14.Фінансова надійність страхової компанії: сутність, законодавчі вимоги.

Фінансова надійність страховика — це спроможність страхо-вика виконати страхові зобов’язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов’язання за будь-яких несприятливих обставин. Визначається у законі «Про страхування». Розділ III ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМ. СТРАХОВИКІВ: Вимоги до розміру та структури стат. Капіталу, страх. Резервів залежно від виду страховика. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Важливо, що 100 відсотків статутного фонду має бути внесено у грошовій формі, тобто являти собою ліквідні кошти для виконання зобов’язань перед страхувальниками у разі нестачі спеціальних коштів — страхових резервів. Проведення страхування потребує спочатку внесення страхо-вої премії, а потім, через деякий час, — надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

належних виплат страхових сум.

Техн. резерви (не-життя):

15.Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності страховика.

У практиці вітчизняних страховиків використовується таке визначення: перестрахування — страхування одним страхо-виком (цедентом, перестрахувальником) на визначених дого-вором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків пе-ред страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товари-ство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов’язково). Процес, пов’язаний з передаванням ризику, нази-вають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, — цесіонарієм. Страховик (цедент, перестрахув.), який уклав з пере-страховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Необхідність у перестрахуванні з кожнем днем зростатиме через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв’язку з приватизаційними про-цесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об’єкти привати-зації, які втратили підтримку з боку бюджету, органів управління, опиняються в ризикових ситуаціях.

За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою за-безпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страхо-вика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

Перестр.фін. підтримуючи страх. компанію, сприяє розширенню її страх. діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє за-хисту самого страхувальника; працівників страх. компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниж. прибутку; держава має гарантію надходж. податків від страхової діяль-ності і т. ін.