52.Мито в системі непр. Под-в: платники, ставки та пільги.

Мито – податок, що справляється при переміщенні товарів через митний кордон України.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон України. Види ставок мита залежать від країни походження товарів та можуть бути:

- Преференційні - застосовуються до товарів або предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, а також в разі встановлення спеціального преференційного митного режиму згідно міжнародних. договорів за участю України

- Пільгові - застосовуються до товарів, предметів, що походять з держав, які: корист. в Укр. режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму

- Повні - застосовуються до решти товарів, предметів

Ставки мита закріплені у Митному тарифі України

Звільняються від сплати мита:

*транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів та багажу;

*валюта України, іноз. валюта, банківські метали та цінні папери;

*товари та інші предмети, що переходять у власність держави;

*товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;

*предмети, що ввозяться для організацій, які користуються правом безмитного ввезення

Порядок сплати мита.

Нарахування та сплата мита здійснюється під час митного оформлення товарів, однією з головних операцій якого є декларування. У митній декларації мають зазначатися точні відомості щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для обчислення митної вартості і мита.

53.Об’єкт та база оподаткування митом, порядок визначення митної вартості.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Об’єктом оподаткування митом є митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон.

Митна вартість – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Методи визначення митної вартості:

1. За ціною угоди (основний): митною вартістю є ціна угоди, фактично сплачена, чи яка підлягає сплаті за товари на момент перетинання ними митного кордону:

МВ = ФВ+ ТВ +СП+ ІВ, де

ФВ - фактурна вартість

ТВ - транспортні витрати

СП - страхові послуги

ІВ - інші витрати

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів: за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів, які мають однакові ознаки.

3. За ціною угоди щодо подібних товарів: за основу береться вартість операцій з подібними товарами, які мають подібні характеристики.

4. За ціною договору на основі віднімання вартості: за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, макс.о наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввез. товарів, що оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою

Від ціни одиниці товару віднімаються:

* витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

* суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

* звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

5. За ціною договору на основі додавання вартості: за основу береться ціна товарів, яка розраховується додаванням:

* вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв’язку із виробництвом оцінюваних товарів;

*загальних витрат, характерних для продажу в Україну з країни вивезення товарів такого самого виду, у тому числі: витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину кордону та інших витрат;

*прибутку, що його звичайно отримує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

6. Резервний метод

Митна вартість повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-5 митній вартості, однак допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Для визначення митної вартості товарів за резервним методом не може використовуватися:

* ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

* ціна товарів, що поставл.з країни-експорт. до третіх країн;

* ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

* довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;

* витрати на вироб., що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідент. або подібних (аналогічних) товарів;

* мінімальна митна вартість;

* більша з двох альтернативних вартостей.