2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричи­нили інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині за­безпечення конституційного права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. Додатковим факультативним об’єктом може виступати свобода та недотор­канність зазначених осіб, їх здоров’я, майнові блага чи інші права або законні інте­реси.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений або підсудний.

Підозрюваний - це особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обви­нуваченого; обвинувачений - особа, щодо якої слідчим винесено постанову про притяг­нення як обвинуваченого, а підсудний - особа, щодо якої винесено постанову про від­дання до суду.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1. недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника;

2. іншому грубому порушенні права потерпілого на захист.

Право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист включає право захи­щатися від підозри та обвинувачення, а також право захищати свої особисті і майнові інтереси. Форми реалізації права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Підозрюваний, обвинуваче­ний і підсудний мають право захищатися від підозри та обвинувачення, а також обсто­ювати свої законні інтереси особисто або за допомогою захисника. КПК передбачає випадки, коли участь захисника є обов’язковою.

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійс­нювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудно­го, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають сві­доцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Недопущення захисника має місце у випадках невиконання особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею вимог КПК про допуск захисника до участі у справі в будь-якій стадії процесу, коли захисник запрошується підозрюваним, обви­нуваченим чи підсудним. Ненадання своєчасно захисника має місце при невиконанні встановленого порядку призначення захисника у випадках, передбачених КПК. Інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого_х підсудного на захист може мати місце, наприклад, у випадку впливу на потерпілого з тим, щоб останній відмовив­ся від запрошеного чи призначеного захисника, непризначення захисника у випадках, передбачених законом, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення передбачених ст. 374 дій.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор або суддя.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб, а також настання наслідків у вигляді: 2) засудження особи, невинної у вчиненні злочину; 3) інших тяжких наслідків.

Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, які призвели до засу­дження невинної у вчиненні злочину особи, є обставиною, що обтяжує відповідаль­ність, за умови, що діяння винної особи безпосередньо призвело до зазначених наслід­ків. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї. Поняття інших тяжких наслідків є оціночним: їх наявність встанов­люється судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. До таких наслідків можна віднести, зокрема, самогубство чи замах на нього, тяжке захворювання потерпілого.

Конституція України (статті 29, 59, 63).

КПК (статті 21, 43, 43-1, 44-48, 140, 218, 237, 263).

Рішення КС у справі про право вільного вибору захисника № 13-рп/2000 від 16 листопада

2000. р.

Роз ’яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при КМ «Про обовязковість вико­нання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України» N9 IV/9-2-7 від 18 лютого 2005 р.

Постанова ПВС № 8 від 24 жовтня 2003 р. «Про застосування законодавства, яке забезпе­чує право на захист у кримінальному судочинстві».