26. Жовтня 2001 р.

Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України №112 від 17 червня 1999 р.

Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при ава­ріях на промислових об’єктах і транспорті. Затверджена наказом МНС, МАП, МЕ, МЕПР N0 73/82/64/122 від 27 березня 2001 р.

Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологіч­ний стан або захворюваність населення

1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забруд­ненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної' екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою забезпечення екологічної безпеки та захисту здоров’я людей, збереження тваринного і рослинного світу порядок інформу­вання про екологічний стан та стан захворюваності населення, а також право грома­дян на отримання у встановленому порядку повної, достовірної та своєчасної інфор­мації про стан навколишнього природного середовища, здоров’я населення, наявні та можливі фактори ризику для нього та їх ступінь, про надзвичайні ситуації техноген­ного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, про рівні опромі­нення людини та захист від впливу іонізуючих випромінювань у місцях проживання чи роботи.

МОПС, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей, згідно з чинним зако­нодавством зобов’язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища (зокрема, про продукцію, енергію, шум, вібра­цію, електромагнітне випромінювання, радіацію, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються КМ один раз на три роки, починаючи з 2009 р.

2. Предметом злочину виступають відомості про: 1) екологічний, у т. ч. радіацій­ний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного по­вітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і який негативно впливає на здо­ров’я людей, рослинний і тваринний світ; 2) стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Екологічний стан визначається додержанням або порушенням існуючих екологіч­них нормативів, які встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Про поняття забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря див. коментар, відповідно, до статей 239, 242, 241. Забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини - це наявність у них різних забруднюючих речовин, у т. ч. небезпечних.

Вказівка у ст. 238 на те, що екологічний стан, який пов’язаний із забрудненням до­вкілля, харчових продуктів і продовольчої сировини, негативно впливає на здоров’я людей, рослинний і тваринний світ, означає, що предметом даного злочину є лише ті відомості, приховування або перекручення яких ставить під загрозу екологічне благопо­луччя людини, флори та фауни. Йдеться про інформацію, що стосується не звичайного екологічного стану, а такої екологічної обстановки, яка різко погіршується, у зв’язку з чим потрібно вживати негайних заходів, спрямованих на її поліпшення. Проте цього не відбувається, оскільки винна особа, фальсифікуючи істину або приховуючи правдиву інформацію, вводить органи влади, фізичних та юридичних осіб в оману.

До відомостей про стан захворюваності належить інформація про кількість хво­рих у районі з підвищеною екологічною небезпекою на хвороби, характерні для за­бруднення, що мало місце у цьому районі (наприклад, захворювання променевою хво­робою при радіоактивному забрудненні), про діагнози, які були поставлені, динаміку захворюваності, зв’язок специфічних хвороб з погіршенням екологічної обстановки, а також про хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів, виразка шлунку тощо). Районами підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природа в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникають негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров’я особи, збереження природних об’єктів і обмежують ведення господар­ської діяльності.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у приховуванні або перекрученні службо­вою особою відомостей про екологічний стан або стан захворюваності населення у пев­них районах.

Приховування означає неповідомлення відповідної інформації належним адресатам або її несвоєчасне подання їм. Це бездіяльність особи, яка поводить себе пасивно і не виконує покладений на неї правовий обов’язок за власною ініціативою чи за запитом уповноважених суб’єктів надати відомості про екологічний стан або захворюваність населення.

Відповідальність за ст. 238 настає лише у разі, коли в особи, яка володіє інформа­цією, з урахуванням конкретної ситуації була фактична можливість виконати покладений на неї обов’язок. Поняттям приховування охоплюється також відмова надати певні ві­домості у відповідь на запит уповноваженого суб’єкта, а також активні дії, спрямовані на те, щоб ухилитись від виконання обов’язку з інформування, наприклад, прийняття з порушенням чинного законодавства рішення про визнання такої інформації державною чи комерційною таємницею.

