Судимість

Стаття 88. Правові наслідки судимості

1. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

2. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а та­кож в інших випадках, передбачених законами України.

3. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звіль­нені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і ка­раність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

4. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають суди­мості.

1. Кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість. Судимість - це правовий стан особи, який виникає у зв’язку з її засудженням до кри­мінального покарання і за зазначених в законі умов характеризується настанням для неї певних правових наслідків.

Істотними ознаками судимості є те, що вона: 1) є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання; 2) являє собою особливий правовий ста­тус засудженого (має персональний характер і пов’язана лише з даною особою); 3) має чітко визначені часові рамки, встановлені ЮС; 4) полягає в обмеженнях, які застосову­ються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

5. умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК. Загально- правові наслідки судимості регламентуються іншими нормативно-правовими актами.

2. Судимість пов’язана із вчиненням конкретного злочину і засудженням за нього. Отже, не може набути судимості особа, яка: а) не вчинила злочину; б) не постала перед судом і не була засуджена.

Строки і правові наслідки судимості визначаються окремо щодо кожного злочину. При вчиненні декількох злочинів судимість виникає щодо кожного із них, тобто особа може мати одночасно кілька судимостей. При цьому вони можуть відрізнятися за три­валістю і правовим змістом.

Якщо закон усуває чи пом’якшує караність діяння, то це тягне за собою і відповідні зміни щодо судимості особи, якій було призначене покарання за раніше чинним зако­ном. При повній декриміналізації вчиненого судимість скасовується. Це випливає з ч. 2 ст. 74, яка передбачає звільнення від призначеного судом покарання у випадку усунен­ня караності діяння, та прямо передбачене в ч. З ст. 88. Якщо ж відповідно до ч. З ст. 74 призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижу­ється до максимальної межі, встановленої цим законом, то судимість обчислюється відповідно до покарання, призначеного згідно з новим законом.

3. Підставою виникнення судимості є засудження за вчинення злочину судом Украї­ни. Водночас, згідно зі ст. 9 вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо

особа була засуджена за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинила злочин на території України. Але судимість, що виникла внаслідок засудження судом інозем­ної держави, в Україні тягне лише кримінально-правові наслідки, прямо передбачені

ч. 2 ст. 9.