29.Сучасний стан та перспективи співпраці України з мфо.

Важлива роль в системі міжнародних фінансів належить залученню фінансових ресурсів інших країн та міжнародних фінансових організацій. Діяльність міжнародних фінансових організацій набуває вагомішого значення і для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу. Україна бере участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Співпраця України з цими організаціями є важливим джерелом залучення додаткових фінансів до національної економіки.

Найбільше іноземних кредитів залучається в результаті співробітництва з МВФ. Надання позичок МВФ розпочалося у 1994 р. і на початок жовтня 1999 р. Україна отримала від МВФ 3,241 млрд. дол. США. Кредити було виділено на економічну трансформацію та досягнення макроекономічної фінансової стабілізації в Україні. Другим за розмірами наданих кредитів Україні є МБРР. Станом на 1 березня 1999 р. їх надано на суму 2,587 млрд. дол. США, або 32,8 % від усіх позичок МФО.

Розширюється співробітництво між Україною та ЄБРР. Центральне місце серед кредитів цієї організації належить позикам на розвиток приватних малих і середніх підприємств. ЄБРР надає під погоджені проекти кредит, який становить значну частку їхньої вартості. Зокрема у вартості розширення в Україні мережі Євробачення частка ЄБРР становить 48,5 %, у вартості реконструкції аеропорту "Бориспіль" — 34,5 %.

Для того, щоби співпраця України з МФО була якомога ефективнішою і сприяла економічному зростанню, треба:

● підтримувати відносини з приватними кредиторами і не бути уразливою до зовнішніх обставин завдяки обережному, завбачливому управлінню своїм зовнішнім боргом і резервами;

● спрямувати свою економічну і фінансову політику на стимулювання економічного зростання, стабілізування цін, поліпшення добробуту та забезпечення здорового довкілля;

● не маніпулювати обмінними курсами та не нехтувати міжнародною валютною системою. Валютний курс впливає на конкурентоспроможність компаній та співвідношення експортно-імпортних цін.

30.Сутність і зміст податкової системи. Об’єктивні і суб’єктивні чинники її становлення.

Податкова система - це сукупність закон. закріплених у даній державі податків, зборів,платежів, процедур їх встановлення, зміни чи скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відносини між платн. та держ. можна поділити на кілька груп:

-між органами державної влади і платниками: стосовно визначення елементів оподаткування (платників, ставок, об’єкта оподаткування, пільг, податкової бази тощо); порядку обчислення і сплати податків; правового статусу платників; їхньої відповідальності за порушення податкового законодавства;

-між органами державної влади і органами місцевого самоврядування: щодо розмежування їхніх повноважень і законодавчої компетенції цих органів в податковій сфері (право встановлювати органами місцевого самоврядування місцеві податки і отримувати закріплені загальнодержавні податки);

-між органами державної законодавчої влади і контролюючими органами: щодо визначення правового статусу контролюючих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за дотримання законодавства в процесі адміністрування (при стягненні податків);

-між контролюючими органами і платниками: щодо взаємних прав і обов’язків та механізму їх реалізації.

Об’єктивні чинники: 1) еволюція економіки і 2) еволюція держави. До об’єктивних чинників відносяться:1. Вплив суспільної форми виробництва:-при натуральному господарстві податки стягуються у натуральній формі без встановленої періодичності (що є, то і могли віддати державі);- з розвитком товарно – грошових відносин  - встановлюється грошова форма оподаткування із визначенням строків сплати.2. Вплив відносин власності:-  за умови домінування державної форми власності держава задовольняла свої потреби як правило не примусовим порядком, а за рахунок надходжень від державної власності, податки відігравали незначну роль у доходах бюджету;-  з розвитком товарно-грошових відносин держава поступово передавала право власності приватним особам, що було зумовлено і сприяло розвитку ринкових відносин. Тобто, внаслідок відокремлення держави-функції від держави-власності став формуватися та розвиватися податковий метод формування доходів бюджету і фіскальна роль податків збільшується. Податки перетворюються на постійне джерело державних доходів.3. Вплив концентрації (укрупнення) виробництва: При укрупненні виробництва зростає потреба у втручанні держави, оскільки порушуються умов конкуренції, відбувається вихід на міжнародний рівень.4. Вплив зростання ВВП: призводить до збільшення можливостей для податкових вилучень. 5. Вплив відносин розподілу:-  розмаїття форм доходів зумовлює розмаїття форм податків -  диференціація доходів (нерівномірність їх розподілу) стає передумовою диференціації податкових ставок; -  структура доходів впливає на структуру податків рівень доходів платників є визначальним для загального обсягу доходів бюджету.6. Вплив форми державного правління:-  в умовах абсолютизму введення нових податків або збільшення діючих ставок податків, їх скасування є виключним правом однієї особи, що має владу;-  в умовах демократії податкова політика стає прерогативою колективного розуму. Податки запроваджуються через ухвалення їх в парламенті, внаслідок чого намагаються досягти компромісу між інтересами різних суспільних (соціальних) груп. Суб’єктивні чинники: суспільні, колективні та індив. інтереси членів суспільства. Закономірність: з одного боку, запровадження податків, їх співвідношення, механізми справляння залежать від волі осіб при владі. З іншого боку, формування податкової системи залежить від фіскальної поведінки платників, від сприйняття ними тих законів, які приймаються державою (досить часто вони встановлюються без належних знань). Платники, вдаючись до міграції чи протесту змушують правителів утримувати рівень оподаткування в більш-менш прийнятних межах.