6.Об'єкти і суб'єкти фін. Відносин. Характеристика змісту фінансових відносин на різних рівнях господарювання (на мікрорівні, регіональному, макрорівні, світовому).

Предметом фінансової науки можна також вважати фінансові відносини і закономірності їх розвитку на різних рівнях господарювання, а саме:

• На загальнодержавному рівні(макрорівні)

• На регіональному рівні

• На рівні суб’єктів господарювання(мікро)

• Фінансові відносини на міжнародному рівні.(світовий)

Фінансові відносини макрорівня – відносини які мають місце при формуванні розподілів і використанні централізованих фондів держави. До цих фондів належать:

- державний бюджет

- пенсійний фонд

- інші фонди

Фінансові відносини на рег. рівні пов’язані з формуванням розподілу і використанням коштів місцевих бюджетів.

Фінансові відносини на мікрорівні пов’язані з формуванням розподілу і використанням грошових надходжень прибутку і фондів, які створюються на рівні господарюючих суб’єктів.

Міжнародні фінанси пов’язані із наднаціональним розподілом. Відносини між урядами різних країн, між даною країною і міжн. фін. організаціями, відносини на рівні наднац. фін. структур.

Об’єктом фін відносин виступає ВВП, іноді НБ (у вартісній формі) До НБ відносять резерв.

Суб’єктом є учасники фін відносинє юр і фіз. Особи, держ.

1) фіз. робітники, службовці, студ, пенсіонери.

2) Юр. Нефін інститути вони здійснюють виробничу діяльність, виконують роб і надають послуги

3) Держава. Представлена в особі органів влади та управління, органів місцевого самоврядування

7.Поняття і призначення фінансової інфраструктури. Характеристика складових фінансової інфраструктури.

Фін. інф-ра відображає взаємозв'язок і взаємозалежність між ек-кою та ф-сами. Забезпечувальна сутність і роль ф-сів характеризують їх як елемент екон. інф-ри, що являє собою комплекс галузей, установ та механізмів, що забезпечують функ-ня ек-ки.

Організаційна фінансова інфраструктура включає три складові:

1. Управлінська фін. інфраструктура - сукупністю фін. органів, на які покладені функції оперативного управління в сфері державних фінансів та регулятивної діяльності щодо інституцій фін. та страхового ринків і ринку фін. послуг, а також фінансові служби галузевих міністерств і відомств, підприємств, організацій та установ. За своїм складом крім фін. органів включає фін. служби суб'єктів господарювання та управлінських структур. Сукупність фінансових органів держави залежить від двох чинників: варіанту структурної будови державних фінансів (концентрація усіх коштів в бюджеті, чи формування бюджету та цільових фондів) та системи управління ними (надання усіх повноважень міністерству фінансів, чи утворення спеціалізованих фін. органів).

2. Інституційна фін. інфраструктура - це сукупність фінансових інституцій, які функціонують на фін. ринку та ринку фін. послуг, викон. ф-ції щодо мобіліз., переміщення та інвестування ресурсів. Основне завдання формування інстит. фін. інф-ри - створення належних умов для забезпечення різноманітних потреб громадян, підприємств і держави у фін. послугах. Відповідно чисельність суб'єктів цієї інфр-ри регулюється ринковими механізмами, і не може ні обмежуватися, ні штучно формуватися держ. органами. Тут має місце жорстка конкуренція за ресурси та ринки їх інвестування.

Національний банк України є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку. Здійснює емісію грошей, які є інструментом фін. відносин, та регулює грош. обіг. Важливе завдання НБУ - організація ефективного функ-ня кредитної системи. Він проводить реєстрацію комерц. банків і видає ліцензії на окремі види банк. операцій. Комерційні банки є провідними фін. інституціями і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безгот. розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку. Комерц. банки являють собою серцевину фін. системи, виконуючи роль кровоносної мережі в економіці. Небанківські кредитні установи також функціонують на кред. ринку, але на відміну від комерц. банків можуть здійснювати обмежене коло операцій.

3. Обслуговуюча фін. інфраструктура включає тих суб'єктів, які виконують функції організаційних посередників на фінансовому ринку (біржі, торгівці цінними паперами) та допоміжні функції на ринку цінних паперів (реєстратори, депозитарії, клірингові центри та ін.), а також тих, які не будучи фінансовими за змістом своєї діяльності, надають послуги різним суб'єктам у сфері фінансової діяльності (аудиторські та консалтингові фірми, інформаційні, рейтингові та аналітичні агенції, бюро кредитних історій тощо). Основне призначення цієї складової полягає у створенні належних передумов для функціонування основних суб'єктів інфр-ри.