Перекручення - це подання завідомо неправдивих відомостей, які вводять адресата в оману у питанні про екологічний стан або стан захворюваності населення. Це будь- яке спотворення істини, у т. ч. в бік перебільшення чи применшення показників про забруднення довкілля або стан захворюваності населення у відповідних районах (сві­доме заниження показників про кількість шкідливих речовин у навколишньому природ­ному середовищі, повідомлення занижених показників про рівень радіації у даній міс­цевості або кількість хворих людей, повідомлення про те, що існуючий рівень радіації нібито не створює небезпеки для життя і здоров’я людей, тощо).

Злочин є закінченим з моменту, коли особа могла і повинна була направити інфор­мацію належному адресатові, але не зробила цього, або з часу, коли вона направила завідомо перекручену інформацію. Спричинення суспільно небезпечних наслідків для здоров’я людей, рослинного або тваринного світу, які не набули вигляду загибелі лю­дей або інших тяжких наслідків, охоплюється частиною 1 ст. 238. Відмова від надання або несвоєчасне надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації, пе­редбаченої законодавством, за умови, що вчинене не утворює розглядуваного складу злочину, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91-4 КАП).

Якщо приховані або перекручені відомості стосуються відходів, у чинному законо­давстві відсутні чіткі критерії відмежування розглядуваного злочину від передбаченого ст. 82-3 КАП приховування, перекручення або відмови від надання повної та достовірної інформації щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, у т. ч. про їх аварійні скиди та відповідні наслідки. У зв’язку з цим при здійсненні вказаного відмежування треба керуватись конституційним правилом «усі сумніви - на користь обвинуваченого».

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це службова особа, на яку покладено правовий обов’язок збирати та/або подавати відповідні відомості (зокрема, працівники підрозді­лів МОПС, службові особи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміо- логічної служби, ЦО, обласних центрів гідрометеорології, уранових об’єктів, службові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, службові особи суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані надавати населенню, іншим органам влади або засобам масової інформації відповідну інформацію).

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став­лення до загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 238) характеризується не­обережною формою вини.

Не утворює коментованого складу злочину поширення неперевіреної інформації, наприклад, попередніх розрахунків чи даних, які потребують аналізу й обробки, чиїхось суджень, думок, припущень, чуток.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) вчинення злочину в міс­цевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації; 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Під зоною надзвичайної екологічної ситуації потрібно розуміти окрему місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто ситуація, за якої ста­лися негативні зміни у довкіллі, що потребують з боку держави застосування надзви­чайних заходів. Негативні зміни у навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок над­мірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та про­вадження господарської діяльності в цих умовах.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуа­ції є, зокрема: значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколи­шнього природного середовища, визначених законодавством; виникнення реальної загрози життю та здоров’ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам або довкіллю внаслідок його надмірного забруднення та інших факторів; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негатив­них змін у природному навколишньому середовищі. Порядок оголошення окремої міс­цевості України зоною надзвичайної екологічної ситуації встановлюється законом.

Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття загибелі лю­дей чи інших тяжких наслідків - коментар до ст. 236.

Конституція України (ст. 50).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (статті 25, 25-1, 31—33, 50, 65).

Закон України «Про цивільну оборону» від 3 лютого 1993 р. (ст. 2).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населен­ня» від 24 лютого 1994 р. (ст. 23).

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. (ст. 10).

Закон України «Про видобування та переробку уранових руд» від 19 листопада 1997р. (ст. 11).

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня

1997. р. (ст. 4).

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. (статті 1, 5, 8).

Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р.

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За­тверджене постановою КМN9 1524 від 2 листопада 2006р.

Порядок і періодичність отримання відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, об­становку та стан захворюваності населення. Затверджено постановою Ради Міністрів УРСР N9 100 від 28 квітня 1990 р.

Положення про державну систему моніторингу довкілля. Затверджене постановою КМ N9 391 від ЗО березня 1998 р.

Положення про Державну екологічну інспекцію. Затверджене постановою КМ у редакції N9 770 від 16 червня 2004 р.

Положення про Державну гідрометеорологічну службу. Затверджене постановою КМ N9 570 від 26 жовтня 2002 р.

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Затверджене по­становою КМ№ 1217 в редакції від 19 серпня 2002 р.

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здо­ров’я людей чи довкілля,-

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.