37.Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу. Ефект фінансового важеля.

Визначення ціни капіталу не зводиться тільки до розрахування %, які необхідно сплатити власникам фінансових ресурсів. Воно також х-є ту норму рентабельності яку повинно забезпечити п-во, щоб не зменшити свою ринкову вартість. Аналіз капіталу доповнюється оцінко. Ефективності використання власного і залученого капіталу. Для оцінки використовують 3 показника:1)загальна рентабельність інвестованого капіталу. Визначається відношенням загальної суми прибутку до маси інвестованого капіталу:а)РІК=ВП /ВК+ЗК (зо сплати податків); б)РІК^΄= РІК(1-К_оп). ВП-валовий прибуток; ВК-власний капітал; ЗК-залучений капітал; К_оп –коефіцієнт оподаткування. 2)ставка рентабельності (доходності) залученого капіталу. Визначається=сума сплачених % за кредити інвестора / середньорічна сума боргових зобов’язань п-ва. (СВ-ставка позичкового % за кредит); 3)ставка рентабельності власного капіталу РВК= ЧП /ВК. Різниця між РВК і РІК΄ після сплати податків утворюється зарахунок ефекту фінансового важеля ЕФВ=(РІК (1- К_оп) –СВ)*(ЗК \ВК). ЕФВ показує на скільки % збільшилась рентабельність ВК в результаті залучення позикових коштів в оборот п-ва. Він виникає в тих випадках коли економічна рентабельність (теж саме РІК΄) вище ніж кредитний відсоток (СВ). ЕФВ складається з 2-х компонентів:1)РІК(1- К_оп)-СВ; 2) ЗК /ВК –плече фінансового важеля. Якщо РІК(1- К_оп)-СВ>0, то можна збільшити величину власного капіталу і це приведе до підвищення рентабельності ВК. ЕФВ= ((РІК(1- К_оп )-СВ*(1- К_оп ))*(ЗК/ВК)=(1- К_оп )(РІК-СВ)*( ЗК/ВК) – под. економія.

38.Значення та зміст основних напрямків аналізу майна підпр. Аналіз динам. Складу і структури майна підприємства.

Майно в усіх його видах , яке належить п-ву-це активи п-ва. В залежності від х-ру участі в господарському процесі та швидкості обороту розрізняють: 1)необоротні активи (основний капітал)-являють собою сукупність майнових цінностей п-ва які багаторазово приймають участь в процесі г/д і переносять свою вартість на продукцію частинами. До складу необоротних активів відносять:а)основні засоби (обладнання); б)нематеріальні активи- до них відносять набуті п-вом права користування:*об’єкти (винаходи, товарні знаки, ліцензії, ноу-хау);*майнові права (користування землею, водою та ін.); в)довгострокові фінансові вкладення: * довгострокові фінансові вкладення в статутні фонди спільних п-в, а також різноманітні фондовф інструменти (акції, облігації); *інші види необоротних активів (незавершені капіталовкладення, обладнання, що призначено до встановлення); 2)оборотні активи (поточні)-сукупність майнових цінностей п-ва які обслуговують господарський процес і повністю використовуються на протязі 1-го робочого циклу. Склад оборотних активів:* запаси товарно-матеріальних цінностей;*дебіторська заб.;*грошові кошти, кор. фінансов. вкладення та інші види обор.активів. В процесі аналізу оборотних активів п-ва в першу чергу необхідно вивчити зміни в їх складі та структурі та дати їм оцінку. ФА дозволяє дати загальну оцінку змін всього майна п-ва, виділити в його складі оборотні (мобільні) та необоротні (мобілізовані) фонди, вивчити динаміку структури майна. Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсол. і відносного приросту або зменшення всього майна п-ва та окремих його елементів. Приріст (зменшення активів) свідчить про розширення (звуження) майна п-ва. Зміни структури майна створ. певні можливості для осн. виробничої та фін. діяльності та вплив. на обор. сукупних активів. Показники структ. динаміки відобр. частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знов залучені фін. ресурси. Ключовим моментом аналізу є співстав. темпів росту обсягів реаліз. продукції із темпами зрос. обсягів сук. активів. Якщо 1-й показник вище друг. то можна зробити висновок, що п-во раціон. регулює активи.