4.Правила фінансування підприємств.

З метою дотримання фінансової рівноваги на підпр., забезп. стабільної платоспром. та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фін. бюджетів слід дотримуватися правил фінанс., до яких належать:

золоте правило фінансування;

золоте правило балансу;

правила ліквідності;

правило вертикальної структури капіталу.

При використанні золотого правила фінансування слід керуватися двома умовами, які виражають його зміст:

Золоте правило балансу:

Правила ліквідності:

Грош. кошти та деб. заборг.>корот. заборг, мат. цінності>довг. заборг., осн. засоби<Вл. кап.

Правило вертикальної структури капіталу:

Окремі економісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і позичк. капіталу має становить 2 : 1.

На практ. на структ. капіт. підпр. вплив. такі основні фактори:

галузь виробництва, до якої належить підприємство;

форма організації бізнесу;

обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;

прибутковість активів;

процентні ставки за користування позичками;

оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;

особливості законодавства про банкрутство;

інші специфічні фактори.

5.Модель оцінки доходності капітальних активів (сарм): загальна характеристика та практичне значення.

Основні положення теорії МОКА:

в основу цієї теорії покладено портфель, що складається з активів,частка яких у портфелі відповідає їх долі на ринку (ринковий портфель);

існують т.з. «безризикові активи», які забезпечують інвестору отримання невеликого, але стабільного середньоочікуваного дох (для них σ 2 = σ =0);

введення попередніх 2 понять дало можливість побудувати нову межу ефективності – «лінія ринку кап»

заг ризик умовно розподілили на:

систематичний (пов’язаний з ринком), що вимірюється коеф β і впливає на всі ЦП без виключення βі = ρіm*σi /σm , де ρіm – коеф кореляції між дох і акт і дох ринк портфеля; σi – станд відхил дох і-того акт; σm – станд відхил ринк портф

несистематичний (-- з конкр активом).

Якщо портфель склад з n-кільк активів, тоді

βр =  xi*βi

Доходність портфелю, що склад з n-кільк акт:

Rp =  xi*ri

взаємоз’язок між дох індивід акт і коеф системат риз визнач за формулою, що служить для зображ “лінії ринку ЦП”:

ri = rf+β (rm-rf)

для визнач інвест привабливості ЦП викор наступні індекси:

Шарпа : Іш = (rm-rf)/σi (додатковий дох на одиницю риз);

Трейнора : Іе = (rm-rf)/βі (-- системат риз);

Коеф варіації : CV = σi/rі (риз на один дох)

7. теор МОКА є нормативною моделлю і вираж суб’єктивну т.з. про те, що повинно бути і як це повинно бути.

Правило прийняття інвестиційних рішень згідно з САРМ має такий вигляд: слід вкладати кошти в ті інвестиції, прогнозована рентаб. яких є вищою, ніж рівнов. рентаб., розрахована за САРМ. У разі наявн. багатьох альтернатив слід віддати перевагу тим, рентаб. яких найбільш відріз. від рівноважної у бік збільшення.