1. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними до­говорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Особливість суспільної небезпеки цього злочину полягає у тому, що його вчи­нення завдає шкоди не тільки природному середовищу, життю і здоров’ю людей, а й негативно впливає на генетичну програму людини, інших живих істот. Основним без­посереднім об’єктом злочину є безпека людства (про її поняття див. коментар до ст. 1). Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя та здоров’я особи, влас­ність, довкілля тощо.

2. Предметом злочину є ті види зброї масового знищення, які заборонені до засто­сування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР (див. ко­ментар до ст. 3).

До зброї масового знищення належать хімічна, біологічна, ядерна, лазерна, інфра­звукова, радіологічна, променева та деякі інші види зброї. Проте відповідними міжна­родними договорами заборонено застосування лише перших трьох її видів.

Хімічна зброя - це зброя масового ураження, дія якої побудована на токсичних властивостях хімічних речовин. До неї належать: а) токсичні хімікати (будь-які хіміка­ти, які внаслідок свого хімічного впливу на життєві процеси можуть призвести до смерті або заподіяти тривалу шкоду здоров’ю людини чи тваринам) та їхні прекурсори, за ви­нятком, якщо вони призначені для промислових, сільськогосподарських, дослідних, медичних, фармацевтичних або інших мирних потреб, для захисту від токсичних хіміка­тів та від хімічної зброї, для військових потреб, які не пов’язані із застосуванням хімічної зброї і не залежать від використання токсичних властивостей хімікатів як засобів ве­дення війни, для правоохоронних потреб, у т. ч. для боротьби з заворушеннями в країні, а також для інших потреб, не пов’язаних з придбанням, створенням, накопиченням або застосуванням хімічної зброї як засобу ведення війни,- за умови, що їхні види та кіль­кість відповідають таким потребам; б) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей зазначених токсичних хімікатів, що утворюються внаслідок використання таких боєпри­пасів та пристроїв; в) будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання без­посередньо у зв’язку із застосуванням зазначених боєприпасів та пристроїв.

Хімічні засоби боротьби із заворушеннями за змістом Конвенції про заборону роз­робки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення не є хімічною зброєю, і відповідальність за їх застосування за ст. 439 настати не може.

Бактеріологічна (біологічна) зброя - це зброя, дія якої побудована на викорис­танні хвороботворних властивостей бойових біологічних засобів, зокрема: а) збудни­ки захворювань (патогени), небезпечні для людини,- віруси (збудники різних видів гарячки, енцефаліту, віспи, тифу, бруцельозу, холери, дизентерії, сапу, чуми, туляре­мії, орнітозу, ботулізму, газової гангрени, правцю тощо) і токсини (газової гангрени, стафілококу, дизентерійний, холерний і правцевий токсин тощо); б) патогени, небез­печні для тварин,- віруси (збудники чуми свиней, грипу птахів, ящуру, віспи кіз та овець, сказу, хвороби Ньюкасла, чуми дрібних жуйних та чуми великої рогатої худо­би тощо) і бактерії (збудник плевропневмонії рогатої худоби); в) патогени, небезпечні для рослин,- віруси (збудник кущистості верхівки бананів), бактерії (збудники опіку цукрової тростини, опіку рису, раку цитрусових, збудник хвороби Пірса винограду), мікроскопічні гриби (збудники антракнозу кави, гельмінтоспоріозу рису, стеблової та жовтої іржі пшениці, пірикуляріозу рису, інфекційного всихання цитрусових, моніліозу какао) тощо.

Ядерна зброя - зброя вибухової дії, побудована на використанні енергії, що виділя­ється під час ланцюгової реакції поділу важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію або термоядерних реакцій синтезу легких ядер - ізотопів водню - дейтерію і тритію.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у застосуванні зброї масового знищення, під яким розуміється використання її специфічних властивостей саме у воєнних цілях, тобто як зброї.

За змістом міжнародних договорів, не повинно визнаватися застосуванням хімічної зброї використання токсичних хімікатів: а) у промислових, сільськогосподарських, до­слідних, медичних, фармацевтичних або інших мирних цілях; б) у цілях, безпосередньо пов’язаних із захистом від хімічної зброї; в) у воєнних цілях, які не пов’язані з викорис­танням токсичних властивостей хімікатів як засобів ведення війни; г) у правоохорон­них цілях, включаючи боротьбу із заворушеннями у країні; застосуванням бактеріоло­гічної (біологічної) зброї - застосування відповідних агентів і токсинів для запобігання захворюванням та в інших мирних цілях; так само немає заборон і на здійснення ядер­них вибухів у мирних цілях.

Випробування зброї масового знищення кваліфікується за ст. 440 як її виробництво.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Відповідно до конструкції складу, суб’єкт злочину може як передбачати тяжкі на­слідки свого діяння (ч. 2 ст. 439) і бажати або свідомо припускати їхнє настання, так і ставитися до них необережно.

6. Кваліфікованим видом злочину (ч. 2 ст. 439) є застосування зброї масового знищення, забороненої відповідними міжнародними договорами, яке спричинило заги­бель людей або інші тяжкі наслідки. Таке діяння є проявом біоциду - застосування атомної, водневої, нейтронної, хімічної та іншої зброї масового знищення з метою не- зворотного зруйнування оточуючого природного середовища.

Під загибеллю людей треба розуміти загибель двох або більше осіб.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені загибель однієї особи, заподіян­ня одній, двом чи більше особам тяжких тілесних ушкоджень, завдання великої майно­вої шкоди, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середо­вища тощо. Ці наслідки повністю охоплюються ч. 2 ст. 439 і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не потребують.

Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17 червня 1925 р.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968р. Україна приєдналась до До­говору 16 листопада 1994 р.

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної (біо­логічної) і токсичної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. Ратифікована Україною 16 жовтня 1998р.

Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978р. Ратифікована Україною 17 вересня 1992 р.

Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. (статті 6, 7).

Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004р.