2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Викрадення приватизаційних паперів -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Об’єкт злочину - встановлений порядок випуску та обігу приватизаційних паперів.

2. Предметом злочину є приватизаційні папери.

Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвід­чують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Рішення про випуск приватизаційних паперів приймається КМ згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює НБ. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними. Приватизаційні папери, придбані з порушенням установлених правил їх видачі та обігу, вважаються недійсними.

Приватизаційними паперами, які були реально випущені в ході приватизації, є при­ватизаційні майнові сертифікати та в окремих випадках - житлові чеки.

Приватизаційні майнові сертифікати - це особливий вид державних цінних паперів, який засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств. Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержу­ються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки май­на державних підприємств, земельного фонду.

Видача громадянам України готівкових приватизаційних майнових сертифікатів здійснювалася з 2 січня 1995 р. Використання приватизаційних майнових сертифікатів у процесі приватизації завершено 1 травня 1999 р.

Законодавством України передбачено, що комісійна, представницька та комерційна діяльність із приватизаційними паперами інших осіб (зокрема, обмін їх на паї чи акції підприємств) може здійснюватись лише на підставі дозволів (ліцензій), які видають­ся ФДМ.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1. незаконному продажу приватизаційних паперів;

2. іншій їх незаконній передачі особою, яка не є їх власником;

3. їх купівлі, розміщенні та інших операціях з приватизаційними паперами без на­лежного дозволу (ч. 1 ст. 234);

4. викраденні приватизаційних паперів (ч. З ст. 234).

Продаж чи інша незаконна передача приватизаційних паперів утворюють склад цього злочину лише у разі, коли вони здійснюються особами, які не є власниками від­повідних паперів. При цьому власниками слід вважати не лише осіб, яким було видано відповідні папери, а й тих, до кого ці папери законно перейшли у спадок.

Під іншою незаконною передачею приватизаційних паперів слід розуміти їх від­чуження будь-яким іншим, крім продажу, способом.

Під розміщенням приватизаційних паперів слід розуміти їх обмін посередником, ясий діє за дорученням власника (тобто довірчого товариства, іншої юридичної особи, що здійснює операції з приватизаційними паперами, переданими їй власником на осно­ві відповідного доручення), на паї чи акції підприємств.

Під іншими операціями з приватизаційними паперами слід розуміти, зокрема, їх передачу посередником інвестиційному фонду в обмін на інвестиційні сертифікати.

Розміщення та інші операції з приватизаційними паперами утворюють склад цього злочину у разі, якщо посередник, який здійснює ці операції, не має виданої ФДМ ліцен­зії на право здійснення таких операцій. Купівля приватизаційних паперів за будь-яких умов є злочинним діянням.

Викрадення приватизаційних паперів передбачає заволодіння ними шляхом крадіж­ки, грабежу, привласнення. Про ознаки крадіжки, грабежу та привласнення див. комен­тар до статей 185, 186 та 191.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із вказаних у ст. 234 діянь.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235; 3) організова­ною групою; 4) службовою особою з використанням свого службового становища (ч. 2 ст. 234).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття організованої групи - ст. 28 та коментар до неї, про поняття службової особи - примітку до ст. 364.

Закон України «Про приватизаційні папери» від б березня 1992 р.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. (ст. 4).

Закон України «Про приватизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997р. (ст. 7).

Указ Президента України «Про заходи щодо введення у готівковий обіг іменних приватизацій­них майнових сертифікатів» N9 809 від 27 грудня 1994 р.

Стаття 235. Недотримання особою обов’язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та ін­ших документах, необхідних для їх приватизації, недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-пра- вовими актами,-

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

1. За своїм змістом об’єкт цього злочину збігається з об’єктом злочину, передбаче­ного ст. 233.

2. Предметом злочину виступають документи, необхідні для приватизації дер­жавного або колективного майна, а також приватизований об’єкт. Переліки відповід­них документів визначаються як законами, так і нормативними актами ФДМ.

