джерелами формування ОВФ є власні оборотні та залучені кошти, а ФО є лише залучені кошти. За ступінем планування ОВФ є нормованими (визначається необхідна потреба в них на п-ві; ФО є ненормованими (крім зарубіжних компаній). На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Основні задачі аналізу оборотних коштів: 1) визначення зміни складу та структури ОК; 2) групування ОК за основними ознаками (за ступінем ліквідності); 3) визначення основних джерел формування ОК; 4) розрахунок основних показників ефективності використання ОК. Термін часу, протягом якого відбувається обіг грошових коштів, являє собою тривалість виробничо-комерційного циклу. Цей період складається з відрізку часу між сплатою грошей за сировину (матеріали) і надходженням коштів від продажу готової продукції. На тривалість виробничо-комерційного циклу впливають: 1) період кредитування п-ва постачальниками; 2) період кредитування п-вом покупців; 3) період надходження сировини, матеріалів, а також перебування їх в запасах; 4) період в-ва і збереження готової продукції на складі. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Ф-ції оборотного капіталу п-ва: 1) виробнича (фінанс. процес в-ва); 2) розрахункова (завершення кругообігу та перетворення оборотного капіталу з товарної форми в грошову). Джерела інформ. заб.: фінансова звітність підприємства.

Баланс (ф. № 1);

Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

Звіт про власний капітал (ф. № 4);

Примітки до звітності (ф. № 5).

18.Методи розрахунку фінансово-експлуатаційної потреби в оборотному капіталі.

На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Ритмічність, злагодженість та висока результативність роботи п-ва багато в чому залежить від його забезпеченості оборотним капіталом. Тому визначення потреби в оборотному капіталі як для сфери в-ва, так і сфери обігу є дуже важливим моментом аналізу. Для розрахунку фінансово-експлуатаційної потреби в ОК використовують наступні методи: 1) аналітичний; 2) коефіцієнтний; 3) прямого розрахунку. Аналітичний – потреба в оборотних коштах розраховується за 3-5 років на основі формули: Потреби в ОК = Запаси + (Дебіторська заборгованість) – (Кредиторська заборгованість). Коефіцієнтний – полягає в тому, що спочатку розрахунки здійснюються методом прямого розрахунку, а потім коригуються у відповідності із запланованим зростанням обсягів в-ва. Прямого розрахунку – оснований на використанні нормативів, які розраховуються по кожному елементу оборотного капіталу.