Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ККУ коментарий Мельник Ховранюк 2010.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
07.12.2018
Размер:
3.54 Mб
Скачать
  1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспор­ту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,-

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

  1. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбав­ленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

  1. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричини­ли загибель кількох осіб,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбав­ленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

(Стаття 286 зі змінами, внесеними згідно із законами № 270-МІ від 15 квітня 2008 р., № 586-17 від 24.09.2008 р.)

  1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху й експлуатації авто­мобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286, а його додатковим обов’язковим об’єктом - життя та здоров’я особи.

  2. Транспортними засобами, у зв’язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою складів злочинів, передбачених статтями 287, 289, 290), виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини^ трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об’ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт.

Не є транспортними засобами мопеди, велосипеди з двигуном із робочим об’ємом до 50 куб. см, рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (па­сажирські та вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо). Відповідальність за пору­шення правил безпеки руху та експлуатації метрополітену й інших видів залізниць передбачена ст. 276, а велосипедів (у т. ч. з мотором), самохідних засобів з малопотуж­ними електричними чи іншими двигунами) - ст. 291.

  1. Об’єктивна сторона злочину включає такі обов’язкові ознаки: 1) діяння, 2) об­становку, 3) наслідки та 4) причиновий зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транс­порту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація ав­томобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов’язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи при­писів дорожних знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами). Про поняття водіння і експлуатації машин див. коментар до ст. 415.

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов’язане з недотриманням вимог відпо­відних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Відповідальність за ст. 286 настає незалежно від місця, де були порушені правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту (на магістралі, шосе, вулиці, заліз­ничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі тощо). Якщо ж під час руху чи експлуатації машини особа порушила не ці, а інші правила (наприклад, правила охоро­ни праці, зокрема правила техніки безпеки), її дії, за наявності до того підстав, підля­гають кваліфікації за статтями КК, які передбачають відповідальність за недодержання саме інших правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров’я осо­би або за знищення чи пошкодження майна. Тому не охоплюється ст. 286 заподіяння шкоди під час ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціаль­них (не транспортних) операцій (наприклад, під час переміщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю самохідним комбайном).

Кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у виді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушко­дження. Про поняття середньої тяжкості тілесного ушкодження див. коментар до ст. 122. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286.

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило легке тілесне ушкодження потерпіло­му або майнову шкоду (пошкодження транспортного засобу, вантажу, дорожніх споруд чи іншого майна), є адміністративним правопорушенням.

Причиновий зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286. У випадках, коли передбачені ст. 286 наслідки настали через порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту двома чи біль­ше водіями транспортних засобів, потрібно з’ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 наслідків.

  1. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 286, визнають особу, яка керує транспорт­ним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Особою, яка керує транс­портним засобом, вважаються: водій; інструктор чи майстер виробничого навчання, який керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водію обов’язкові для вико­нання вказівки. При цьому не мають значення наявність чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управлін­ня транспортним засобом. Військовослужбовці за порушення правил водіння або екс­плуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини відповідають, за наявності необхідних підстав, за ст. 415.

  2. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною. При умисному ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідні умисні злочини.

  3. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або за­подіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Якщо під час дорожньої події заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то вчинене кваліфікується за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. З ст. 286).

За ч. З ст. 286 порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту кваліфі­куєтеся тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій, у результаті кожної з яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати як наслідок - загибель кількох осіб.

КАП (статті 121-140).

Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р.

Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994р.

Закон України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 23 лютого 2006р.

Закон України «Про міський автомобільний транспорт» від 29 червня 2004 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ№ 1306 від 10 жовтня 2001 р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом Державного коміте­ту України по житлово-комунальному господарству N9 103 від 10 грудня 1996р.

Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України. Затверджені наказом ДКБN° 22 від 18 листопада 1997р.

Постанова ПВС від 23 грудня 2005 р. N9 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» (пункти 2—10).