1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших до­слідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповноліт­нього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ь Основним безпосереднім об’єктом злочину є життя або здоров’я особи, його до­датковим обов’язковим об’єктом - порядок проведення дослідів над людиною як скла­дова порядку забезпечення здоров’я населення.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у виді незаконного проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною;

2. наслідками у виді створення небезпеки для її життя чи здоров’я; 3) причиновим зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Дослід - це експеримент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не існувало, з метою його випробування.

Відповідно до Конституції та інших законів України незаконними, зокрема, є:

1. медичні, наукові та інші досліди над хворими, ув’язненими, військовополоненими, а терапевтичні експерименти - над людьми, захворювання яких не має безпосеред­нього зв’язку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини та повної і об’єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров’я, мету запропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя та здоров’я. Якщо пацієнт не досяг 15-річного віку, ви­знаний судом недієздатним або за фізичним станом не може повідомити про своє рі­шення, досліди можливі лише за згодою його законних представників (про поняття законних представників див. коментар до ст. 141), а щодо особи віком від 15 до 18 ро­ків чи визнаної обмежено дієздатною - також і за її згодою; 3) будь-які~досліди над людиною, що проводяться особами, які не мають на це права; 4) медико-біологічні досліди над людиною, які не відповідають сукупності таких умов: а) наявність суспільно корисної мети;б) наукова обґрунтованість; в) переваги їх можливого успіху над ризи­ком спричинення тяжких наслідків для здоров’я або життя (у ч. З ст. 42 зазначено, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей); г) гласність; д) проведення їх тільки в акредитованих закладах охоро­ни здоров’я.

Поняття медико-біологічних і психологічних дослідів чинне законодавство України не містить і порядок їх проведення не визначає.

2. Суб’єкт злочину загальний. Зазвичай ним є лікар або службова особа закладу охорони здоров’я чи наукового закладу, особа, яка здійснює медичну практику в галузі народної чи нетрадиційної медицини із застосуванням, наприклад, гіпнозу чи інших подібних методів тощо.

3. З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлен­ня до наслідків у виді тривалого розладу здоров’я потерпілого (ч. 2 ст. 142) може ха­рактеризуватися тільки необережністю. Наявність умисного ставлення до таких на­слідків трансформує цей злочин в інший, передбачений, зокрема, статтями 122, 125 або 121.

Незаконне проведення дослідів над людиною, якщо винний при цьому бажав на­стання смерті потерпілого, кваліфікується тільки за відповідною частиною ст. 115.

2. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього;

2. щодо двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману, а так само

4. спричинення ним тривалого розладу здоров’я потерпілого.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Про поняття обман див. коментар до ст. 190.

Під примушуванням слід розуміти дії, пов’язані із застосуванням психічного чи фізичного (у т. ч. такого, що потягло наслідки у виді легкого тілесного ушкодження) насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити їх до надання згоди на проведення дослідів над ним.

Поняттям тривалий розлад здоров’я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у виді спричинення тяжкого тілесного ушкодження або тілесного ушкодження середньої тяжкості, заподіяних через необережність.

Конституція України (ст. 28).

ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (статті 38- 40, 43-51, 78).

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996р. (ст. 8).

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку транспланта­ції органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональ­них організаціях, які займаються такою діяльністю,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбав­ленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи, а його додатковим обов’язковим об’єктом - залежно від конкретної форми цього злочину - порядок про­ведення трансплантації органів чи тканин людини або торгівлі органами або тканинами людини як складових порядку забезпечення здоров’я населення.

У Резолюції Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організ­му людини урядам держав-учасників рекомендовано привести свої закони у відповід­ність із Правилами, доданими до Резолюції, і ввести відповідні санкції для забезпечен­ня їх виконання. Правилами, зокрема, встановлено щодо вилучення, пересадження, трансплантації й іншого використання матеріалів від: 1) живих людей: донорові повин­на бути надана відповідна інформація про можливі наслідки вилучення; вилучення не повинне здійснюватися без добровільної, а у відповідних випадках - письмової згоди донора; вилучений матеріал не може бути запропонований для продажу; 2) померлих людей: вилучення не повинне мати місця за наявності заперечень з боку померлого; факт смерті повинен бути встановлений лікарем, який не входить до складу команди, що буде робити вилучення, пересадження або трансплантацію; особистість донора не повинна бути відома реципієнтові, а особистість реципієнта - родині донора; матеріали не повинні надаватися за винагороду.

