4.Страховий ринок: поняття організаційна структура.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головною умовою виникнення страх. ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залучення страхових премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страхового ринку, страхової справи в цілому і встановленню адекватних цін на страхові послуги.

Важливим для характ. страх. ринку є його звязок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.

Класифікація страх. ринку передбачає виділення організаційно-правової, інституціональної, терит. та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю і командитні товариства.

Інституц. структура базується на розмежування державної, комерційної, комбінованої форм власності страх. компаній.

Територіальна структура виділяє такі страхові ринки:

• Національний  сфера надання страхових послуг в межах однієї країни;

• Регіональний  сукупність нац. страхових ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними звязками;

• Міжнародний  сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фінансові центри, що характеризуються великою кількістю міжнародних страхових операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Ринок страхування життя

• Ринок загальних видів страхування

В Україні поділ страх. ринку відбув. за галузями страхування:

• Майнове

– добровільне (62%)

– недержавне обовязклве (14%)

• Відповідальності

– добровільне (16%)

• Особисте

– добровільне (8%)

– в т.ч. життя (0,7%)

Внутрішня структура страхового ринку:

• страхові продукти – послуги,

• система тарифів (цін на страхові послуги),

• інфраструктура субєктів ринку.

Субєкти страхового ринку:

• страхувальники (юр. особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства Укр.),

• страховики (юр. особи, створені у формі АТ, повного або команд. товариства або товариства з додат. відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність),

• перестраховики (страх. комп, яка приймає об’єкти в перес-ня),

• страхові посередники (агенти, брокери),

• обєднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страх. бюро, асоціація проф. страх. посередників).

5.Організаційні форми, порядок створення, функціонування і ліквідації страхових компаній.

Страховик — це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму.

В Україні страховиками визнаються юр. особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з дод. відповідальністю. Закон «Про страхування» передбачає також можливість утворення держ. страхових організацій.

Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 %. Ці вимоги не пошир. на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного капіталу страховика, який здійснює страхування життя. При створенні страховика або збільш. зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формув. статутного капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу. Заборон. викор. для форм. стат. капіталу векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити немат. активи. Предм. безпос.ї діяльності страх. може бути лише страхування, перестрах. і фін. діяльність, пов'язана з форм., розміщ. Страх. резервів та їх управлінням.

Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі: невикон. ним зобов'язань перед страхувал. протягом трьох місяців; недосягнення ним визнач. законом розміру стат. капіталу; настання інших випадків, визнач. чинним законодавствомУкраїни.

Реорганізація страховиказа рішенням Уповн. органу передбачає:

реорганізацію у страх. посередника відповідно до нормат. актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

об'єднання кількох страховиків з визначенням порядку передачі страх. зобов'язань за умови погодж.. на це власників страховиків;

залуч. до числа учасників страхов. інших страховиків (у тому числі іноз. страховиків) за умови провед. ними всіх розрахунків за зобов. та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).