2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека на вибухонебезпечних під­приємствах чи у вибухонебезпечних цехах, а додатковим обов’язковим об’єктом - жит­тя та здоров’я особи.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - порушенням правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; 2) на­слідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслід­ків, заподіянням шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 273) або у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 273), 3) причиновим зв’язком між діянням та наслідками, а також 4) місцем вчинення злочину.

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах та вибухонебез­печних цехах полягає у діях, які заборонені правилами (наприклад, проведення роботи з використанням відкритого вогню у шахті з підвищеною концентрацією вугільного пилу), або у бездіяльності - невиконанні дій, які винний міг і повинен був вчинити (не- ввімкнення вентиляції, невжиття заходів при виявленні того, що кількість вибухових речовин в певному складі перевищує допустиму тощо).

Під правилами безпеки на вибухонебезпечних підприємствах та вибухонебезпеч­них цехах слід розуміти будь-які нормативно-правові акти (закони, постанови, інструк­ції, правила тощо), що містять відповідні норми. При цьому на вибухонебезпечних підприємствах та в цехах діють як загальні правила охорони праці (їх порушення, за наявності підстав, кваліфікується за ст. 271), так і спеціальні, так звані правила вибухо- безпеки, призначені для попередження вибухів та максимального зменшення шкідли­вих факторів тих вибухів, яких не вдалося уникнути. Правила вибухобезпеки не зво­дяться до правил поводження з вибуховими речовинами, порушення яких передбачено самостійною статтею Особливої частини (ст. 267). Правила попередження вибухів та захисту від вибухів, які діють на вибухонебезпечних підприємствах та у вибухонебез­печних цехах, охоплюють не лише поведінку з вибуховими речовинами, а й вимоги по дотриманню технологічної дисципліни, виконання окремих видів робіт на виробництві, де такі речовини не використовуються.

Місцем вчинення злочину є вибухонебезпечні підприємства або вибухонебезпечні цехи. Це підприємства і цехи, функціонування яких пов’язане з постійною небезпекою (загрозою) вибуху. Під вибухом звичайно розуміють процес вивільнення великої кіль­кості енергії в обмеженому об’ємі за короткий проміжок часу. В техніці розрізняють різні види вибухів: хімічний (моментальне згоряння газів, пилу, волокноподібних, ви­бухових та інших речовин); ядерний (виділення енергії елементарних речовин при їх поділі або синтезі); електричний (потужні електричні розряди); тепловий (виділення енергії перегрітої пари); кінетичний (виділення енергії при зіткненні предметів); пруж­ного стиснення (наприклад, балонів із стисненим газом). Однак спеціальні норми до вибухонебезпечних відносять лише підприємства, де є загроза тільки хімічного вибуху. З огляду на це, до вибухонебезпечних підприємств не належать опалювальні котельні, бойлерні, паросилові цехи, трансформаторні підстанції, і, відповідно, порушення пра­вил безпеки на них не повинно кваліфікуватися за ст. 273.

Вибухонебезпечність конкретного підприємства чи цеху визначається при його проектуванні, визначенні чи зміні технології компетентними державними органами, які здійснюють нагляд за дотриманням безпеки виробництва або ж адміністрацією певного об’єкта. Залежно від виду та кількості вибухонебезпечних речовин, які знаходяться на підприємстві, їх концентрації, використовуваних технологій визначаються категорія чи клас вибухової або пожежно-вибухової небезпечності. Перелік об’єктів та промислових підприємств з підвищеним рівнем вибухопожежонебезпеки, які підлягають щорічному пожежно-технічному обстеженню, затверджено наказом МВС. Слід мати на увазі, що до цього переліку не включено об’єкти, підконтрольні органам державного гірничого нагляду.

Під підприємством у ст. 273 розуміються виробничі установи, які: а) мають від­окремлену територію, організаційну самостійність; б) займаються виробничою діяль­ністю - виготовленням чи ремонтом продукції виробничого призначення чи товарів народного споживання, добуванням корисних копалин, створенням сільськогоспо­дарської продукції, наданням транспортних послуг тощо; в) на яких існує небезпека вибуху.

Цех - це основний структурний підрозділ виробничого підприємства. До категорії вибухонебезпечних можуть бути віднесені не підприємства в цілому, а їх окремі скла­дові (дільниці, відділення, склади, лабораторії), а також установки, обладнання, інші об’єкти, що знаходяться поза межами підприємства. В такому випадку вони теж визна­ються місцем вчинення аналізованого злочину.

Місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 273, не можуть визнаватися об’єкти не­виробничого призначення. Водночас, порушення спеціальних правил вибухобезпеки на виробничих підрозділах, які перебувають у складі військових частин, навчальних закла­дів чи наукових установ (наприклад, дослідний завод науково-дослідного інституту, на- вчально-виробничі майстерні) та в установленому порядку віднесені до певної категорії вибухової або вибухово-пожежної небезпеки, охоплюється аналізованою статтею КК.

Злочин вважається закінченим з моменту настання відповідних наслідків, вказаних в частинах 1 і 2 ст. 273.

3. Наслідки, причиновий зв’язок, суб’єкт, суб’єктивна сторона та кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 273, аналогічні відповідним ознакам злочину, передбаченого ст. 272 (див. коментар до цієї статті).

Закон України «Про охорону праглі» в редакції від 21 листопада 2002 р.

Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р.

Закон України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» від