Такими документами залежно від способу й об’єкта приватизації, вартості такого об’єкта та інших особливостей приватизації можуть бути, наприклад: 1) бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням макси­мального розміру інвестицій, строків та порядку її внесення; 2) документ про розподіл статутного фонду серед учасників господарського товариства; 3) декларація фізичної особи про походження коштів, за рахунок яких приватизується майно; 4) документи про розподіл статутного фонду серед учасників; 5) заява про включення підприємства до пе­реліку об’єктів, що приватизуються, і нотаріально посвідчені копії установчих докумен­тів, які підтверджують право юридичної особи бути покупцем; 6) підтвердні документи, на підставі яких приймається рішення про визнання претендента учасником відкритих торгів; 7) копія фінансової звітності за останній звітний рік та квартал (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів) або річ­ний фінансовий звіт за минулий рік, підтверджений аудитором, у разі наявності такого звіту; 8) банківська гарантія; 9) протокол загальних зборів трудового колективу по при­йняттю рішення про взяття участі у приватизації та створення з цією метою господар­ського товариства; 10) висновок про проведення екологічного аудиту.

Предметом злочину слід визнавати також кваліфікаційні документи, тобто пакет документів, що подається претендентом до державного органу приватизації згідно з інформаційним повідомленням та підтверджує відповідність претендента кваліфікацій­ним вимогам. Цими вимогами визнаються критерії, якими повинен відповідати претен­дент для того, щоб бути визнаним комісією учасником аукціону, конкурсу та бути допущеним до участі в аукціоні, конкурсі. Предметом злочину треба визнавати і доку­менти, що додаються до актів оцінки вартості об’єкта приватизації (договір оренди державного майна, довідка про відображення у бухгалтерському обліку операцій з ви­користання позичкових коштів, довідка про оцінку нематеріальних активів, відображе­них у передавальному балансі на дату його складання, тощо).

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у двох формах:

1. подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизуються державне, комунальне майно чи підприємство, або в інших докумен­тах, необхідних для приватизації;

2. недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших обов’язкових умов приватизації, встановлених законами та іншими нормативно- правовими актами України.

Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направ­ляє відповідному адресатові документи певного характеру і змісту. Це можуть бути повністю сфальсифіковані документи, виготовлені винним або іншою особою, а також справжні документи, в які внесені дані, що не відповідають дійсності повністю або част­ково. Оскільки у диспозиції ст. 235 йдеться саме про подання документів, нею не охоп­люються їх виготовлення або підроблення, у зв’язку з чим дії винного за наявності всіх ознак відповідного складу злочину потребують додаткової кваліфікації за статтями 358 або 366.

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за рахунок яких приватизується державне чи комунальне майно, що поєднується з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 235 і 209.

Недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших умов щодо приватизації\ встановлених законами та іншими норматив- но-правовими актами України, утворюють, зокрема, такі діяння: порушення визначе­них договором купівлі-продажу строків, форм і розмірів внесення інвестицій; порушення терміну сплати за об’єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом; невиконання встановлених строків реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, створених на базі придбаного державного майна; недотримання зобов’язан­ня щодо збереження профілю діяльності приватизованого об’єкта або кількості робо­чих місць; недопущення чи інше перешкоджання працівникам державних органів при­ватизації провадити перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу; подальший продаж акцій, придбаних на відкритих торгах, юридичній особі (групі юридичних осіб), яка надавала послуги з підготовки та проведення цих торгів; порушення порядку подаль­шого відчуження приватизованого об’єкта без збереження для нового власника зобов’я­зань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу; зміна номенклатури та обся­гу виробництва продукції; недотримання вимог та додаткових обмежень, встановлених природоохоронним законодавством до користування об’єктом приватизації.

Для притягнення до відповідальності за ст. 235 треба встановити, що в особи була об’єктивна можливість виконати передбачені договором зобов’язання. У разі невико­нання зобов’язань внаслідок форс-мажорних обставин (непереборна сила) криміналь­на відповідальність має виключатись. Висновок про відсутність розглядуваного скла­ду злочину треба робити і в тому разі, коли покупець об’єкта приватизації бере на себе зобов’язання, реально виконати які він неспроможний з інших (крім неперебор­ної сили) об’єктивних причин (наприклад, підвищення конкурентоспроможності про­дукції, що випускається, залежить не лише від зусиль товаровиробника, а й від рин­кової кон’юнктури).

