7.Страховий ринок України: суб'єкти та їх характеристика.

Можна виокремити чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

1. створення відносно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридич¬них осіб. Так виникли теперішні компанії АСКА, «Славія» та інші страховики. Нині зв'язки з московськими холдингами лишаються зде¬більшого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язків стає дедалі менше.

2. створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху.

Оскільки до кінця І 993 р. Держстрах залишався повністю держав¬ною організацією, то в умовах слабкого розвитку на той час ринкового законодавства він був Істотно обмежений у можливостях підписання вигідних страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяль¬ності. На державного страховика було покладено здійснення обов'язкового страхування, яке з більшості видів було збитковим. Це зумовило тенденцію переходу кваліфікованих працівників до інших компаній, створення держстрах вськими працівниками стра-ховикІв-супутникІв, які певною мірою залучалися до страхування «вигідних» ризиків, запровадження тих видів страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху.

3. створення страхових компаній комерційними, тор¬говельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами.

Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній. то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх стра¬ховиків з метою власного обслуговування. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсальніше, і не тільки в межах по¬треб своїх засновників.

4. створення «кептивних» страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва.

Окрім цих головних чинників на процес масового виникнення страхових компаній у 1990 — 1993 рр. впливали такі чинники:

• ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах;

• засновницька робота профспілок, громадських організацій;

• участь зарубіжних інвесторів.

8.Державне регулювання страхового ринку.

Система прав. регул. страх.діяльності містить норми, визначені:

* Конституцією України;

* міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;

* Цивільним кодексом України;

* Законами та постановами Верховної Ради України;

* Указами та розпорядженнями Президента України;

* декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

* нормат. актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Мін. юстиції України;

* нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

* нормат. актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регул. страх. діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях. Таким органом є Держкомфінпослуг.

Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції органу нагляду:

1) ведення єдиного держ. реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) устан. правил формування, розміщ. та обліку страх. резервів;

5) проведення перевірок страховиків та страх. посередників щодо дотрим. ними закон. про страх. діял. і достовірності їх звітності.

6) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції органу нагляду за страховою діяльністю;

7) узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

8) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

9) участь у міжнародному співроб. і сфері страх. та перестрах.