1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або ор­гану дізнання про вчинення злочину -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк дб шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або по­збавленням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяж­кому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у завідомо^неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину.

Повідомлення може бути здійснене у різних формах: письмово, усно, за підписом особи, яка його зробила, або без такого (анонімним). Неправдивим таке повідомлення є, коли воно стосується злочину, якого насправді не було, або коли у ньому міститься інфор­мація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для винного не вчи­няла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, що вона насправді вчинила. Неправдивість повідомлення повинна стосуватись тільки фактичних обставин вчинення злочину, а не його юридичної оцінки. Адже, якщо у повідомленні будуть подані правдиві факти щодо вчиненого злочину, але їм буде дана неправильна юридична оцінка, то не буде відповідно і завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу дізнання.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є поєднання його: 1) з обвинуваченням особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі штучним створенням доказів об­винувачення, а також 3) вчинення його із корисливих мотивів.

Про поняття тяжкого та особливо тяжкого злочину див. ст. 12 і коментар до неї, а про поняття корисливого мотиву - коментар до ст. 115. Під штучним створенням доказів обвинувачення розуміється підроблення документів, що є доказами в криміналь­ній справі, виготовлення фальшивих речових доказів, імітація фактичних даних, яких насправді немає (наприклад, підготовка підставних свідків) тощо.

КПК (статті 65, 94-98).

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розсліду­вання тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верхов­ної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроб­лений перекладачем у таких самих випадках,-

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.