Із тексту ст. 235 випливає, що вимоги щодо подальшого використання приватизо­ваного об’єкта визнаються різновидом умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами (а не договором). У зв’язку з цим невиконан­ня додаткових вимог, включених у договір за згодою покупця, тягне за собою не кри­мінальну, а цивільну відповідальність. Оскільки відповідальність у ст. 235 пов’язується із недотриманням винним обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених не дого­вором, а нормативно-правовими актами, дана кримінально-правова норма не підлягає застосуванню і в тих випадках, коли зміст зобов’язань покупця конкретного об’єкта приватизації не відповідає бізнес-плану, плану приватизації або умовам аукціону, кон­курсу чи викупу (якщо при цьому дотримуються встановлені нормативно-правовими актами умови щодо приватизації об’єкта).

Злочин вважається закінченим з моменту: 1) подання відповідних документів, які містять неправдиві відомості щодо приватизації майна, належним адресатам - органу приватизації, тендерній комісії, комісії з приватизації об’єкта тощо; 2) фактичного не­виконання встановлених умов щодо приватизації майна нормативно-правовими актами. На кваліфікацію злочину як закінченого діяння не впливає та обставина, чи був договір купівлі-продажу приватизованого об’єкта розірваний у судовому порядку у зв’язку з не­виконанням покупцем покладених на нього зобов’язань, а також те, чи був об’єкт прива­тизації реприватизований, тобто повернутий у державну або комунальну власність.

4. Суб’єкт та суб’єктивна сторона цього злочину збігаються з суб’єктом та суб’єк­тивною стороною злочину, передбаченого ст. 233. Разом з тим, з числа виконавців зло­чину, що розглядається, виключаються працівники органів приватизації. Натомість за ст. 235 до відповідальності можуть притягуватись службові особи підприємств, створе-

Суб’єктом розглядуваного злочину в частині недотримання обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законодавством, потрібно визнавати не лише влас­ників приватизованих об’єктів і службових осіб приватизованих підприємств, а й тих осіб, які придбали у них раніше приватизоване державне чи комунальне майно або отримали його у заставу. Законодавство встановлює, що передбачені договором купів­лі-продажу приватизованого об’єкта зобов’язання протягом строку їх дії зберігають свою силу для осіб, які придбавають об’єкт у порядку його подальшого відчуження. Письмовим документом, за яким від власника до претендента переходять (можуть перейти внаслідок передбачених законодавством обставин) право власності та неви­конані зобов’язання, є договір подальшого відчуження, укладання якого узгоджується з органом приватизації.

Постанова ВР «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан збереження об’єктів санаторно-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх викорис­тання у післяприватизаі\ійний період» від 4 березня 2004 р.

Постанова КМ «Про порядок контролю за діяльністю підприємств, приватизація яких здійс­нюється за погодженнями з Кабінетом Міністрів України» № 1012 від 12 вересня 1997р.

Порядок повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об ’єктів. Затверджений постановою КМ № 32 від 18 січня 2001 р.

Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів. Затверджене наказом ФДМ N9 2081 від 5 жовтня 2001 р.

Порядок проведення звіряння результатів інвентаризації об ’єкта, що повертається за рі­шенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об ’єкта до приватизації, та затвердження його результатів. Затверджений наказом ФДМN9 2107 від 14 листопада 2001 р.

Типовий договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства шахти (розрізу) за конкурсом. Затверджений наказом ФДМN9 573 від 29 березня 2002 р.

Наказ ФДМ «Про результати контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу» N9 83 від 20 січня 2003 р.

Порядок надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження та пе­редачу в заставу об’єктів, обтяжених зобов’язаннями їх власників перед державою. Затвер­джений наказом ФДМ у редакції наказу N9 1827 від 15 жовтня 2003 р.

Порядок оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об ’єкта приватизації у державному органі приватизації. Затверджений наказом ФДМ N9 878 від 7 квітня 2005 р.