1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

2. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти ро­ків, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, пра­цівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосудця, захисника чи представника особи у зв’язку з діяль­ністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяж­кості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стат­тя 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), на­сильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стат­тя 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (стат­ті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга ста­тей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення заліз­ничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стат­тя 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).

1. Досягнення встановленого законом віку - одна із загальних умов притягнення особи до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 18). Під віком людини розуміють пев­ний період її розвитку.

Відповідний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягнен­ням віку, коли під впливом сім’ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть завдати шкоди іншим людям і су­спільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред’являти до неповнолітнього вимо­ги щодо узгодження його поведінки з правилами, встановленими у суспільстві.

Обмеження 14-16 роками мінімального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, пов’язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчи­нити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні про­тистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні: емоційність, імпуль­сивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ XV За­гальної частини КК).

Таким чином, встановлення загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (з 16 років, а за окремі злочини - з 14 років), зумовлено тим, що з до­сягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т. ч. злочинну.

2. Малолітні віком до 14 років, а також особи, які вчинили у віці від 14 до 16 років суспільно небезпечні діяння, не зазначені у ч. 2 ст. 22, не можуть бути суб’єктом зло­чину, а тому кримінальній відповідальності не підлягають. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, встановлено кримінально-процесуальним законодавством (статті 7-3, 447, 448 КПК).

3. Перелік злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 ро­ків, є вичерпним (при цьому у ч. 2 ст. 22 перелічено лише умисні злочини).

4. Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має правове значення, органи досудового розслідування і суди повинні вживати заходів щодо вста­новлення віку неповнолітнього - дати його народження. У разі притягнення неповноліт­нього до кримінальної відповідальності його вік встановлюють відповідно до докумен­тів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що до­сягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони зна­ходяться в різних часових поясах. За відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі висновку судово-медичної експертизи. Днем народження особи у таких випадках буде останній день (тобто 31 грудня) названого експертом року, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку цієї особи.

Хоча за загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років, суб’єктами окремих злочинів (більшість військових злочинів, втяг- нення неповнолітнього у злочинну діяльність тощо) можуть бути лише особи, яким ви­повнилося 18 років. Суб’єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються, наприклад, суддями, може бути лише особа, яка досягла 25-річного віку.

5. Кримінальне законодавство України не визначає максимального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, тобто будь-яка людина похилого віку у разі вчинення нею злочину визнається суб’єктом злочину.

6. Вчинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом’якшує пока­рання (п. З ч. 1 ст. 66).

Конституція України (статті 24, 127).

КПК (п. 5 ст. 76).

Постанова ПВС N9 2 від 15 травня 2006 р. «Про практику розгляду судами справ про засто­сування примусових заходів виховного характеру».