2. Предметом цього злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотранс- плантати), як органи і тканини, у т. ч. (крім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143) взяті у мертвої людини. Не є ним: а) інші анатомічні матеріали (анатомічні утворення, кліти­ни); б) анатомічні матеріали тварини- (ксенотрансплантати); в) кров, її компоненти, аутотрансплантати (анатомічні матеріали, взяті у людини для пересадки цій же люди­ні), штучно виготовлені замінники органів і тканин людини.

Незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, що належать до хребет­них, може бути кваліфіковане за ст. 299, а вилучення крові у людини-донора - за ст. 144.

Під органами розуміються частини організму людини, що мають певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12-палою кишкою, селезінка тощо), а під тканинами - речовини, що являють собою систему переважно однорідних клітин - м’які тканини (тверда мозкова оболонка, пери­кард), тканини опорно-рухового апарату (сухожилки м’язів, фрагменти ребер, колінний і плечовий суглоби тощо), артеріальні і венозні судини, клапани серця, аорти та інших великих судин, інші тканини (кістковий мозок, шкіра, зуби, трахея тощо). Питання про те, чи здатні вилучені тканини регенеруватися (відновлюватися), може мати значення тільки для призначення покарання.

3. Об’єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1. порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч. 1 ст. 143);

2. вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 ст. 143);

3. незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143);

4. участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у люди­ни шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

У ст. 143 під трансплантацією розуміється спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (особі, для лікування якої застосовується транспланта­ція) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини.

Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого законом порядку у разі недотримання хоча б однієї з таких умов, зокрема:

а) існує письмова згода об’єктивно поінформованих донора (якщо донором є жива людина) і реципієнта та батьків чи інших законних представників реципієнта, якщо ним є особа віком від 15 до 18 років (щодо реципієнта віком до 15 років трансплантація здійснюється за згодою його законних представників). Ця умова не є обов’язковою ли­ше у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю реципієнта;

б) є наявними медичні показання (бажаних результатів не може дати використання інших, крім трансплантації, засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров’я хворого), встановлені консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров’я чи наукової установи;

в) завдана при трансплантації шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала ре­ципієнту;

г) дані органи і тканини дозволені до трансплантації МОЗ;

ґ) трансплантація проводиться закладами охорони здоров’я чи науковими устано­вами, які мають право її провадити;

д) органи і тканини взяті не у таких категорій живих осіб, як: неповнолітні, недіє­здатні, ув’язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворюван­ня, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю, особи, які раніше вже надали орган або частину органа для трансплантації;

е) у живого донора не взято інший гомотрансплантат, крім одного із парних органів або частину органа чи частину тканини;

є) органи та інші анатомічні матеріали взяті з тіла померлої особи, яка перед смер­тю заборонила це робити, або з порушенням порядку, встановленого законом.

Злочин у його першій формі вважається закінченим з моменту порушення будь-якої зумов проведення трансплантації органів або тканин людини, встановленої законом.

Оскільки у ст. 143 йдеться саме про закон, то не може вважатися порушенням вста­новленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини порушення по­рядку, встановленого не законом, а підзаконним актом.

Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або ін­шого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини. Зло­чин у цій формі вважається закінченим з моменту позбавлення людини органа чи тканини.

Про поняття примушування й обман див. коментар до статей 142 і 190. Наявність родинних генетичних зв’язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфі­кації цього злочину.

Вилучення у людини органа або тканини, вчинене без примушування або обману, за добровільною згодою потерпілого, який повністю усвідомлює характер і небезпеку для його життя та здоров’я таких дій (наприклад, потерпілий може щиро погодитися на вилучення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого внаслі­док аборту тощо), кваліфікується за ч. 1 ст. 143, а в разі заподіяння йому внаслідок та­ких дій тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження - додатково за стаття­ми 121 або 122. Аналогічно кваліфікується будь-яке порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин від живої людини, пов’язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з ме­тою їх трансплантації, поєднане з порушенням встановленого законом порядку їх транс­плантації кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 143.

Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбача­ють їх купівлю-продаж, у т. ч. зовнішньоторговельних. Згідно з законодавством Украї­ни укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу кісткового мозку.

Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту фактичного укладення вказа­ної угоди.

Незаконна торгівля органами або тканинами людини, вчинена особою, яка їх по­передньо вилучила шляхом примушування або обману з метою їх наступної транс­плантації, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 і 4 ст. 143.

До транснаціональних організацій у ч. 5 ст. 143 належать організації, які система­тично займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів чи тканин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, та/або міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих людей. Заборона розглядати людське тіло і його частини як предмет комерційних опе­рацій є всесвітньо визнаним принципом трансплантації органів і тканин людини, але незаконність стосовно торгівлі вказаними предметами у разі вчинення цих діянь на те­риторії України визначається відповідно до законодавства України. Про поняття вчи­нення злочину на території України див. коментар до ст. 6.

На транснаціональні організації відповідно до ч. 5 ст. 143 не поширюються всі ознаки злочинної організації, визначені у ч. 4 ст. 28, оскільки метою останніх є вчинен­ня лише тяжких і особливо тяжких злочинів, а жоден із злочинів, передбачених части­нами 2, 3 і 4 ст. 143, не є тяжким чи особливо тяжким. Специфічних ознак транснаціо­нальних організацій, крім виду їх діяльності, закон взагалі не визначає. Разом з тим, слід вважати, що до транснаціональної організації може бути віднесене стійке ієрархіч­не об’єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за поперед­ньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинен­ня діянь, передбачених частинами 2, 3 або 4 ст. 143.

А. Суб’єкт злочину загальний. Як правило, у його першій формі ним є медичний працівник, який порушує встановлений законом порядок трансплантації органів або тканин людини.

5. З суб’єктивної сторони злочин у будь-якій із його форм характеризується пря­мим умислом. Для другої його форми обов’язковою є спеціальна мета: вилучення у людини органів або тканин здійснюється з метою їх наступної трансплантації (при цьому реципієнтом може бути будь-яка людина, у т. ч. невідома винному).

Якщо таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації за іншими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушко­джень. Умисне заподіяння тілесного* ушкодження, яке супроводжувалось знущанням над особою і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, та, залежно від наслідків ушкодження,- статтями 121, 122 або 125.

Якщо вказане вилучення було поєднане із вбивством потерпілого, слід мати на ува­зі, що заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного зав­давали потерпілому особливих страждань, а так само глумління над трупом, яке вира­зилося у відрізанні певних органів, судовою практикою розцінюється як вбивство з особливою жорстокістю і кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини для трансплантації, незаконної торгівлі тощо кваліфікується як вчинене з корисливих моти­вів за п. 6 ч. 2 ст. 115, і додатково за частинами 2, 3,4 або 5 ст. 143.

Та обставина, що потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар, пов’язавши його з настанням власної смерті, не звільняє винного від відповідальності за статтями 115 і 143.

6. Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обма­ну її органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному стані або б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. З ст. 143).

Про поняття безпорадного стану і матеріальної або іншої залежності див. ко­ментар до статей 66, 67, 120, 135 і 152.

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі ор­ганами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб. Про поняття попередньої змови групи осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

7. Торгівля людьми з метою вилучення у людини як органів, так і тканин для їх трансплантації повністю охоплюються ст. 149.

Про заборону купівлі і продажу органів людини. Резолюція В003 IVНА 42.5 від 10 травня 1989р.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

ЦК (статті 282-284, 290).

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19листопада 1992р. (ст. 47).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.

Додатковий протокол до Конвенції РЄ про права людини і біомедицину щодо транспланта­ції органів і тканин людини від 24 січня 2002 р.

Резолюція Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств держав- учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини № (78) 29 від 11 травня 1978 р.

Постанова КМ «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» N9 695 від 24 квітня 2000 р.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров ’я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов ’язану з трансплантацією органів та інших анатоміч­них матеріалів людині. Затверджений постановою КМУ в редакції від 18 лютого 2006р. N2 164.

Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку. Затверджений наказом МОЗ № 96 від 4 травня 2000 р.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Інструкція щодо ви­лучення органів людини в донора-трупа. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у доно- ра-трупа. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фраг­ментів у донора-трупа. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини. За­тверджені наказом МОЗ № 226 від 25 вересня 2000 р.

Постанова ПВС N9 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи» (п. 10).

Стаття 144. Насильницьке донорство