132.Необхідність створення та призначення державних цільових фондів. Організація їхньої фінансової діяльності.

Державний цільовий фонд — форма перерозп. та використання фін. ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом:

відокр. із держ. бюдж. окрем. видатків особл. значення;

формуванням спец. фондів із самостійними джерелами доходів.

Джерелом державних цільових фондів завжди є національний дохід країни, а мобілізація коштів здійснюється через:

спеціальні збори (зокрема, обов'язкові);

добровільні внески та пожертвування;

позики;

кредити;

направлення коштів із бюджету.

В залежності від рівня, на якому утворюються фонди, вони можуть бути:

державними;

місцевими.

В залежності від напрямків використання існують, зокрема, фонди:

економічні;

соціальні;

науково-дослідні;

страхові;

міждержавні.

Державні цільові фонди

Пенсійний фонд України

Фонд соціального страхування України

Фонд сприяння зайнятості населення України

Державний інноваційний фонд України

Фонд соціального захисту інвалідів

Фонд охорони навколишнього природного середовища

Державний дорожній фонд, територіальні дорожні фонди

Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України

Фонд охорони праці

Фонд розвитку та захисту конкуренції

Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств

Джерелом державних цільових фондів завжди є нац. дохід країни. А мобілізація коштів здійснюється через:

— спеціальні збори (дуже часто обов'язкові);

— добровільні внески і пожертвування;

— позики;

— кредити;

— направлення коштів із бюджету.

Принципи органiзацiї:

вiдрахування до фондiв централiзовано визначаються державою вiдповiдними законами i є власнiстю держави;

вiдрахування до фондiв є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

витрати з фондiв здiйснюються лише на певнi потреби, якi передбаченi законом.

133.Оперативно-сітьові показники лікувально-профілактичного закладу та їх характеристика.

Оперативно-сітьові показники – показники, які визначають середньо - розрахункову кількість одиниць профільного значення. Вони поділяються на дві групи: виробничі і загальні.

Загальні – призначені для розрахунку капітальних статей кошторису та характеризують будівлю бюджетної установ : площа прилеглої території бюджетної установи, площа приміщень бюджетної установи, кількість точок опалення бюджетної установи, санітарно-технічний устрій, кубатура приміщення. Призначені для визначення загальних витрат.

Виробничі – характеризують профільну діяльність установи та визначаються в середньому за рік. Поділяються на вихідні та похідні. Вихідні розраховуються шляхом статистичного підрахунку одиниць профільної діяльності на певний момент часу. Похідні визначаються на основі вихідних та за певними нормами. Виробничі операційно-сітьові показники медичного закладу залежать від його типу:

По стаціонару – кількість ліжок і ліжко днів

По поліклініках – кількість прикріпленого населення і кількість лікарських відвідувань

Нормативна потреба у кількості ліжок визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична їх наявність характеризує кількість встановлених у медичному закладі ліжок.

Середньорічна кількість ліжок визначається за такою формулою:

К= П + В*М:12

П – перехідна кількість ліжок на поч..плнового року.

В – кількість нових ліжок, які вводяться в дію в плановому році.

М – число місяців функціонування нових ліжок, які вводяться.

Кількість ліжко-днів розраховується як добуток від множення кількості ліжок на кільк. днів функціонуван. одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів).