Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або ко­місії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача

1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності ін­шого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням, а та­кож ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин -

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або по­збавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2. Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

4. Втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з ме­тою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму,-

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

(Стаття 157 в редакції Закону N9 3504-М від 23.02.2006; із змінами, внесеними згідно із законами N9 270Л/1 від 15.04.2008, № 1616-\Л від

21.08.2009)

1. Суспільна небезпека злочинів, передбачених цією статтею, полягає у тому, що вони посягають на конституційні права громадян, пов’язані з їх волевиявленням через вибори та референдуми. До таких прав відносяться: право громадян України обирати або бути обраним до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, право вимагати проведення референдуму та право голосу (участі) на референдумі. Крім того, такі злочини посягають на права громадян, реалізація яких забезпечує належну організа­цію підготовки та проведення виборів і референдумів, а саме: брати участь у виборчому процесі як його суб’єкта, в роботі виборчої комісії, комісії з референдуму, ініціативної групи референдуму як їх члена, а також бути офіційним спостерігачем на виборах.

Внаслідок передбачених цією статтею посягань при проведенні виборів до органів державної влади або органів місцевого самоврядування можуть потрапити особи, які фак­тично не були до них обрані, і навпаки, можуть не потрапити кандидати, які отримали (чи за умови дотримання положень закону при проведенні виборів могли б отримати) підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявитися фактично не легітимними. Внаслі­док передбачених цією статтею посягань при призначенні (проголошенні) та проведен­ні референдумів можуть бути створені перешкоди у збиранні підписів під вимогою про проведення референдуму, в організації підготовки та проведенні референдуму, а зреш­тою - у прийнятті громадянами України шляхом голосування рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення, які можуть бути предметом референдумів.

2. Основним безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених частинами 1-3 ст. 157, є право громадян України: обирати і бути обраним (виборче право); на вимогу референ­думу та участь у ньому; на участь у виборчому процесі у статусі суб’єкта такого про­цесу, члена виборчої комісії, а в референдумному процесі - здійснювати діяльність чле­на ініціативної групи референдуму чи комісії з референдуму; на спостереження за ви­борами. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 157, що вчинюється у формі ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин, є нормальна діяльність виборчої комісії. Додатковим об’єктом злочинів, пе­редбачених частинами 2 і 3 ст. 157, є психічна та фізична недоторканність особи, право власності, правильна (нормальна) діяльність державних органів, органів місцевого са­моврядування, об’єднань громадян, окремих організацій, установ, підприємств. Основ­ним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157, є нормальна діяль­ність виборчої комісії чи комісії з референдуму.

3. Потерпілими від злочинів, передбачених ст. 157, можуть бути: громадяни, які мають право обирати чи бути обраними (виборці та кандидати на виборні посади в ор­ганах державної влади та органів місцевого самоврядування); громадяни, які мають право брати участь у референдумі; особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб’єктивного права громадянина бути обраним до вказаних органів або на забезпечення участі у виборчому процесі, таких його суб’єктів як партії чи блоки партій (довірені особи кандидатів, офіційні представники партій (блоків), уповноважені особи (партій (блоків); члени виборчих комісій (ЦВК, окружних (територіальних) та дільничних виборчих комісій); члени ініціативних груп референдуму; члени комісій з референдуму; офіційні спостерігачі (від партій (блоків)), кандидатів, громадських організацій, іноземних держав та міжнародних організацій). Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на посаду суддів КС, членів ВРЮ, Голови ВР, його заступників та голів парламентських комітетів), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сіль­ськими, селищними, міськими головами.

4. Об’єктивна сторона злочинів, передбачених цією статтею, може виражатись у формі:

1. перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комі­сії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень (частини 1-3 ст. 157);

2. ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин (части­ни 1-3 ст. 157);

3. втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом (ч. 4 ст. 157).

Така форма цього злочину як перешкоджання полягає у будь-яких діях чи без­діяльності, спрямованих на створення перепон зазначеним суб’єктам у здійсненні їхніх прав або в іншій законній діяльності, пов’язаних з проведенням виборів до органів дер­жавної влади чи органів місцевого самоврядування або референдумів. Йдеться про про­ведення будь-якого виду виборів (вибори Президента України, вибори народних депу­татів України, місцеві вибори - вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) або будь-якого виду референдуму (всеукраїнського чи місцевого). За змістом закону перешкоджання може бути спрямоване проти: 1) віль­ного здійснення громадянином таких його конституційних прав як виборче право та право брати участь у всеукраїнському та місцевому референдумах; 2) діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу (іншого - значить будь-якого із суб’єктів виборчого проце­су, крім виборця, кримінально-правова охорона прав якого виділена окремо). За вибор­чим законодавством суб’єктами виборчого процесу є, зокрема: виборець; виборчі комі­сії; кандидати; партія (блок), які висунули кандидатів (місцеві організації партій (бло­ки); офіційні спостерігачі від партій (блоків). Закони, які регламентують організацію підготовки та проведення президентських, парламентських та місцевих виборів, визна­чають виключний перелік суб’єктів виборчого процесу окремо з кожного виду виборів;

3. діяльності колегіальних суб’єктів, до повноважень яких віднесено організацію підго­товки та проведення референдумів,- ініціативної групи референдуму та комісії з рефе­рендуму; 4) діяльності окремих членів цих суб’єктів та члена виборчої комісії при ви­конанні ними своїх повноважень; 5) діяльності офіційного спостерігача при виконанні ним своїх повноважень.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права може виразитись, зокрема, у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні грома­дянина із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові ви­борцеві у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; при­мушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претен­дента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, кур­сантів) до голосування за конкретного кандидата; бездіяльності службової особи, яка, відповідно до свого службового становища, зобов’язана вжити заходів щодо забезпе­чення реалізації виборчих прав громадянина; примушуванні кандидата зняти свою кан­дидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом; створенні перепон щодо при­буття виборця на виборчу дільницю для голосування тощо.

Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, представника кандидата у Президенти Украї­ни або партії (блоку) у ЦВК, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб’єктивне право бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Водночас перешкоджання діяльності інших осіб, які не є учасниками виборчого процесу, але які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу зло­чинів, передбачених ст. 157, оскільки воно безпосередньо не посягає на їх об’єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самовря­дування та об’єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин. Наприклад, це стосується перешкоджання службовим особам органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування у здійсненні їх повноважень щодо складання загаль­них списків виборців, матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів.

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нор­мальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Централь­ної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну поса­ду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т. ч. проти життя чи здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (статті 341, 356), проти громадського порядку (ст. 296), або як адміністратив­не правопорушення, передбачене ст. 212-19 КАП. Якщо ж перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права шляхом створення перешкод для нор­мальної діяльності виборчої комісії було вчинено службовою особою з використанням службового становища у формі втручання у здійснення виборчою комісією своїх пов­новажень, скоєне, за наявності передбачених законом ознак, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 157. З урахуванням зазначених обставин має даватися правова оцінка перешкоджан­ню діяльності комісії з референдуму чи її окремого члена.

Як перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права мо­же бути кваліфіковане створення перепон громадянам України, партіям (блокам) та іншим суб’єктам вести передвиборну агітацію, вільно і всебічно обговорювати перед­виборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх прове­дення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, не­обхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних ЗМІ, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів пе­редвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транс­лювання ЗМІ агітаційних телерадіопрограм тощо.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого права брати участь у референдумі може полягати, зокрема, у: безпідставному невключенні громадянина до списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або виключенні з такого списку; невидачі громадянину, який включений до зазначеного списку, бюле­теня для голосування; примушуванні до участі або неучасті в голосуванні на референ­думі тощо.

Перешкоджання діяльності інших суб'єктів, зазначених у ч. 1, можуть становити будь-які діяння, які створюють перешкоди таким суб’єктам в їх законній діяльності, в реалізації ними своїх повноважень. Це може бути, зокрема: стосовно члена ініціативної групи референдуму - заборона здійснювати збирання підписів під вимогою про прове­дення референдуму, перешкоджання здачі до визначеного законом органу місцевого са­моврядування підписних листів із підписами громадян під зазначеною вимогою; стосов­но члена виборчої комісії чи члена комісії з референдуму - домагання не брати участі у діяльності комісії чи розгляді нею конкретних питань; стосовно політичної партії (блоку) чи кандидата - недопущення представника партії (блоку), її уповноваженої особи чи до­віреної особи кандидата до участі в засіданні виборчої комісії; стосовно офіційного спостерігача - блокування його доступу на виборчу дільницю для здійснення спостере­ження, перешкоджання здійсненню фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозапису.

Закон передбачає шість конкретних способів вчинення цього злочину: 1) підкуп;

2. обман; 3) примушування; 4) застосування насильства; 5) знищення чи пошкоджен­ня майна; 6) погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна. Перші три з них утворюють простий склад злочину (ч. 1), інші три - кваліфікований (ч. 2).

Підкуп полягає у схилянні особи шляхом надання, пропозиції чи обіцяння винаго­роди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинен­ня певних дій чи утримання від них (до бездіяльності), пов’язаних з реалізацією грома­дянином свого виборчого права чи права брати участь у референдумі, діяльністю інших суб’єктів виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, виконанням своїх повноважень членом виборчої комісії, членом ініціативної групи ре­ферендуму, членом комісії з референдуму або офіційним спостерігачем. Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати заст. 369.

Обман - це введення конкретної особи чи групи осіб (ініціативної групи референ­думу, виборчої комісії, комісії з референдуму) в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином своїх виборчих прав або права брати участь у референдумі, до діяльності інших суб’єктів, зазначених у ч. 1. Обман може виразитись як у повідомленні таким особам неправдивих відомостей (на­приклад, про час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів тощо), так і в умисному замовчуванні фактичних обставин, які винний зобов’язаний був повідомити, наприклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним кандидатом своєї кандидатури з балотування або про розгляд певного пи­тання на засіданні виборчої комісії тощо).

Примушування передбачає застосування до потерпілого насильства, спрямованого на те, щоб схилити його до певної поведінки (вчинення дії чи утримання від неї) і та­ким чином перешкодити вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, законній діяльності певних учасників виборчого та референдумного процесів. Примушування, передбачене ч. 1 ст. 157, може полягати у застосуванні шантажу або будь-якого примусу, за винятком тих видів фізичного та психічного насильства, що передбачені ч. 2 ст. 157.

Перешкоджання у формі ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії (ч. 1 ст. 157) з об’єктивної сторони характеризується невиконанням членом виборчої комісії своїх обов’язків щодо участі в роботі комісії. Згідно з виборчим законодавством основною формою роботи виборчої комісії є її засідання, на якому вирішуються всі ос­новні питання з організації виборчого процесу. Без проведення засідань виборча комі­сія не може виконати покладених на неї законом завдань з організації підготовки та проведення виборів і забезпечення повного й однакового дотримання законодавства на виборчій дільниці, в територіальному виборчому окрузі чи в єдиному загальнодержав­ному виборчому окрузі щодо відповідного виду виборів. Таким чином, вказане невико­нання членом виборчої комісії своїх обов’язків перешкоджає належній роботі виборчої комісії з організації виборчого процесу та можливості реалізації громадянами їх конс­титуційного права обирати та бути обраними. Ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії утворює склад цього злочину у тому разі, якщо воно здійснюється без поважних причин. Поважність причини є питанням факту і підлягає з’ясуванню у кожному конкрет­ному випадку.

Перешкоджання у формі втручання службової особи у здійснення виборчою ко­місією чи комісією з референдуму їх повноважень (ч. 4 ст. 157) з об’єктивної сторо­ни характеризується тим, що воно: 1) здійснюється службовою особою з використан­ням її службового становища; 2) стосується здійснення повноважень виборчої комісії чи комісії з референдуму, установлених законом; 3) вчиняється шляхом незаконної вимоги чи вказівки. Таке втручання утворює склад цього злочину лише тоді, коли воно має незаконний характер, а саме: коли ним створюються перешкоди здійсненню передбачених законом повноважень виборчої комісії чи комісії з референдуму і спо­собом його вчинення є незаконна вимога чи вказівка. Відповідно для з’ясування ха­рактеру втручання необхідно у кожному конкретному випадку з’ясовувати два момен­ти: а) чи була законною здійснювана виборчою комісією чи комісією з референдуму діяльність, втручання в яку мало місце з боку службової особи. Це передбачає звер­нення до відповідного виборчого закону чи закону про референдум, який визначає статус відповідної комісії; б) чи вийшла службова особа, яка втрутилася у здійснення повноважень виборчою комісією чи комісією з референдуму, за межі своїх повнова­жень і чи носить пред’явлена нею вимога або дана нею вказівка незаконний характер. Під вимогою у даному разі слід розуміти висловлене службовою особою до виборчої комісії чи комісії з референдуму прохання (побажання) щодо прийняття нею відпо­відного рішення, яке не припускає заперечень і підлягає виконанню комісією. Вказівка як спосіб незаконного втручання у здійснення повноважень виборчою комісією або комісією з референдуму полягає у дачі службовою особою такій комісії керівної на­станови, яка передбачає неухильне слідування їй комісією при прийнятті нею відпо­відного рішення. Незаконною визнається вимога чи вказівка, яку службова особа не могла пред’являти (давати) комісії, виходячи зі своїх повноважень. Виборче законо­давство передбачає, що ніхто не має права втручатися в діяльність виборчих комісій, крім як у випадках, передбачених законом.

Якщо незаконне втручання в діяльність виборчої комісії поєднане з незаконним впливом на члена ЦВК з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 157 та 344.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у перешко­джання референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму чи офіційного спостері­гача або з моменту фактичного ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії (час­тини 1-3 ст. 157) або з моменту фактичного втручання у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом (ч. 4 ст. 157).

5. З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умис­лом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157, є мета - вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму.

6. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 157, загальний. Виняток становить вчи­нення його у формі ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії - суб’єктом такого злочину є член виборчої комісії (дільничної, окружної, територіальної, ЦВК). Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157,- спеціальний (службова особа). Про поняття служ­бової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

7. Кваліфікуючими ознаками перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача закон передбачає вчинення його у поєднанні: 1) із застосуванням насильства; 2) знищенням чи пошкодженням майна; 3) погрозою засто­сування насильства або знищення чи пошкодження майна (ч. 2 ст. 157), а особливо кваліфікуючими ознаками - вчинення перешкоджання: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використан­ням свого службового становища (ч, 3 ст. 157).

Під насильством у ст. 157 розуміється застосування фізичної сили, яке може вира­зитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі, заподіянні тілесних ушкоджень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, не­обхідного для реєстрації кандидатом або відкриття рахунка для фінансування виборчої кампанії, одержання виборчого бюлетеня тощо. Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема, за статтями 115, 121, ч. 2 ст. 122 або іншою статтею КК.

Про поняття знищення чи пошкодження майна див. ст. 194 та коментар до неї. Якщо знищення чи пошкодження майна вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- воно потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 ст. 157 та ч. 2 ст. 194.

Під погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна слід розуміти залякування потерпілого негайно або у майбутньому застосувати до ньо­го фізичне насильство, привести у непридатність майно, у збереженні якого він зацікав­лений. Погроза вбивством охоплюється змістом поняття «погроза застосування насиль­ства» і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.

Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодав­ства включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії. Відповідного статусу особа набуває з моменту складення присяги члена такої комісії, а втрачає з моменту припинення повноважень члена комісії, у т. ч. дострокового. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу.

Обов’язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії чи іншою службовою особою є здійснення зазначеного перешкоджання такими особами з використанням влади або службового становища.

Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохорон­ного органу або пов’язані з перевищенням влади чи службового становища, за кваліфі­куючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбача­ють відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності (частини 2 або З статей 364, 365, 423, 424). У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування здійсненню виборчого права одночасно створювало перепони законній діяльності об’єднань громадян, у т. ч. полі­тичних партій або їх органів (наприклад, наданням привілеїв та сприянням певним по­літичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 170.

8. Такі діяння як, зокрема: порушення права громадянина на ознайомлення в уста­новленому законом порядку зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі, а так само відмова у видачі громадянину копії мотивова­ного рішення про відхилення його скарги (заяви) про внесення змін до списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або порушення строків видачі копії такого рішення; надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих засобах масової інформації будь-якому кандидату, політичній партії (бло­ку), їх передвиборним програмам власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації; порушення встановленого законом права кандидатів, політичних партій (блоків) на використання на рівних умовах будин­ків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації; відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи служ­бових обов’язків за основним місцем роботи на час виконання ним повноважень члена виборчої комісії; звільнення члена виборчої комісії з роботи або переведення його на нижчу посаду з підстав, пов’язаних із виконанням його обов’язків у виборчій комісії,- відповідно до КАП розглядаються як адміністративні правопорушення і тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтями 212-8,212-9,212-12,212-19 КАП.

Конституція України (статті 38, 69, 71, 72, 76, 103, 141).

Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р. (стат­ті 1, 2, 3, 6, 8, 9, 12, 21, 22, 25-36, 57-64).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. (статті 1, 2, 3, 6, Я 12, 24-38, 39-47, 65-71).

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від ЗО червня 2004р. (статті 26-29).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р. (статті 3, 4, 6, 9, 12, 19—28, 31-32-3,50-56).

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (статті 7, 8, 16-18, 24-32).

Конституція Автономної Республіки Крим (статті 1, 6). Затверджена Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р.

Стаття 158. Фальсифікація виборчих документів, документів референ­думу чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного ре­єстру виборців

1. Незаконне виготовлення або зберігання чи використання завідомо неза­конно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бю­летенів для голосування на референдумі -

караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2. Підробка виборчих документів, документів референдуму, а так само ви­користання завідомо підроблених виборчих документів, документів референ­думу, вчинені членом виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), членом ініціативної групи референдуму,-

караються штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від одного до чоти­рьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Підробка виборчих документів, документів референдуму, а так само ви­користання завідомо підроблених виборчих документів, документів референ­думу, вчинені членом виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), членом ініціативної групи референдуму, що вплинуло на ре­зультати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі) -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

4. Незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем -

карається обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

5. Викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голо­сування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з рефе­рендуму або скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями -

караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з по­збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років.

6. Викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голо­сування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з рефе­рендуму або скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями, що вплинуло на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвело до неможли­вості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповід­них виборах (референдумі),-

караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або по­збавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

7. Підписання виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму до остаточного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування або включення неврахованих виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосу­вання на референдумі до числа бюлетенів, використаних при голосуванні, або підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців чи громадян, які мають право брати участь у референдумі, або незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення, або викрадення чи приховування ви­борчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями, або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити резуль­тати референдуму, вчинені членом виборчої комісії, комісії з референдуму -

караються штрафом від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням толі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

8. Умисне надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму гро­мадянину можливості проголосувати за іншу особу чи проголосувати більше ніж один раз у ході голосування або надання виборчого бюлетеня чи бюле­теня для голосування на референдумі особі, яка не включена до списку ви­борців (громадян, які мають право брати участь у референдумі) на відповід­ній виборчій дільниці (дільниці з референдуму), або надання виборцю запов­неного виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен­ням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати пе­вні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

9. Умисне надання неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців -

карається штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян.

10. Дія, передбачена частиною дев’ятою цієї статті, вчинена службовою особою з використанням службового становища, а також розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Державного

реєстру виборців, видане службовою особою органу Державного реєстру ви­борців,-

караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або по­збавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

11. Умисне внесення неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі да­них Державного реєстру виборців, чи інше несанкціоноване втручання у ро­боту Державного реєстру виборців, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї інформації, або іншою особою шляхом несанкціонова­ного доступу до бази даних Державного реєстру виборців,-

караються штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

12. Дії, передбачені частинами дев^ятою - одинадцятою цієї статті, що вплинули на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвели до неможливості визначити волеви­явлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах, а також вчинені за попередньою змовою групою осіб,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбав­ленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

(Стаття 158 із змінами, внесеними згідно із Законом № 744-ІМ від 15.05.2003 р.; в редакції Закону № 3504-/У від 23.02.2006 р.; із змінами, внесе­ними згідно із Законом № 698Л/ від 22.02.2007 р.)

1. Об’єктом злочину є встановлений законом порядок виготовлення, зберігання та використання виборчих документів та документів референдуму, який забезпечує нор­мальну організацію та проведення виборів і референдуму, правильний підрахунок го­лосів та встановлення результатів голосування (результатів виборів або результатів референдуму), порядок ведення Державного реєстру виборців (далі - Реєстру), а також виборче право громадян України, право на участь у референдумі.

2. Предметом цього злочину у певних його формах є виборчі документи, докумен­ти референдуму, скриньки з бюлетенями. У статті 158 йдеться загалом про виборчі до­кументи та документи референдуму, а також вказуються такі види: 1) виборчих доку­ментів - виборчі бюлетені, бланки відкріпних посвідчень, виборчі протоколи; 2) доку­ментів референдуму - бюлетені для голосування на референдумі, протокол комісії з референдуму. Це означає, що предметом цього злочину можуть бути як вказані у цій статті, так і інші виборчі документи та документи референдуму. Поняттям виборчі до­кументи у цій статті охоплюються відповідні документи, які виготовляються та вико­ристовуються на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а поняттям документи референдуму - відповідні документи, які виготовляються та використову­ються на всеукраїнському та місцевих референдумах.

Виборчий бюлетень — це виборчий документ установленої законом форми та зміс­ту, за допомогою якого проводиться голосування на виборах і здійснюється підрахунок голосів на виборчих дільницях. Відкріпним посвідченням є виборчий документ, який засвідчує факт виключення виборця із списку виборців за місцем його проживання і дає право бути включеним до списку виборців за місцем його перебування в іншому насе­леному пункті. Форма, зміст, порядок видачі відкріпного посвідчення на право голосу на виборах та порядок його використання визначається виборчим законодавством. Ви­борчий протокол - це виборчий документ, яким здійснюється документування діяль­ності виборчої комісії і який встановлює підсумки певних дій, виконаних нею. Вибор­чим протоколом, зокрема, фіксуються дії виборчої комісії під час засідання (протокол засідання), документується прийом-передача однією комісією іншій виборчих бюлете­нів, відображаються результати підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, встановлення результатів голосування в межах територіального виборчого округу, встановлення результатів виборів. До інших виборчих документів відносяться інші документи, за допомогою яких здійснюється фіксація роботи виборчих комісій (поста­нова, протокольне рішення, акт), а також документи, які складаються та використову­ються іншими суб’єктами (органами державної влади та органами місцевого самовря­дування, партіями, блоками партій, кандидатами) з питань організації та проведення виборів. До останніх, зокрема, належать списки виборців, протоколи (рішення) з’їзду (конференції, загальних зборів) партії (блоку) або зборів (конференцій) місцевих осеред­ків партій (блоку) про висунення кандидатів на відповідні виборні посади.

Бюлетень для голосування на референдумі - це офіційний документ установленої законом форми та змісту, за допомогою якого проводиться голосування на референдумі та здійснюється підрахунок голосів на дільницях для голосування. Протокол комісії з референдуму - документ, яким здійснюється документування діяльності такої комісії і яким встановлюються підсумки певних дій, виконаних нею. Законодавство про референ­думи передбачає такі види цих протоколів: протокол засідання комісії, протокол ЦВК про загальні підсумки збирання підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; протокол підрахунку голосів на дільниці голо­сування, протокол встановлення результатів голосування. Інші документи референ­думу - це інші, крім зазначених, офіційні документи, які виготовляються та використо­вуються у встановленому законом порядку відповідними суб’єктами при підготовці та проведенні референдуму. До таких документів, зокрема, відносяться: список учасників зборів громадян України, на яких утворюється ініціативна група з референдуму; прото­кол таких зборів; список членів ініціативної групи; рішення (постанови, розпоряджен­ня) про реєстрацію ініціативних груп; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи; підписні листи для підписів громадян під вимогою про проведення референдуму (під­писні листи); підсумковий протокол ініціативної групи про загальну кількість підписів громадян, зібраних на території відповідної ради; акт про передачу підписних листів на зберігання голові районної (міської) ради; вимога про проведення референдуму; акт перевірки вірогідності документів референдуму та підсумків збирання підписів під ви­могою про проведення місцевого референдуму.

При використанні завідомо незаконно виготовлених виборчих документів та доку­ментів референдуму, наданні виборцю заповненого виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) вказані документи виступають засобом вчинення злочину.

Якщо у виборчому чи референдумному процесі мали місце підлог та використання підроблених інших документів (не виборчих і не документів референдуму), вчинене залежно від суб’єкта злочину слід кваліфікувати за статтями 358 або 366.

Скриньки для голосування є предметом цього злочину лише у тому випадку, коли в них знаходяться бюлетені для голосування - після вкидання виборцями (громадянами) бюлетенів до скриньки і до висипання їх із скриньки перед початком підрахунку голо­сів. Скриньки можуть бути як стаціонарними, так і переносними.

3. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 158, може проявлятися у таких формах:

1. незаконне виготовлення виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бю­летенів для голосування на референдумі;

2. зберігання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків від­кріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі;

3. використання таких бюлетенів чи бланків;

4. підробка виборчих документів, документів референдуму;

5. використання завідомо підроблених виборчих документів, документів референдуму;

6. незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем;

7. викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, ви­борчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями;

8. приховування цих предметів;

9. незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями;

10. підписання виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму до оста­точного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування;

11. включення неврахованих виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі до числа бюлетенів, використаних при голосуванні;

12. підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців чи громадян, які мають право брати участь у референдумі;

13. незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення;

14. надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можли­вості проголосувати за іншу особу;

15. надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можли­вості проголосувати більше ніж один раз у ході голосування;

16. надання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі осо­бі, яка не включена до списку виборців (громадян, які мають право брати участь у ре­ферендумі) на відповідній виборчій дільниці (дільниці з референдуму);

17. надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі);

18. надання неправдивих відомостей до органу Реєстру;

19. розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Реєстру;

20. внесення неправдивих відомостей до бази даних Реєстру;

21. несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру;

22. інше несанкціоноване втручання у роботу Реєстру.

Перші три форми передбачені ч. 1, четверта і п’ята - ч. 2, шоста - ч. 4, сьома, восьма і дев’ята - ч. 5, десята, одинадцята, дванадцята та тринадцята - ч. 7, чотирнадцята, п’ят­надцята, шістнадцята та сімнадцята - ч. 8, вісімнадцята - ч. 9, дев’ятнадцята - ч. 10, двадцята, двадцять перша та двадцять друга - ч. 11 ст. 158.

Під незаконним виготовленням виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвід­чень, бюлетенів для голосування на референдумі слід розуміти виготовлення зазначе­них документів з порушенням встановленого законом порядку їх виготовлення або ви­готовлення таких документів невстановленого зразка, тобто документів, які не відпові­дають встановленим законом чи іншим нормативно-правовим актом формі або змісту. Наприклад, це діяння може полягати у порушенні вимог закону про те, що бюлетені по виборах народних депутатів України повинні бути однаковими за розміром, кольором та змістом, а бюлетені для кожного виду місцевих виборів мають відрізнятися за кольо­ром паперу або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень. Незаконно виготов­леними слід також визнавати зазначені бюлетені та бланки, які були виготовлені понад кількість, визначену законом. Так, виборчим законом встановлено загальне правило, відповідно до якого на виборах народних депутатів України виборчі бюлетені для кож­ної виборчої дільниці виготовляються у кількості, що на два відсотки перевищує кіль­кість виборців, які включені до списку виборців на виборчій дільниці. Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену рішенням відповідної виборчої комісії кількість утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-16 КАП.

Зберігання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків від­кріпних посвідчень₉ бюлетенів для голосування на референдумі передбачає збереження таких документів у будь-якому місці, включаючи приміщення підприємствагвиготов- лювача, виборчих комісій чи комісій з референдуму. Зберігання вказаних документів утворює склад цього злочину і в тому випадку, коли воно здійснюється у порядку, ви­значеному законом щодо зберігання справжніх виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі.

Використання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі - це використан­ня таких документів за їх цільовим призначенням як у визначеному законом порядку, так і використання їх в порушення встановленого порядку з метою викривлення дійс­ного волевиявлення на виборах чи референдумі (фальсифікації їх результатів).

Під підробкою виборчих документів, документів референдуму слід розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого виборчого документа чи документа референ­думу (наприклад, виборчого бюлетеня чи відкріпного посвідчення), так і часткову фальсифікацію справжнього такого документа (наприклад, внесення до протоколу виборчої комісії про підрахунок голосів чи підписного листа для підписів громадян під вимогою про проведення референдуму неправдивих відомостей). При частковій фальсифікації виборчого документа чи документа референдуму для підробки викорис­товується справжній такий документ, який лише зазнає певних змін, що викривляють (змінюють) його дійсний зміст. Цього може бути досягнуто шляхом внесення фіктив­них даних (наприклад, про кількість голосів, поданих за конкретного кандидата), ви­правлень (зокрема, цифр та тексту щодо результатів голосування, дати складення до­кумента), підчистки, підробки підпису (найчастіше це робиться на підсумкових доку­ментах - протоколах про підрахунок голосів, встановлення результатів голосування в межах територіального виборчого округу), проставлення на документі підробленої пе­чатки тощо. Способи підробки можуть бути різноманітними, однак основним для ква­ліфікації діяння за ст. 158 за ознакою підробки документів є те, що в результаті їх за­стосування змінюється форма або/та зміст цього документа і виникає можливість для його використання для досягнення певної злочинної мети. Підроблення виборчого до­кумента становить, зокрема, заповнення відкріпного посвідчення відповідним текстом про виборця, який не відповідає дійсності, а підроблення документа референдуму - за­повнення підписного листа від імені громадян, які начебто підтримали вимогу про про­ведення референдуму.

Не є підробкою виборчого документа чи документа референдуму його виправлення, яке полягає в усуненні в установленому законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку виявленої у ньому неточності. Так, закон про вибори народних депутатів Укра­їни передбачає можливість внесення до протоколу дільничної виборчої комісії про під­рахунок голосів виборців відповідних виправлень (усунення неточностей - описок чи помилок у цифрах) за рішенням цієї комісії.

Використання завідомо підроблених виборчих документів, документів референ­думу полягає у поданні (пред’явленні) таких документів для набуття певних прав у ви­борчому чи референдумному процесі, здійснення ними відповідних процедур у такому процесі, а також засвідчення певних фактів, зокрема, результатів голосування. Так, ви­користання завідомо підроблених виготовлених бланків відкріпних посвідчень найчас­тіше передбачає їх пред’явлення до відповідної виборчої комісії з метою отримання можливості здійснити голосування на певній виборчій дільниці не за місцем постійного проживання. Використання завідомо підроблених виборчих бюлетенів або бюлетенів для голосування на референдумі, як правило, передбачає здійснення ними голосування (вкидання до скриньки для голосування у приміщенні для голосування чи за місцем перебування виборця). Використання завідомо підроблених протоколів дільничних ви­борчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці передбачає пред’явлення їх до окружної (територіальної) виборчої комісії для встановлення на їх підставі підсумків голосування в межах територіального виборчого округу чи встанов­лення результатів виборів. Використання завідомо підроблених підписних листів поля­гає у їх врахуванні під час складання підсумкового протоколу та акта передачі підпис­них листів на зберігання голові відповідної ради, в яких зазначається загальна кількість підписів громадян, зібраних на території відповідної ради під вимогою про проведення референдуму, а в подальшому - під час підбиття загальних підсумків збирання підписів та прийнятті рішення щодо проведення референдуму.

Незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем полягає у передачі виборцем отриманого ним у встановленому законом порядку виборчого бюлетеня ін­шій особі як з метою його використання для голосування, так і з іншою метою. Вибор­че законодавство містить безальтернативну заборону щодо передачі виборцем свого виборчого бюлетеня іншим особам. Склад цього злочину утворює передача виборцем іншій особі як незаповненого, так і заповненого свого виборчого бюлетеня. Така пере­дача може відбутися у будь-який час після отримання виборцем бюлетеня від члена виборчої комісії і в будь-якому місці. Як правило, незаконна передача виборцем свого виборчого бюлетеня відбувається відразу після його одержання (щонайменше до закін­чення голосування) і робиться це у приміщенні для голосування чи біля нього з тим, щоб інша особа використала цей бюлетень для потрібного їй голосування.

У певних випадках передача виборцем незаповненого виборчого бюлетеня через свою малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином. Це може мати місце тоді, коли виборець не використав свій бюлетень під час голосування, а після його за­кінчення передав бюлетень іншій особі. Малозначність такого діяння обумовлюється тим, що у цьому випадку бюлетень вже не може бути використаний для голосування, а також для інших протиправних маніпуляцій, що можуть вплинути на результат голосу­вання. Заохочення або примушування виборця до передачі незаповненого бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз чи іншим способом за наявності підстав може визнаватися підбурюванням до незаконної передачі іншій особі виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158), або злочином, передбаченим ст. 157, чи іншим злочином (зокрема, злочи­ном проти життя та здоров’я особи). Отримання виборчого бюлетеня від інших осіб хоча і забороняється виборчим законодавством, але за змістом диспозиції ч. 4 ст. 158 складу цього злочину не утворює. Якщо таке отримання було наслідком інших злочин­них дій (наприклад, перешкоджання здійсненню виборчого права), то за наявності під­став воно потребує правової оцінки за ст. 157 чи іншою відповідною статтею КК.

Викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, ви­борчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями - це таємне чи відкрите протиправне заволодіння зазначеними документами та предме­тами, в результаті якого вони вилучаються у певного суб’єкта, в якого вони перебува­ють у правомірному володінні чи використанні (наприклад, виборчої комісії, комісії з референдуму, виборця), чи з певного місця (приміщення для голосування, приміщення виборчої комісії, в якому вони зберігаються тощо), і їх подальше використання у вибор­чому чи референдумному процесі у встановленому законом порядку виключається. Такі дії можуть бути спрямовані на створення умов для використання таких документів та предметів для фальсифікації результатів виборів чи референдуму, визнання голосуван­ня на виборчій дільниці недійсним чи визнання виборів недійсними, для приховування слідів іншого злочину (наприклад, приховування використання підроблених виборчих бюлетенів чи протоколів виборчої комісії).

Таке викрадення може мати місце на різних етапах виборчого чи референдумного процесу та різних стадіях використання зазначених документів і предметів. Так, скла­дом цього злочину охоплюється викрадення виборчих бюлетенів, бюлетенів для голо­сування на референдумі під час: їх виготовлення підприємством-виготовлювачем; їх транспортування до виборчих комісій чи від виборчих комісій після проведення ними голосування; їх зберігання у приміщеннях виборчих комісій; їх знаходження у примі­щенні для голосування під час проведення голосування; підрахунку голосів; зберігання зазначених документів у виборчих комісіях чи архівних установах після закінчення ви­борів чи референдуму. Склад цього злочину утворює неправомірне заволодіння вибор­чим бюлетенем чи бюлетенем для голосування на референдумі у виборця чи громадя­нина, який бере участь у голосуванні на референдумі. Викрадення виборчого протоколу (протоколу виборчої комісії) чи протоколу комісії з референдуму може мати місце на засіданні виборчої комісії чи комісії з референдуму відразу після його складання, з приміщення такої комісії під час його зберігання, під час транспортування разом з бюлетенями для голосування або окремо до комісії вищого рівня для встановлення результатів виборів чи референдуму, під час зберігання в архівних установах.

Складом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 158, охоплюється лише викрадення скринь­ки для голосування, в якій знаходяться бюлетені, опущені до неї виборцями при здійс­ненні голосування на виборах чи громадянами при здійсненні голосування на референ­думі. Це стосується як стаціонарних скриньок, які встановлюються у приміщенні для голосування, так і переносних скриньок, які використовуються для голосування за міс­цем перебування виборців (за межами приміщення для голосування). Таким чином, ви­крадення таких скриньок може бути здійснене безпосередньо з приміщення для голосу­вання під час проведення голосування на дільниці, під час використання переносної скриньки для голосування за межами приміщення для голосування чи транспортування її після завершення такого голосування до приміщення виборчої дільниці, а також під час підрахунку голосів. При цьому скринька з бюлетенями як предмет цього злочину може бути опечатаною чи опломбованою в установленому законом порядку (під час використання її для голосування) або відкритою (під час здійснення підрахунку голосів дільничною комісією). Викрадення скриньок для голосування без бюлетенів (зокрема, під час їх зберігання у приміщенні виборчої комісії до або після виборів чи референдуму) за наявності підстав слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності. Якщо ж таке викрадення мало за мету у такий спосіб перешкодити здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії чи комісії з референдуму (наприклад, зірвати голосування на дільниці), воно за наяв­ності відповідних ознак потребує кваліфікації за ст. 157.

Якщо спосіб викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на рефе­рендумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бю­летенями сам по собі має злочинний характер (наприклад, фізичне насильство), він по­требує самостійної кримінально-правової оцінки.

Приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетеня- ми має місце тоді, коли винна особа вилучає такий документ і ховає його від відповід­них суб’єктів (зокрема, членів комісії), унеможливлюючи у такий спосіб передбачене законом його використання у виборчому чи референдумному процесі. Наприклад, член виборчої комісії приховує частину отриманих виборчою комісією бюлетенів з тим, щоб виключити голосування ними певними виборцями (тобто, штучно створюється дефіцит бюлетенів), або при підрахунку голосів приховує висипані із скриньки бюлетені з тим, щоб вони не були враховані при підрахунку голосів на виборчій дільниці. Приховуван­ня відрізняється від викрадення тим, що винний не переслідує мету заволодіти вказа­ними виборчими документами та документами референдуму з метою розпорядитися ними в майбутньому, а лише прагне вилучити їх на певний час, виключивши їх викори­стання за призначенням (він виводить приховані документи чи предмети з-під контро­лю комісії і тримає їх виключно під своїм контролем). При цьому такі документи та предмети можуть бути сховані у приміщенні для голосування, приміщенні, де здійсню­ється підрахунок голосів, чи в іншому приміщенні виборчої комісії, в одязі винної осо­би, її речах, на території, яка прилягає до приміщення виборчої комісії, тощо.

Незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями може виявитися у по­рушенні цілісності скриньки, пошкодженні її конструктивних складових, у результаті чого скринька приводиться до повної чи часткової непридатності щодо її використання

за цільовим призначенням. За змістом ч. 5 ст. 158 знищення чи пошкодження бюлетенів для голосування не є обов’язковим наслідком знищення чи псування скриньки з бюле­тенями. Однак найчастіше незаконне знищення або пошкодження скриньки з бюлете­нями спрямоване на знищення та пошкодження бюлетенів, які в ній знаходяться, та/або створення іншої сумнівної ситуації, за якої унеможливлюється врахування при підра­хунку голосів бюлетенів, що знаходяться у скриньці. Спосіб знищення або пошкоджен­ня скриньки не має значення для кваліфікації цього діяння за ч. 5 ст. 158. Це може бути розбивання скриньки, її спалювання, обливання фарбою чи іншою сумішшю, застосу­вання вибухових речовин тощо. Спосіб такого знищення чи пошкодження має криміналь­но-правове значення у тому разі, коли він утворює інший самостійний склад злочину. У такому випадку він потребує додаткової кваліфікації (наприклад, за ст. 194). Якщо знищенню чи псуванню було піддано скриньку без бюлетенів, вчинене за наявності підстав може бути кваліфіковане як відповідний злочин проти власності (статті 194, 198) або за наявності умислу на знищення чи псування скриньки з бюлетенями (напри­клад, коли винний, знищуючи чи псуючи скриньку у приміщенні для голосування, по­милково вважав, що у ній знаходяться бюлетені) - як замах на вчинення злочину, пе­редбаченого ч. 5 ст. 158.

Підписання виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму до ос­таточного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування полягає у порушенні членом виборчої комісії чи комісії з референдуму встановленого порядку оформлення виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму в частині за­свідчення своїм підписом дійсності (правильності) відомостей, що містяться у такому протоколі. У ч. 7 ст. 158 йдеться про два види протоколів: протокол підрахунку голосів та протокол встановлення результатів голосування (під результатами голосування слід розуміти як підсумки голосування у відповідному територіальному виборчому окрузі, так і результати виборів або референдуму загалом). Перший з них складається дільнич­ною виборчою комісією, другий - комісією вищого рівня (окружною, територіальною, районною, міською чи обласною комісією з референдуму, Центральною виборчою ко­місією тощо). За встановленим порядком члени виборчої комісії та члени комісії з ре­ферендуму підписують протокол після того, як ними здійснено відповідно підрахунок голосів чи встановлення результатів голосування і відомості про це внесено до прото­колу. Підписання протоколу є завершальною процедурою його оформлення, якому пе­редують усі інші дії щодо його оформлення, за винятком однієї - засвідчення печаткою. Так, виборчим законодавством встановлено, що протокол про підрахунок голосів на дільниці підписується та засвідчується печаткою дільничної виборчої комісії лише піс­ля його остаточного заповнення. Це законодавство забороняє підписувати протокол про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу та засвідчувати печат­кою окружної (територіальної) виборчої комісії до остаточного його заповнення. При чому це стосується як першого, так й усіх інших примірників протоколу, які склада­ються відповідно до закону і мають однакову юридичну силу.

Підписання протоколу до остаточного підрахунку голосів чи встановлення резуль­татів голосування, з одного боку, є виявом неналежного виконання членами виборчої комісії чи комісії з референдуму своїх повноважень, з іншого,- створює умови для фальсифікації результатів виборів або референдуму.

Включення неврахованих виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі до числа бюлетенів, використаних при голосуванні, за змістом ч. 7 ст. 158 означає врахування при підрахунку голосів на дільниці бюлетенів, які або взага­лі не передавалися в установленому законом порядку цій дільничній виборчій комісії, або передавалися їй, але не були використані при проведенні голосування на цій діль­ниці, або бюлетенів, які не підлягають врахуванню. Виборче законодавство встановлює порядок опрацювання невикористаних виборчих бюлетенів, відповідно до якого неви­користані виборчі бюлетені перераховуються перед підрахунком голосів виборців, після чого погашаються і запаковуються у пакет, на якому робиться напис «Невикористані виборчі бюлетені». Встановлена і оголошена кількість невикористаних бюлетенів зано­ситься секретарем дільничної виборчої комісії до протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. Включення неврахованих (невикористаних) бюлетенів до числа бюлетенів, використаних при голосуванні, є способом фальсифікації волеви­явлення громадян на виборах чи референдумі. До невикористаних відносяться бюлете­ні, які не були видані виборцям для голосування у приміщенні для голосування чи за місцем їх перебування. Такими, що не підлягають врахуванню під час встановлення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів виборців є, зокрема, виявлені у виборчих скриньках виборчі бюлетені, на яких зазначе­ні номери територіального виборчого округу та/або виборчої дільниці не відповідають номерам відповідної виборчої дільниці, відповідного територіального округу, а також виборчі бюлетені, на яких відсутній відтиск цієї дільничної виборчої комісії чи будь- якої іншої печатки.

Підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців чи громадян, які мають право брати участь у референдумі, передбачає фактичну заміну одних бюле­тенів іншими, а саме бюлетенів, якими було здійснено голосування на цій дільниці, підробленими бюлетенями, бюлетенями, які були заповнені не виборцями і не грома­дянами, які взяли участь у голосуванні на референдумі, бюлетенями, якими було здійс­нено голосування на інших дільницях. Така підміна спрямована на викривлення ре­зультатів голосування на конкретній виборчій дільниці чи в територіальному виборчо­му окрузі або фальсифікацію результатів виборів взагалі. Вона може бути здійснена до початку підрахунку голосів, під час такого підрахунку, а також після нього (наприклад, при транспортуванні бюлетенів до виборчої комісії вищого рівня чи зберіганні бюлете­нів у приміщенні комісії).

Незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення може полягати у виправленнях тексту протоколу, його дописуванні, перекреслюванні окремих слів чи цифр та інших змін, які робляться всупереч встановленому порядку оформлення такого протоколу (наприклад, внесення таких змін без відповідних застережень, без рішення комісії). Ці зміни можуть стосуватися як відповідних реквізитів цього документа (дати та часу його складання, кількості примірників, прізвищ осіб, які його підписали тощо), так і відомостей, які стосуються безпосередньо результатів вчинених комісією дій (на­приклад, встановлених результатів підрахунку голосів виборців на дільниці - кількості голосів, поданих «за» чи «проти» певного кандидата або кількості виборців, які взяли участь у голосуванні). Таке діяння через свою малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не ви­знаватися злочином (наприклад, якщо зміни полягали у дописуванні прописом зазначе­них у протоколі цифрами результатів голосування, що не змінило зафіксованих у про­токолі відомостей про результати голосування).

Надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можли­вості проголосувати за іншу особу може полягати у видачі будь-якій особі виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі замість іншої особи і створення таким чином можливості голосування за іншу особу. При цьому бюлетень може вида­ватися як громадянину (виборцю), який здійснює голосування на цій дільниці, так і будь-яким іншим особам, які: а) мають право голосу, але реалізувати його можуть лише на іншій дільниці (на якій вони внесені у списки виборців чи списки громадян, які ма­ють право на участь у референдумі); б) не мають права голосу взагалі (особи, які не досяг­ли на момент голосування 18-річного віку, громадяни, визнані судом недієздатними, іноземці, особи без громадянства); в) залучені до організації та проведення виборів чи референдуму (інші члени цієї комісії, члени інших комісій, посадові особи органів дер­жавної влади чи органів місцевого самоврядування); г) є офіційними спостерігачами, довіреними особами кандидатів тощо. Під іншою особою, замість якої у результаті вчинення цього злочину громадянину створюється можливість проголосувати, слід ро­зуміти особу, яка включена до списку виборців чи списку громадян, які мають право на участь у референдумі, на цій дільниці і на ній має право проголосувати. При цьому не має значення, замість кого саме цей громадянин одержав виборчий бюлетень для голосування: членів своєї сім’ї, близьких родичів чи взагалі незнайомих йому громадян (виборців). У кожному разі надання можливості проголосувати за іншу особу порушує один з основних принципів виборчого права та права участі у референдумі - принцип особистого голосування. Надання можливості громадянину проголосувати за іншу осо­бу може створювати умови для голосування виборцем більше ніж один раз, тобто для вчинення іншого злочину, відповідальність за який передбачена ст. 158-1.

Надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можливо­сті проголосувати більше ніж один раз у ході голосування порушує законодавчий при­пис про те, що кожний громадянин (виборець) на відповідних виборах чи референдумі має один голос, і полягає в умисному створенні умов для голосування одним і тим же громадянином більше ніж один раз у ході голосування на виборах чи референдумі. Це може виразитися, зокрема, у видачі виборцю більше ніж одного бюлетеня для голосуван­ня на виборах (зрозуміло, що це не стосується випадків, коли виборцю видається кілька бюлетенів для голосування на різних видах виборів, наприклад, парламентських, виборах міського голови, виборах депутатів сільської ради) чи видачі відкріпного посвідчення для голосування на іншій дільниці і видачі бюлетеня для голосування на цій дільниці.

Надання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі осо­бі, яка не включена до списку виборців (громадян, які мають право брати участь у референдумі) на відповідній виборчій дільниці (дільниці з референдуму), полягає у порушенні членом такої комісії встановленого законодавством порядку голосування, за якого він може видати бюлетень особі на підставі списку виборців чи списку громадян, які мають право на участь у референдумі, на виборчій дільниці за умови пред’явлення громадянином (виборцем) певного документа, що посвідчує його особу. Так, виборчим законодавством встановлено, що виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців. При цьому виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній дільниці (загальній, спеціальній чи закордонній). За загальним правилом, виборець включається до списку виборців вибор­чої дільниці, на території якої він проживає. Однак, він може бути включений до спис­ку виборців на спеціальній чи закордонній дільниці за місцем свого тимчасового пере­бування (у лікарні, за кордоном, на судні), а також на звичайній виборчій дільниці на підставі відкріпного посвідчення на право голосу на виборах.

Надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) полягає у тому, що громадянин (виборець) одержує від члена дільничної комісії бюлетень, який відповідним чином уже заповнений іншою особою (наприклад, членом виборчої комісії). Заповнення виборчого бюлетеня у цьому випадку означає, що в ньому ще до видачі його виборцю іншою особою зроблено відповідно позначку («плюс» («+») або іншу), що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата чи партії (блоку), за яких він голосує, або у квадраті проти слів: «Не підтримую жодного кандидата...», «Не підтримую кандидатів... від жодної партії (блоку)». Заповнення бюле­теня для голосування на референдумі передбачає викреслення в ньому одного з двох слів: «так» або «ні». Вчинення розглядуваного злочину у цій формі є порушенням встанов­леного виборчим законодавством та законодавством про референдуми правила, згідно з яким бюлетені заповнюються громадянином (виборцем) особисто.

Не утворює складу цього злочину заповнення іншою особою виборчого бюлетеня будь-якого виборця, який отримав від члена виборчої комісії незаповнений бюлетень, здійснене на його прохання або навіть всупереч його волі (наприклад, чоловіком - ви­борчого бюлетеня дружини або навпаки). За наявності для того підстав (зокрема, у разі застосування для цього насильства, обману, підкупу) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. 157 або за відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за зло­чини проти життя та здоров’я особи.

Надання неправдивих відомостей до органу Реєстру полягає у наданні визна­ченим законом суб’єктом органу Реєстру відомостей про персональні дані виборця (виборців), які не відповідають дійсності. Органами Реєстру є розпорядник Реєстру (ЦВК), органи ведення Реєстру (відповідні структурний підрозділ районної державної адмініст­рації, виконавчий орган міської ради, виконавчий орган чи структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу міської ради), регіональні органи адміністру­вання Реєстру (виборча комісія АРК, відповідний структурний підрозділ обласної, мі­ської державної адміністрації). Ведення реєстру включає організаційно-правову підго­товку та виконання в режимі запитування таких, зокрема, дій: внесення запису про ви­борця до бази даних Реєстру; внесення змін до персональних даних Реєстру; знищення запису Реєстру. До бази даних Реєстру записи вносяться на підставі поданих у встанов­леному порядку до відповідного органу ведення Реєстру документів, які підтверджують набуття особою права голосу. Періодичне поновлення (щоквартальне) та уточнення персональних даних Реєстру здійснюються на підставі відомостей, поданих керівником відповідного районного (міського, районного у місті) органу МВС, МЮ, органу опіки та піклування, місцевого органу ДДПВП, консульської установи України, спеціалізова­ного закладу, який відповідно до закону здійснює облік бездомних громадян, команди­ром військової частини (формування), сільським, селищним, міським головою або іншою особою, яка відповідно до закону здійснює його повноваження. Однією з основних за­сад ведення Реєстру є достовірність його відомостей, яка забезпечується наявністю у відповідного органу ведення Реєстру документального підтвердження персональних даних Реєстру, що містяться в базі даних Реєстру, встановлених законом підстав вклю­чення виборця до Реєстру чи внесення змін до персональних даних Реєстру. Орган ве­дення Реєстру може вносити персональні дані до бази Реєстру на підставі інформації виборця, який за законом має право подавати до органу ведення Реєстру свої персона­льні дані. Однак це право виборця корелюється із його обов’язком надавати достовірну інформацію щодо своїх персональних даних.

Розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Реєстру передбачає прийняття службовою особою органу Реєстру рішення про вне­сення до зазначеної бази інформації про персональні дані виборця (ідентифікаційні пер­сональні дані виборця, персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця, службові персональні дані), яка завідомо для такої особи не відповідає дійсно­сті. За чинним законодавством дії з ведення Реєстру (у т. ч. внесення запису про вибор­ця до бази даних та внесення змін до персональних даних Реєстру) здійснюються упов­новаженими працівниками відповідного органу ведення Реєстру на підставі письмового розпорядження керівника органу ведення Реєстру.

Внесення неправдивих відомостей до бази даних Реєстру полягає у безпосеред­ньому (технологічному) внесенні до електронного банку даних Реєстру інформації про персональні дані виборця, яка не відповідає дійсності. Таке внесення може здійснюва­тися як за неправомірним розпорядженням відповідної службової особи органу Реєст­ру, так і з власної ініціативи уповноваженого працівника органу ведення Реєстру, який вносить такі відомості до вказаної бази.

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру,- це будь-які дії щодо інформації, яка міститься у базі даних Реєстру (внесення нових запи­сів, зміна персональних даних виборця, знищення запису чи його частини, перенесення інформації з однієї частини бази Реєстру до іншої, спотворення такої інформації, копі­ювання бази даних Реєстру тощо), що здійснюються в порушення встановленого по­рядку доступу до неї, її обробки, збереження, передачі каналами телекомунікацій та використання.

Інше несанкціоноване втручання у роботу Реєстру полягає в інших (крім несанк­ціонованих дій з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру) діях, які порушують визначену законом систему захищеності Реєстру, цілісність бази даних Реєстру або йо­го апаратного чи програмного забезпечення, безпеку персональних даних виборців.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у дис­позиціях частин 1, 2, 4, 7 (за винятком діянь, які утворюють кваліфіковані склади цього злочину), 8, 9-11 ст. 158 дій. Викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосу­вання на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями є закінченим з моменту протиправного вилучення таких доку­ментів і предметів, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися ни­ми (передати іншим особам, вчинити фальсифікацію, знищити тощо). Приховування таких документів та предметів слід вважати закінченим з моменту їх вилучення та по­міщення у визначене винною особою місце, що виключає їх використання за цільовим призначенням. Знищення чи пошкодження скриньки з бюлетенями є закінченим з мо­менту, коли її приведено у повну чи часткову непридатність.

4. Суб’єкт злочину, передбаченого частинами 1, 5, 6 ст. 158, загальний, частина­ми 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 цієї статті - спеціальний, ч. 11 - як загальний, так і спеціальний. При цьому за частинами 2 та 3 відповідальність може нести лише член виборчої комі­сії, член комісії з референдуму, кандидат, його уповноважений представник, уповнова­жена особа політичної партії (блоку), член ініціативної групи референдуму, за ч. 4 - лише виборець, за частинами 7 та 8 - лише член виборчої комісії або член комісії з ре­ферендуму, за ч. 9 - лише керівник суб’єкту надання відомостей про виборців до орга­ну ведення Реєстру чи виборець, за ч. 10 - службова особа органу Реєстру. За ч. 11 від­повідальність може наставати як для службової особи, яка має доступ до інформації, що міститься у банку даних Реєстру (спеціальний суб’єкт), так і для іншої особи (загаль­ний суб’єкт). У разі вчинення діянь, передбачених ст. 158, іншою службовою особою вчинене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 158 та за наявності підстав за статтею КК, що передбачає відповідальність за відповідне службове зловживання (на­приклад, за ст. 364 чи ст. 365).

5. З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умис­лом. Незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями, вчинені з необережно­сті, виключають кримінальну відповідальність за цією статтею і за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 196.

6. Кваліфікованими видами злочину у формі підробки виборчих документів, до­кументів референдуму, а так само використання завідомо підроблених виборчих доку­ментів, документів референдуму (ч. 2 ст. 158), викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи прото­колу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями або незаконного знищення чи псування скриньки з бюлетенями (ч. 5 ст. 158), розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Реєстру (ч. 10 ст. 158), внесення неправдивих відомостей до бази даних Реєстру, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру, іншого несанкціонованого втручання у роботу Реєстру (ч. 11 ст. 158) є вчинення таких діянь, що: 1) вплинуло на результати голосування виборців на вибор­чій дільниці або у межах виборчого округу; 2) призвели до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі) (частини 3, 6, 12 ст. 158). Кваліфікуючою ознакою умисного надання неправдивих ві­домостей до органу Реєстру (ч. 9 ст. 158) є вчинення його службовою особою з вико­ристанням службового становища (ч. 10 ст. 158). Кваліфікуючою ознакою цього злочи­ну, вчиненого у формах, передбачених частинами 9-11 ст. 158, є його вчинення за попередньою змовою осіб (ч. 12 ст. 158).

Особливо кваліфікованими видами викрадення чи приховування виборчого бюле­теня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу ко­місії з референдуму або скриньки з бюлетенями або незаконного знищення чи псування скриньки з бюлетенями є вчинення їх членом виборчої комісії, комісії з референдуму, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму (ч. 7 ст. 158), а умисного надання неправдивих відомостей до органу Реєст­ру - вплив на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах вибор­чого округу, або призвели до неможливості визначити волевиявлення виборців на ви­борчій дільниці чи у відповідних виборах (ч. 12 ст. 158).

Такою, що вплинула на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, слід визнавати будь-яку із зазначених дій, внаслідок вчинення якої відбулися зміни в результатах голосування виборців на виборчій дільни­ці або в межах виборчого округу. Результати голосування відображають волевиявлення виборців. Крім того, вони визначають, чи відбулися власне вибори (чи було голосуван­ня дійсним). Такі результати характеризуються: кількістю виборців, які взяли участь у голосуванні; кількістю голосів виборців, поданих за кандидатів; кількістю виборців, які не підтримали жодного кандидата (кандидатів, включених до виборчого списку партії чи блоку). Результати голосування фіксуються у протоколі про підрахунок голосів ви­борців на виборчій дільниці чи протоколі окружної (територіальної) виборчої комісії про підсумки голосування у територіальному виборчому окрузі.

Таким, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців на ви- борчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі), слід вважати зазначені у час­тинах 6, 9-11 ст. 158 діяння, внаслідок яких неможливо встановити результати волеви­явлення виборців на виборах чи громадян на референдумі. Так, виборче законодавство обставинами, внаслідок яких неможливо встановити результати* волевиявлення вибор­ців (що є підставою визнання голосування на виборчій дільниці недійсним) визнає, зо­крема: 1) виявлення фактів незаконного голосування (опускання виборчого бюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою, крім випадків опускання бюлетеня за виборця, який через фізичні вади не може самостійно опустити бюлетень до виборчої скриньки); голосування особами, які не мають права голосу; голосування особами, які не включені до списку виборців на цій виборчій дільниці або включені до нього безпід­ставно; голосування виборцем більше ніж один раз; 2) знищення або пошкодження вибор­чої скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує десять відсотків кількості виборців, які отри­мали виборчі бюлетені на виборчій дільниці; 3) виявлення у виборчих скриньках вибор­чих бюлетенів у кількості, що перевищує більш як на десять відсотків кількість вибор­ців, які отримали бюлетені на виборчій дільниці. Крім того, підставою для визнання місцевих виборів недійсними по окремій виборчій дільниці є виявлення фактів навмис­ного створення перешкод у здійсненні повноважень членами виборчих комісій чи реа­лізації офіційними спостерігачами, представниками засобів масової інформації права бути присутнім під час проведення голосування на виборчій дільниці у приміщенні, де проводиться голосування, на засіданні виборчої комісії під час підрахунку голосів, встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, а так само неправомірного недопущення зазначених осіб у приміщення для голосування.

Верховний Суд України у своєму Рішенні від 3 грудня 2004 р. у справі за скаргою М. Д. Катеринчука до обставин, які виключили можливість достовірно встановити результати дійсного волевиявлення виборців в єдиному загальнодержавному окрузі при повторному голосуванні на виборах Президента України 21 листопада 2004 р., відніс порушення Закону України «Про вибори Президента України», які були допу­щені під час проведення цього голосування, зокрема, щодо: складання і уточнення списків виборців (включення до списків виборців одного і того ж громадянина декілька разів, осіб, які не мали права голосу); виготовлення, обліку, видачі та використання відкріпних посвідчень (зокрема, без здійснення належного контролю ЦВК); прове­дення передвиборної агітації з використанням засобів масової інформації (без дотри­мання принципу рівних умов та всупереч порядку, встановленому законом; без до­тримання вимоги щодо заборони участі у передвиборній агітації органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; мало місце їх не­законне втручання у виборчий процес); формування складу виборчих комісій; участі у виборчому процесі офіційних спостерігачів; здійснення голосування за межами приміщення для голосування; складання протоколів дільничих виборчих комісій за наслідками підрахунку голосів; транспортування документів до територіальних вибор­чих комісій.

Про поняття члена виборчої комісії див. коментар до ст. 157, поняття службової особи - примітки 1 та 2 до ст. 364 та коментар до неї, поняття вчинення злочину за по­передньою змовою осіб - ст. 28 та коментар до неї.

7. Фальсифікацію виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікацію підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів реєстру та фальси­фікацію відомостей реєстру як злочин, передбачений ст. 158, слід відрізняти від адміні­стративних правопорушень, які полягають у здійсненні незаконного доступу до інфор­мації в інформаційних (автоматизованих) системах (у т. ч. банку даних Реєстру), пору­шенні порядку ведення Реєстру, порядку подання відомостей до органів Реєстру, порядку складання списків виборців та їх використання, порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Реєстру, зі списком вибіорців та списком громадян, які мають право брати участь у референдумі (статті 212-6, 212-7, 212-8 КУпАП).

Конституція України (статті 70, 71, 76, 77, 103, 141).

КАП (статті 212-6, 212-7, 212-8).

Закон України «Про всеукраїнській та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (статті 7,12-41).

Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р. (стат­ті 3, 34-36, 71, 72, 74-77, 79, 83, 84).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. (статті 3, 33, 35, 39-41, 70, 75, 78, 79, 81-84, 88, 89, 90, 93, 102-102-6).

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від ЗО червня 2004р. (статті 26-29).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004р. (статті 4, 26, 31-32-3, 63-69, 72, 74).

Закон України «Про Державний реєстр виборців» від 22 лютого 2007р.

Постанова КМ від 26 червня 2007р. № 868 «Про затвердження типових положень про ор­ган (відділ) ведення Державного реєстру виборців та про регіональний орган (відділ) адмініст­рування Державного реєстру виборців».

Постанова ЦВК від 25 січня 2006 р. № 284 «Про порядок ведення діловодства виборчих комісій та комісій з референдумів».

Постанова ЦВК від 18 лютого 2006 р. № 641 «Про порядок виготовлення, обліку, викорис­тання та зберігання виборчих скриньок».

Постанова ЦВК від 20 лютого 2006р. N9 659 «Про затвердження форми та тексту вибор­чого бюлетеня з виборів народних депутатів України 26 березня 2006року».

Постанова ЦВК від 21 лютого 2006 р. N9 685 «Про затвердження форми та кольору вибор­чих бюлетенів для голосування з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 26 березня 2006 року».

Постанова ЦВК від 21 грудня 2007р. N9 578 «Про форми подань відомостей про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців».

Постанова ЦВК від 15 грудня 2009 р. N9 492 «Про форму та текст виборчого бюлетеня для голосування в день виборів Президента України 17 січня 2010 року та форму виборчого бюлетеня для повторного голосування».

Рішення Верховного Суду України від 16 листопада 2004 р. у справі за скаргою Катеринчу- каМ. Д. на постанову Центральної виборчої комісії від 10 листопада 2004 р. N9 1164 «Про не­можливість достовірно встановити результати волевиявлення виборців у територіальному виборчому окрузі N9 100 (м. Кіровоград)».

Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз