Злочини проти громадського порядку та моральності

Стаття 293. Групове порушення громадського порядку

Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадсько­го порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, уста­нови чи організації, а також активна участь у таких діях -

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину, передбаченого ст. 293, є порядок поведінки в громадських місцях груп людей. Він є важливим елементом усього громадського порядку. Групо­вий характер посягання значно підвищує суспільну небезпеку відповідних дій, які при вчиненні однією особою звичайно не ведуть до відповідних наслідків і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (про це свідчить, зокрема, порівняння санк­цій статей 293 та 296).

Порядок поведінки в громадських місцях груп людей передбачає наявність писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися при значній скупченості людей, а також результат дотримання цих правил. Вони охоплю­ють необхідність виконання законних вимог представників влади та адміністрації під­приємств, установ, організацій, де відбуваються масові заходи, неперешкодження нор­мальній діяльності закладів торгівлі, культури, спорту, транспорту, державних установ, а також праці, відпочинку, пересуванню інших осіб тощо.

Групові дії, які порушують громадський порядок,- це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення громадського порядку дій у ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворю­ються якісно на активні посягання проти правоохоронюваних благ. При цьому пере­важна частина натовпу веде себе пасивно, лише виконуючи вказівки окремих органі­заторів та активістів. Сам же громадський порядок порушується через поведінку учас­ників групи - їхню відмову звільнити приміщення чи певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників влади, відмову припинити такі, що прово­дяться з порушенням встановленого порядку, мітинг, пікетування, демонстрацію тощо.

2. Об’єктивна сторона злочину включає в себе як обов’язкові ознаки діяння, на­слідки та причиновий зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 293, виконується, як правило, шля­хом дії і полягає в:

1. організації групових дій, що призвели до грубого порушення громадського по­рядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи орга­нізації;

2. активній участі у них.

Під організацією вказаних групових дій розуміється давання вказівок, розпоря­джень, розробка планів поведінки, розподіл обов’язків між учасниками тощо. Внаслі­док діяння організатора виникає, розпочинається групове порушення громадського по­рядку або ж здійснюється керівництво діями групи.

Активна участь у таких діях полягає у виконанні вказівок організатора, закликах до учасників натовпу вчиняти певні дії, особистому їх виконанні, зокрема з метою по­вести за собою, показати приклад іншим учасникам групових дій тощо.

Не виключається вчинення цього злочину і шляхом бездіяльності. Вона, зокрема, може мати місце, коли організатор або активний учасник дій не вживають заходів до припинення порушень громадського порядку іншими учасниками, які вони спричи­нили своїми попередніми діями. Такі особи несуть відповідальність і за дії натовпу, які тривають після їх активної поведінки. Обов’язок вчинити певні дії з припинен­ня порушень громадського порядку випливає з попередньої поведінки, можливість їх вчинення визначається такими обставинами, як фізична змога вплинути на групу, доступність засобів зв’язку, наявність осіб, через які можна передати розпоряджен­ня, тощо.

Наслідки злочину можуть полягати у:

1. грубому порушенні громадського порядку,

2. суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації.

Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з ураху­ванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних об’єктів, кількості потерпілих, тривалості пору­шення тощо.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це - порушення гра­фіка руху, зачинення магазинів, закладів громадського харчування, зрив занять у на­вчальних закладах, зупинення виробництва. Суттєвість порушення визначається з урахуванням його тривалості, кількості осіб, нормальна робота, навчання, відпочинок або перевезення яких порушені, а також розміру заподіяних матеріальних збит­ків тощо.

Причиновий зв’язок між поведінкою організаторів та активних учасників групового » порушення громадського порядку і наслідками, вказаними в диспозиції ст. 293, харак­теризується наявністю проміжної ланки - поведінки групи, учасники яких безпосеред­ньо і спричинюють відповідну шкоду. Тому для констатації причинового зв’язку в ана­лізованому складі злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести, що:

1. діяння винного викликало відповідну поведінку натовпу; 2) передбачені ст. 293 на­слідки спричинені саме груповими діями.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Стаття 294. Масові заворушення

1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.