Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори.docx
Скачиваний:
159
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
1.2 Mб
Скачать

19.Основні показники оцінки стану і ефективності використання оборотних активів підприємства.

Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних вироб. фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійс. розрахунків. Основними видами аналізу ОК є: 1) аналіз джерел формув. структури і розміщення ОК; 2) аналіз стану виробничих запасів; 3) аналіз дебіторської заборгованості; 4) аналіз обор. та ефектив. викор. обор. коштів п-ва.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, відносять коеф. реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як віднош. вартості обор. коштів до вартості майна підприємства Крв=Фн/М,

де Фн — фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн); М — вартість майна підприємства, грн. Коеф. реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезп. можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швидкої ліквідності оборотних активів.

Аналіз оборотності та ефективності використання оборотних коштів п-ва: Тривалість знахоження коштів в обороті визначається сукупним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні – сфера д-ті п-ва; галузева належність (видобувне, торгове п-во); масштаби д-ті п-ва. Внутрішні – цінова політика; структура активів (оборотні і необоротні); організація в-ва. Оборотність коштів, що вкладені в майно оцінються основними наступними основними показниками: 1) коеф оборотності оборотного кпіталу; 2) тривалість 1 періоду; 3) величина абсолютної економії; 4) вплив оборотності оборотного капіталу на прирощення прибутку; 5) приріст обєму реалізації.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообороту на підприємстві О=С*Т/Р,

де О — строк обороту оборотних коштів, днів; С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн; Т — тривалість періоду, за який обчислюється оборот, днів; Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Для характеристики ефектив. викор. оборотних коштів використовують коеф. обороту, який визн. за формулою Ко=Р/С,

де Ко — коефіцієнт обороту; Р — обсяг реалізації; С — середня величина оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість обор. коштів) і рентабельності, які обчисл. за формулами:

; ,

де П — прибуток від реалізації продукції, грн; Р — рентабельність оборотних коштів, %.

20.Аналіз джерел формування, структури та розміщення оборотного капіталу.

Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. По джерелах ОК поділ. на власні і залучені. Власні ОК повинні забезпечити майнову та опер. самостійність п-ва, необхідну для рентабельної підприємницької д-ті. Власні ОК свідчать про фін стійкість п-ва, його положення на фін ринку. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу п-ва – статутного, резервного та додаткового. Залучені кошти в джерелах формування ОК в сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу п-ва в коштах. До залуч. джерел ОК відносяться: 1) коротк. позики та кредити банку; 2) інвестиційних податковий кредит; 3) додатково залучені кошти. Цільовою установкою політики управління ОК є визначення структури та обсягу поточних активів, джерел їх покриття та співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової д-ті п-ва. Сформульована цільова установка має стратегічний характер: 1) з одного боку важливим є достатній рівень ліквідності, який дозволяє вчасно гасити короткострокові зобовязання; 2) з іншого боку не менш важливим є підтримання ОК у розмірі, який максимізує величину прибутку. Політика управління ОК повинна забезп. пошук компром. між ризиком втрати лікв. та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих задач: 1) забезпечення платоспром.; 2) забезпечення прийнятого обсягу структури та рентаб. активів. Ризик втрати лікв. або зниж. ефект., який обумовлений в змінах поточних активах називаєтся лівобічним. Подібний ризик, обум. змінами в зобовяз. назив. правобічним.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]