6.Прийняття фінансових рішень в умовах інформ. Асиметрії.

Теорія агентських відносин. Предметом дослідження теорії агентських відносин є форми коопер. зв'язків між окремими екон. суб'єктами, які прагнуть якомога краще реалізувати свої (власні) інтереси . Проблема полягає в тому, що, досягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають у протиріччя з іншими групами. Діючі екон. суб'єкти вважаються агентами, а суб., досягнення цілей яких безпос. залеж. від діяльності, — принципалами.

Головна мета неоінституційпої теорії — узгодити фін.відносини та умови відповідних договорів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала та агента. Теорія агент. відносин досліджує принципал-агент-конфлікт між капіталодавцем та капіталоодержувачем, який може виникнути в результаті асиметрії в інформ. забезпеченні. Наслідком інформ. асиметрії і зумовленої нею проблеми відносин принципала та агента є виникнення так званих агентських витрат:

• витрати на контроль за діяльністю агента з боку капіталод., так звані витрати на монітор. і контроль (діяльність ревізійної комісії, супров. кред. договорів, призначення тимч. адміністрації тощо);

• гарантійні витрати агента, що виникають у процесі переконання принципала в доцільності вкладення коштів у підпр. та доведення принципалу, що агент свою діяльн. підпорядковуватиме інтересам принципала (витрати на санаційний аудит, оцінку кредитоспром. та кред. забезпечення тощо);

• часткові збитки принципала, зумовлені відхиленням результатів діяльності агента від парето-оптимальних.

З метою зменшення ризиків, зумовлених принципал-агент-конфліктом під час кредитування підприємств, неоінституційний підхід передбачає використання таких інструментів:

• оцінка кредитоспроможності та санаційний аудит;

• призначення предст. кредиторів у викон. органи підприємства;

• постійний моніторинг діяльності об'єкта інвестування;

• надійне кредитне забезпечення;

• спеціальні фінансові застереження у кредитних договорах.

Теорія фін. посередництва. В основу теорії покладено дослідж. ролі та механізму функціон. фін. посередників, що розглядаються як проміжна ланка в русі капіталів між безпосередніми капіталодавцями (прив. інвесторами) та капіталоодержувач. (підпр.). Фін. посер. вивчає можливості зменш. опер. витрат, фін. та інвест. ризиків, дефіцитів в інформ. забезп. учасників недоск. ринку капіталів шляхом активіз. діяльності фін. посер. (банк. установ, інвест. фондів, торговців цінними паперами та ін.).

9.Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств.

Специфіка фін. дія­льності АТ визначається особливостями формування стат. капіталу. Згідно з вітчизняним законодавством розмір статутного капіталу ВАТ повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1250 мін. заробітним платам, виходячи зі ставки мін. зар. плати, чинної на момент створення товариства.

Організація фін.-госп. діяльності у формі АТ є найприйнятнішою з погляду залуч. капі­талу. Це пояснюється такими чинниками:

• поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рів­ної номінальної вартості, яка може бути досить малою, що дає можливість залучення як дрібних, так і великихінвесторів;

• високий рівень мобільності корпоративних прав (акцій);

• спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

• можливість розміщення емісії серед велич. числа інве­сторів, значна частина яких не претендує на контр. над під­приємством;

• досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що створює умови для захисту інтересів акціонерів;

• акціонери відповід. за зобов. товар. лише в межах своїх акцій;

• оплата варт. акцій може здійсн. як у грош., так і в майн.формі;

• порівняно низький рівень інформаційної асиметрії.

Повнота участі акціонера в управлінні товариством та конт­ролі за його діяльністю залежить від величини належного йому пакета акцій та їх виду — прості чи привілейовані. Фактичне управління АТ та контроль за його діяльністю здійснюється крупними акціонерами, які володіють контрольним чи блокуючим пакетом корпоративних. За високої концентрації статутного капіталу конт­рольний пакет становить не менше 50 % загальної його суми + 1 акція. За значної диверсифікації контрольний пакет може дорівнювати 20—30 % номін. вартості всіх корпоратив­них прав.

Контроль за фін.-госп. діяльн. правління АТ здійснює ревізійна комісія, яка призначається з числа акціо­нерів.

Обираючи акц. форму організації бізнесу, слід врах. накладні витрати, які в цілому збільш. вартість залу­ч. власного капіталу.

Фінансування АТ може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій (простих і приві­л.), випуску облігацій, цінних паперів, що конвертуються в акції (конвертовані облігації, опціонів на придбання акцій. ЩЕ джерелом поповнення капіталу може бути тезавр. прибуток, банківські та комерційні позички.