2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки,-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині за­безпечення безпеки осіб, взятих під захист, та належне здійснення правосуддя. Додат­ковим обов’язковим його об’єктом є здоров’я особи, а додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя особи, майнові чи інші блага.

2. Предметом злочину є відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист. Це може бути інформація про особисту охорону, охорону житла і майна особи, взятої під захист, про зміну її місця роботи або навчання, про переселення в інше місце проживан­ня, про зміну прізвища чи інших конфіденційних відомостей про цю особу тощо.

Закон передбачає забезпечення конфіденційності даних про осіб, взятих під захист.

3. Потерпілими від злочину можуть бути особа, взята під захист (про поняття та­ких осіб див. коментар до ст. 380), а також інші особи (зокрема особи, які здійснюють відповідні заходи захисту).

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - розголошенням за­значених вище відомостей; 2) наслідками у вигляді спричинення шкоди здоров’ю особи, взятої під захист (ч. 1 ст. 381), її смертю або іншими тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 381); 3) причиновим зв’язком між вказаним діянням і наслідками.

Про поняття розголошення див. коментар до ст. 328. Шкода здоров’ю передбачає завдання потерпілому тілесних ушкоджень, спричинення іншої фізичної шкоди.

5. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути: 1) службова особа, якою прийня­то рішення про заходи безпеки; 2) особа, яка здійснює ці заходи; 3) службова особа, якій вказані рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем; 4) особа, взята під захист.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 381) є спричинення ним: 1) смерті особи, взятої під захист; 2) інших тяжких наслідків.

Іншими тяжкими наслідками слід визнавати спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його викрадення і тривале позбавлення волі, заподіяння великої матеріальної шкоди.

Стаття 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, по­станови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх вико­нанню -

карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоро­нюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.