3.Класифікація методів дослідження фінансового стану підприємства: формалізовані та неформалізовані методи.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-ме­тодичних інструментів та принципів дослідж. фін. стану підприємства

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів екон. аналізу загалом і фінансового аналізу зо­крема.

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані ме­тоди аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежнос­тях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оці­нок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побу­дови системи показників; побудови системи аналіт. таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності. Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підста­новок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балан­совий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу фак­торів; інтегральний; простих та складних відсотків та ін.

У процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляц. аналіз, дисперс. аналіз, метод головних ком­понентів).

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моде­лей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємо­зв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

1. дескриптивні;

2. предикативні;

3. нормативні.

Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінювання фінансового стану підприємства.

Предикативні моделі — це моделі прогностичного характе­ру.

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порів­няння фактичних результатів діяльності підприємства з норматив­ними.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть викор. найрізноман. прийоми, методи та моделі аналізу. їх кількість та широта застос. залежать від конк­ретних цілей аналізу та визнач. його завдан. в кожно­му окремому випадку.

4.Порівняльний аналіз, його сутність та основні методи приведення вихідних даних до порівнянного вигляду: метод нейтралізації структурного, вартісного та об’ємного фактора.

Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Порівняльний – базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. Форми: 1) порівняльний аналіз фінансових показників п-ва із середньогалузевими показниками; 2) порівняльний аналіз фінансових показників даного п-ва із відповідними показниками конкурентів; 3) порівняльний аналіз окремих структурних показників і підрозділів між структурними підрозділами п-ва; 4) порівняльний аналіз показників із плановими чи нормативними.

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівнювання необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. Досягнення порівнянності показників можливе за таких умов:

нейтралізація впливу кількісного фактора;

нейтралізація впливу цінового фактора;

урахування впливу структурних зрушень на обсяг виробленої та реалізованої продукції;

забезпечення однакової трив. періодів, що порівню-ються;

забезпечення тотожності методики розрах. порівн. показників;

урахування соц.-екон. умов розвитку досліджуваних об’єктів.

1. Нейтралізація впливу об'ємного (кількісного) фактора означає усунення його впливу на зміну загального результативного показника. Це досягається шляхом перерахунку загального показника за допомогою заміни планового значення об'ємного кількісного показника, який перебуває у функціональній залежності, у фактичний обсяг, тобто за рівнем звітного періоду. Потім показник звітного періоду порівнюють з аналогічним, отриманим в результаті перерахунку і роблять висновок.

2. Нівелювання впливу вартісного фактора полягає у виключенні впливу цього чинника (ціни, собівартості тощо) на зміну результат. показника. Для цього необхідно здійснити перерахунок вказаного заг. показника, виходячи з базового (планового) значення вартіс. і факт. значення кільк. показника. Після цього фактичні дані порівнюють із перерахованими.

3.Нейтралізація впливу структ. фактора передбачає перерахунок результат. показника на структуру баз. (планового) періоду.