10.Оцінка майна підприємства: основні напрямки аналізу, їх зміст та інструментарій дослідження.

Майно в усіх його видах, яке належить п-ву – це активи п-ва. Активи являють собою економічні ресурси п-ва у формі наявних у нього сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській д-ті з метою отримання доходу. В залежності від характеру участі в господарському процесі та швидкості обороту розрізняють: 1) необоротні активи (основний капітал); 2) поточні (оборотні) активи. Основний капітал – сукупність майнових цінностей п-ва, які багаторазово приймають участь в процесі господарської д-ті і переносять свою вартість на продукцію частинами (основні засоби – обладнання, технологія, інструменти; нематеріальні активи – набуті п-вом права користування обяєктами інтелектуальної власності, майнові права; довгострокові фінансові вкладення; інші види необоротних активів). Оборотний капітал – сукупність майнових цінностей п-ва, які обслуговують господарський процес і повністю використовуються протягом 1го робочого циклу (запаси товарно-матеріальних цінностей; дебіторська заборгованість; грошові кошти; короткострокові фінансові вкладення; інші види необоротних активів). В процесі аналізу активів п-ва в першу чергу необхідно вивчити зміни в їх складі та структурі та дати їм оцінку. Основними показниками оцінки майнового стану п-ва є6 1) коефіцієнт зносу; 2) коефіцієнт придатності; 3) коефіцієнт оновлення; 4) коеф вибуття; 5) доля активної частини основних засобів. Коеф зносу: = (знос ОФ / початкова вартість ОФ). Показник характеризує долю вартості основних фондів, яка залишилася до списання на витрати в майбутніх періодах. Чим більше знос обладнання, тим гірше для п-ва. Коеф придатності: = (100% - К зносу,%). Важливе значення для оцінки стану засобів праці мають показники руху ОФ – це коеф оновлення і вибуття. Коеф оновлення: = (первісна вартість Осн. Фондів, що надійшли за період / ПВОФ на кінець періоду). Показує, яку частину від наявних на кінець звітного року основних засобів складають нові ОФ. Коеф вибуття: = ПВОФ, які виведені з експлуатації / ПВОФ на початок періоду). Показує, яка частина ОФ, з якими п-во почало д-ть у звітному періоді, вибула через непридатність чи з інших причин. Доля актив. частини ОФ: до актив. частини відносяться машини, обладн. і тран. засоби. Ріст цього показника в динаміці свідчить про добру тенденцію.

11.Показники оцінки ліквідності та платоспроможності, методика їх розрахунку, екон. Інтерпретація. Фактори, що впливають на нормат. Рівень коеф. Поточної ліквідності.

Аналіз фін стану: майно п-ва; оцінка ліквідності і платоспроможності; фінансова стійкість; ділова активність; прибуток і рентабельність. Фін стан п-ва із позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності. Ліквідність – це здатність активу трансформуватися в грошові кошти; а ступінь ліквідності визначається тривалістю періода, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вище Л даного виду актива. Система показників ліквідності, які використовуються у ФА: 1) коеф поточної ліквідності; 2) коеф швидкої ліквідності; 3) коеф абсолютної Л. Коеф поточної ліквідності: = ОА/КП, де ОА – оборотні (поточні) активи; КП – короткострокові пасиви. Даний коефіцієнт дозволяє встановити в якій кратності ОА покривають КП. П-во погашає свої короткострокові забовязання в основному за рахунок ОА, отже, якщо ОА перевищують по величині КП, п-во може розглядатися як успішно функціонуюче. Нормативне значення Кпл = (1,5; 2). Фактори, що впливають на зниження нормативного рівня Кпл: 1) оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості (якщо термін погашення ДЗ меньший ніж строки погашення КЗ, то нормативне значення Кпл знижується); 2) рентабельність в-ва (зі збільшенням рентабельності продукції, нормативне значення Кпл знижується); 3) ефективність д-ті п-ва по відношенню до управління запасами (чим меньше запасів, тим меньше значення Кпл); 4) висока оборотність грошових коштів може суттєво знизити Кпл. Основні фактори, що підвищують Кпл: 1) максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні поточні активи і недопущення вкладень у неліквідні поточні активи; 2) наявність чистих поточних активів у вигляді грошових коштів та їх еквіввалентів в розмірі, достатньому для покриття фінансових зобовязань, строкт сплати по яким натали, або настають в найближчий час; 3) залучення у господарській обіг позикових коштів на мах тривалий час. Коеф швидкої ліквідності: = (ОА-ВЗ)/КП, де ВЗ – виробничі запаси. Нормативне значення даного коефіцієнту = (0,5;1). Коеф абсолютної ліквідності: = ГА/КП, де ГА – грошові активи п-ва. Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності і вказує, яка частка короткострокових зобовязань може бути при необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Платоспроможність означає наявність у п-ва грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по поточних зобовязанням, які потребують негайного погашення. Основними ознаками П є: 1) наявність в достатньому обсязі коштів на р/р та в касі; 2) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Види П: 1) поточна; 2) перспективна. Перевищення платіжних засобів над строковими зобовязаннями свідчить про П п-ва. Для визначення поточної П на п-ві складається платіжний календар і визначається коеф оперативної П. Коп = ПЗ / СЗ, де ПЗ – платіжні засоби; СЗ – строкові зобовязання. Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок балансу, тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому ФА. Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць.