8. Червня 1998 р.

Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та за­смічення. Затверджені постановою КМ N2 431 від 29 березня 2002 р.

Стаття 245. Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навко­ло населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призна­чення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом -

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Статтю 245 викладено в редакції Закону № 1708Л/І від 05.11.2009 р.)

1. Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок охорони об’єктів рослинного світу. Як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території, рослинний світ є одним з важливих об’єктів правової охорони навколишнього природного середовища. Додатковими об’єктами злочину є громадська безпека, встановлений порядок охорони земель та атмосферного повітря (так, випалювання стерні і соломи призводить до забруднення повітря продуктами горіння і негативно впливає на стан ґрунту), а додатковими об’єктами кваліфіковано­го знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу виступають, зокрема, життя і здоров’я людини, порядок охорони тваринного світу.

2. Предмет злочину - лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць, стерня, сухі дикоростучі трави, рослинність та її залишки на землях сільськогосподарського призначення.

Під лісовими масивами розуміються більш-менш значні за площею ділянки землі, які належать до земель лісового фонду і щільно покриті лісовою рослинністю - дерева­ми і чагарниками (див. коментар до ст. 246). Це можуть бути і міські ліси - лісові маси­ви або ділянки лісу, розташовані у межах населених пунктів. За своїм екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від виконуваних ними функцій ліси України поділяються на: 1) захисні; 2) рекреаційно-оздоровчі; 3) ліси природоохорон­ного, наукового, історично-культурного призначення; 4) експлуатаційні ліси.

Належать до лісового фонду, а тому визнаються предметом розглядуваного злочину захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 га - полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги вздовж забудованих територій населених пунктів.

Зелені насадження навколо населених пунктів - це, передусім, ліси, розташовані за міською (селищною) межею навколо населених пунктів або поблизу них, які вико­нують важливі захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції і є місцем відпочинку населення. Ліси зелених зон поділяються на лісопаркову і лісогосподарську частини. Разом із тим поняттям зелених насаджень навколо населених пунктів охоплюються і такі зелені насадження, які не входять до складу лісового фонду України, зокрема, за­хисні насадження лінійного типу площею менше 0,1 га, безпосередньо згадані у ст. 245 зелені насадження вздовж залізниць, а також зелені насадження у смугах відведення каналів, автомобільних доріг, уздовж берегів річок, навколо озер, інших водних об’єктів і гідротехнічних споруд. Взагалі зелені насадження - це деревна, чагарникова, квіткова і трав’яна рослинність природного або штучного походження.

Землями сільськогосподарського призначення, на яких мають знаходитись стерня, сухі дикоростучі трави, рослинність та їх залишки як предмет розглядуваного злочину, визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відпо­відної інфраструктури або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського при­значення поділяються на: 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, земельні ділянки під багаторічним насадженнями, сіножаті, пасовища, перелоги); 2)'несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, землі тимчасової консервації тощо).

Предметом злочину, передбаченого ст. 245, не визнаються зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів (міські парки, парки культури і відпочинку, ботанічні сади, сади житлових районів, сквери, бульвари, насадження на територіях шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, про­мислових підприємств тощо, вздовж вулиць, ліній електропередач високої напруги тощо). Знищення або пошкодження зазначених зелених насаджень за наявності під­став слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності. Така правова оцінка ґрунтується на тому, що відповідальність за коментованою нормою КК настає за знищення або пошкодження не будь-яких об’єктів рослинного світу (як це випливає із назви ст. 246), а лише тих із них, які конкретно названі в її диспозиції.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні відповід­них об’єктів рослинного світу певним способом - вогнем чи іншим загальнонебезпеч- ним способом. У статті 245 поняття знищення і пошкодження використовуються для позначення одночасно і суспільно небезпечного діяння, і шкідливих наслідків.

Знищення лісового масиву означає повну втрату ним свого екологічного, господар­ського та культурно-естетичного значення. За таких обставин лісовий масив перестає бути об’єктом природи. Під пошкодженням лісового масиву слід розуміти заподіяння йому такої шкоди, яка значно погіршує його якість, зменшує його цінність (припиня­ється ріст дерев і чагарників, вони засихають, трухлявіють або хворіють, ліс стає не­придатним для проживання в ньому диких тварин тощо). Пошкодження зелених наса­джень - це заподіяння шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам дерево-чагар- никових порід, що не припинило їх росту.

Не утворює розглядуваного складу злочину випалювання стерні та інших залишків рослинності, яке здійснюється на землях сільськогосподарського призначення у випад­ку господарської необхідності за наявності дозволу уповноваженого органу.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли настали зазначені суспільно небез­печні наслідки. Якщо внаслідок дій, спрямованих на знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, з причин, що не залежали від волі винного, ці об’єкти не за­знали негативних змін, вчинене за спрямованістю умислу має розглядатись як замах на знищення або пошкодження лісового масиву чи іншого насадження.

Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу вогнем охоплює: 1) підпал - свідоме спричинення пожежі шляхом застосування джерел вогню; 2) порушення вста­новлених законодавством вимог пожежної безпеки (розведення багаття у невстановлених місцях, заправка в лісах транспортних засобів пальним під час роботи двигуна тощо).

Інший загальнонебезпечний спосіб - це такий спосіб знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, який за силою свого руйнуючого впливу на флору та негатив­ними для неї наслідками можна прирівняти до пожежі (наприклад, вибух, затоплення, обвал, використання хімічних речовин).

Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу в інший, ніж зазначений у ст. 245, спосіб утворює склад відповідного адміністративного проступку (статті 65, 65-1,66, 72 КАП).

При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 245 (у разі знищення або пошко­дження лісу вогнем), від знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного по­водження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі (ч. 2 ст. 77 КАП), слід виходити з того, що суспільна небезпека розглядуваного злочину визначається не тіль­ки способом, а й кількісними, якісними і вартісними параметрами шкоди, заподіяної лісовим ресурсам. Так само треба вирішувати питання про відмежування злочину, пе­редбаченого ст. 245 КК, від адміністративно караного самовільного випалювання рос­линності або її залишків (ст. 77-1 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною фор­мою вини. Психічне ставлення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 245), як правило, є необережним. Якщо винна особа передбачає і бажає або свідомо допускає настання наслідків у виді позбавлення життя іншої людини або тяжких тілес­них ушкоджень, її дії треба додатково кваліфікувати за статтею 115 або 121.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 245) є загибель людей, масова загибель тварин або інші тяжкі наслідки. Про ці поняття див. коментар до ст. 236 і ст. 242.

ЗК (глава 5).

ЛКу редакції Закону від 8 лютого 2006р.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р.

Правила пожежної безпеки в Україні. Затверджені наказом МНС № 126 від 19 жовтня 2004р.

Правила пожежної безпеки в лісах України. Затверджені наказом Держкомлісгоспу N2 2 78 від 27 грудня 2004р.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України. Затверджені наказом МЖКГ№ 105 від 10 квітня 2006р.

Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу. Затверджене наказом МЖКГ N2 240 від 4 серпня 2008 р.

Постанова ПВС від 2 липня 1976р. N2 4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок поругиення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» (в редакції постанови N2 3 від 3 берез­ня 2000 р.).

Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у запо­відниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

1. Об’єкт злочину - встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.

Ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води, запобігати забрудненню навко­лишнього природного середовища, очищати його. До лісового фонду України належать лісові ділянки (у т. ч. захисні насадження лінійного типу) площею не менше 0,1 га.

2. Предмет злочину - дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лі­сових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. За ст. 246 слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарни­ки, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т. ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.

Порубка засохлих деревостанів, які поряд із сироростучими рослинами є елементом лісу як біологічної єдності, з урахуванням конкретних обставин може розглядатись як малозначне діяння, позбавлене суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 246, трава, очерет, пеньки, хмиз - мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, сніголам тощо). За наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів (живиці, пнів, лубу, кори, деревних зелені і соків) і здійснення побічних лісових користувань (заготівля сіна, випасання худоби, розміщен­ня пасік, заготівля грибів, ягід, лікарських рослин тощо) розглядається як адміністра­тивне правопорушення (зокрема, статті 67, 70 КАП) або може кваліфікуватись за ст. 356 КК як самоправство.

Дерева - це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах. Чагарники - це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише у перший рік життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні ґрунту.

Для кваліфікації діяння за ст. 246 важливо, що зазначені представники флори (як при­родного, так і штучного походження) не набули товарно-грошової форми, статусу май­на. Протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом, незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників у розсадниках, ботанічних і зоологічних садах, квітникарських господарствах, а також інша незаконна порубка поза межами лісового фонду України (наприклад, на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках) за наявності підстав утворюють склад відповідного злочину проти власності або самоправства.

3. З об’єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і ча­гарників.

При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об’єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захис­них та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це за­подіяло істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 - істотна шкода у такому випадку не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину.

Про поняття об’єктів природно-заповідного фонду див. коментар до ст. 252. Іншими особливо охоронюваними лісами з урахуванням закріпленої у ст. 246 диференціації кримінальної відповідальності та положень лісового законодавства слід вважати:

1. ліси, що мають наукове чи історичне значення (розташовані на території історико- культурних заповідників, меморіальних комплексів тощо); 2) ліси генетичних резерва­тів, виділені у встановленому порядку за своїми типовими фітоценотичними, лісівни­чими та лісорослинними показниками для даного району з метою збереження цінних частин популяції виду, підвиду, екотипу лісової породи; 3) лісоплодові насадження - природні або штучно створені плодово-ягідні і горіхоплідні ліси, що мають спеціальне господарське значення; 4) субальпійські деревні і чагарникові угруповання (розташова­ні у межах відкритої гірської місцевості - полонин, яйл), угруповання субальпійського поясу. Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї з категорій, прово­дяться по природних межах, квартальних просіках, лініях зв’язку й електромереж та інших чітко визначених на місцевості розмежувальних лініях.

Під порубкою розуміються: 1) повне відокремлення дерева або чагарника від коре­ня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо); 2) викорчовування - видалення деревостану з корінням; 3) пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева). До пошкоджених до стану припинення росту належать дерева з переламаними стовбурами, обідраною корою понад ЗО відсотків периметра дерева (не­залежно від довжини за висотою стовбура), обшморганою кроною понад половину її довжини, обідраними та зламаними скелетними коренями понад половину периметра стовбура, а також повалені дерева і такі, що мають нахил понад ЗО градусів від верти­кальної осі.

Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу вогнем чи іншим загально- небезпечним способом слід кваліфікувати за ст. 245.

Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється: а) без спеціального на те дозво­лу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним або лісовим квитком), виданим уповноваженим органом; б) за дозволом, виданим з порушенням чинного законодавства; в) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (порубка не на тій ділянці, що виділена, до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, насінників, плюсових та інших дерев, що мають виняткове значення для збереження біорізноманіття, тощо); г) за наявності дозволу на прове­дення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт. Вирішуючи питання про те, чи є поруб­ка лісу законною, слід враховувати, що в окремих випадках лісорубний квиток дозво­ляється оформляти протягом місяця від початку рубки (зокрема рубки дерев, що за­грожують падінням на лінії зв’язку, електромережі, інші інженерні споруди, або під час проведення аварійно-рятувальних робіт, розчищення судноплавних шляхів). Та­кож необхідно враховувати те, що проведення рубок головного користування заборо­няється на особливо захисних лісових ділянках (навколо витоків річок, токовищ глу­харів, карстових утворень, гідрометеорологічних об’єктів тощо).

Порушення порядку заготівлі деревини, яке безпосередньо не полягає у незаконній порубці лісу (наприклад, залишення на лісосіках пнів вище встановленого розміру, захаращування місць вирубки відходами, невивезення з лісосіки деревини у встановле­ний строк або залишення її в місцях рубок, залишення недорубів або зрубаних дерев у завислому стані, ведення рубок способами, які викликають ерозію ґрунту), тягне не кримінальну, а адміністративну відповідальність (ст. 64 КАП).

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових наса­дженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незакон­ної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій у заповідниках або на терито­ріях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - з моменту відокремлення дерева або чагарника від кореня або заподіяння за­значеним представникам флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припи­нення росту. Та обставина, що особа ще не встигла скористатись незаконно здобутим, на кваліфікацію вчиненого за ст. 246 як закінченого злочину не впливає.

Вирішуючи питання про те, чи є заподіяна незаконною порубкою шкода істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність (наприклад, занесення дерева або чагарника до Червоної книги України), кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю, у т. ч.

обчисленої за відповідними таксами. Шкода визнається істотною зокрема тоді, коли були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості, погіршилися породний склад якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу, виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості, знизилась якість атмосферного повітря, змінились ландшафт місцевості, русло річки, сталась ерозія ґрунту.

Якщо шкода судом не визнається істотною, винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за статтями 65, 65-1, 66 КАП.

4. Суб’єкт злочину загальний. Див. також коментар до ст. 249.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому зміст умислу винного у разі незаконної порубки у заповідниках, на територіях та об’єктах природно- заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних містах включає усвідомлення відповідного статусу цих об’єктів.

ЛК

Закон України «Про мораторій на проведення спільних рубок на гірських схилах в ялицево- букових лісах Карпатського регіону» від 10 лютого 2000 р.

Указ Президента України «Про зупинення дії окремого положення постанови Кабінету Мі­ністрів України від 22 жовтня 2008 року N2 929» № 1223/2008 від 31 грудня 2008р.

Санітарні правила в лісах України. Затверджені постановою КМ N2 555 від 27липня 1995 р.

Правила рубок головного користування в лісах України. Затверджені постановою КМ N° 559 від 27липня 1995р.

Правила заготівлі живиці в лісах України. Затверджені постановою КМ N2 185 від 8 люто­го 1996р.

Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користу­вань. Затверджений постановою КМ N2 449 від 23 квітня 1996р.

Постанова КМ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» N2 665 від 23 липня 2008 р.

Такси на деревину лісових порід, що відпускається, на пні, і на живицю. Затверджені поста­новою КМ№ 44 від 20 січня 1997 р.

Постанова КМ «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об ’єктів при­родно-заповідного фонду» № 521 від 21 квітня 1998 р.

Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах. Затверджений по­становою КМ N2 1045 від 1 серпня 2006р.

Правила відтворення лісів. Затверджені постановою КМN2 303 від 1 березня 2007р.

Правила поліпшення якісного складу лісів. Затверджені постановою КМ N2 724 від 12 трав­ня 2007 р.

Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок. Затвер­джений постановою КМ№ 733 від 16 травня 2007р.

Порядок спеціального використання лісових ресурсів. Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів. Затверджені постановою КМ№ 761 від 23 травня 2007 р.

Положення про Державний комітет лісового господарства України. Затверджене поста­новою КМN2 883 від 27 червня 2007р.

Правила рубок головного користування в гірських лісах Карпат. Затверджені постановою КМ№ 929 від 22 жовтня 2008 р.

Інструкція про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів. За­тверджена наказом МОПС N? 26 від 31 березня 1997р.

Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік. Затверджена наказом МОПС N2 38 від 5 лютого 2007р.

Наказ МОПС «Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Чер­воної книги України (рослинний світ), та види рослин та грибів, що виключені із Червоної книги України (рослинний світ)» N2 312 від 17 червня 2009р.

Правила рубок головного користування. Затверджені наказом Держкомлісгоспу N2 364 від 23 грудня 2009 р.

Постанова ПВС N2 17 від 10 грудня 2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» (пункти 9, 18, 22).

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хвороба­ми рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

(Стаття 247 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270А/1 від 15 квіт­ня 2008 р.)

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок захисту рос­линного світу, у т. ч. в частині попередження і боротьби з шкідниками і хворобами рослин, а додатковим об’єктом - здоров’я населення, інтереси сільськогосподарського виробництва.

2. Предметом злочину є рослини (лісові, сільськогосподарські, дикорослі, інші) та їхні природні властивості, а також плоди рослин - зерно, насіння, овочі, фрукти, корене­плоди тощо. Рослини - це організми, які живляться органічними і неорганічними речо­винами грунту, води і повітря та здатні створювати органічні речовини з неорганічних у природному стані, у т. ч. судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, гриби.

3. Об’єктивна сторона включає в себе три ознаки: 1) діяння - порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законо­давства про захист рослин; 2) тяжкі наслідки; 3) причиновий зв’язок між діянням і на­слідками.

Шкідники рослин - це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні запо­діяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження. До шкідників рослин належать, наприклад, колорадський жук, довгоносик, сарана, картоп­ляна міль, східна плодожерка, миші та інші гризуни. Хворобами рослин визнаються відхилення від їх нормального стану і розвитку, які полягають у порушенні основних функцій всієї рослини або її частини (порушення нормального обміну речовин під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища, наприклад надлишку чи нестачі води, порушення температурного режиму).

Захист рослин - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначен­ня, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур’яни та фактори техно­генного характеру (наприклад, неправильне застосування пестицидів та агрохімікатів). Захист рослин здійснюється за допомогою різних способів - організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, біологічних, хімічних тощо. Одним з таких спо­собів є карантин - утримання об’єктів регулювання (рослини, продукти рослинного походження, засоби перевезення, ґрунт, будь-які інші об’єкти, здатні переносити чи поширювати шкідливі організми) у визначених місцях для проведення їх моніторингу, подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та/або обробки.

Оскільки диспозиція ст. 247 має бланкетний характер, для притягнення особи до відповідальності слід встановити, які конкретно правила нею було порушено та яким нормативним актом ці правила встановлено.

Злочин може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Здебільшого порушення законодавства про захист рослин набуває пасивної форми (наприклад, невжиття захо­дів, спрямованих на знищення шкідників та збудників хвороб рослин, на локалізацію постраждалих територій або знищення зараженого врожаю чи насіння; невиконання обов’язків щодо забезпечення карантину рослин; невжиття заходів з утилізації чи зни­щення сільськогосподарської сировини, яка не відповідає встановленим вимогам щодо вмісту пестицидів і агрохімікатів; непроведення у встановленому порядку фітосанітар- ного огляду деревини та виробів з неї).

Дії, які утворюють об’єктивну сторону цього злочину, можуть полягати, зокрема, у: ввезенні в Україну та реалізації на її території засобів захисту рослин, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; порушенні технології вирощування рослин сільсь­когосподарського та іншого призначення (у т. ч. використанні для посіву зараженого насіння або зберіганні його разом із доброякісними партіями насіннєвого матеріалу) необгрунтованому використанні радіаційного чи ультразвукового опромінювання насін­ня; застосуванні пестицидів і агрохімікатів у спеціальних сировинних зонах, призначе­них для вирощування продукції для дитячого і дієтичного харчування, без дотримання спеціальних технологій; використанні для знищення шкідників і збудників хвороб забо­ронених хімічних речовин; надмірному вживанні пестицидів; порушенні правил бороть­би з бур’янами, зокрема шляхом використання гербіцидів; ввезенні на територію Украї­ни деревини та виробів з неї без фітосанітарного сертифіката країни-експортера та/або без карантинного дозволу на імпорт; вивезенні з карантинних та регульованих зон за­ражених карантинними організмами об’єктів регулювання.

Якщо порушення законодавства про захист рослин поєднується з використанням підробленого карантинного сертифіката (документ, який засвідчує фітосанітарний стан об’єктів регулювання, що ввозяться та/або вивозяться у карантинну зону, транспорту­ються територією України), дії винного треба додатково кваліфікувати за відповідною частиною ст. 358.

Злочин визнається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Вирішуючи питання про те, чи є заподіяні наслідки тяжкими, у кожному конкретному випадку потрібно враховувати, зокрема, площу територій, на які поширилась епіфітотія, шкоду, заподіяну людині, рослинному і тваринному світові або сільськогосподарському вироб­ництву, час, на який земельні площі виведено з ладу, вартість заходів, здійснюваних для подолання спричинених негативних наслідків (наприклад, вартість знезараження, переробки або знищення підкарантинних матеріалів та об’єктів).

Порушення вимог законодавства про захист рослин, що не спричинило тяжких на­слідків, тягне адміністративну відповідальність (зокрема, за статтями 83, 83-1, 104-1, 105, 106, 188-12 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний. Це можуть бути державні інспектори з карантину рослин, службові особи сільськогосподарських підприємств, фермери, громадяни, які займаються городництвом чи садівництвом, працівники підприємств, які здійснюють закупівлю і перевезення рослин, насіння, продукції рослинного походження.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням до наслідків

і, за загальним правилом, характеризується необережністю. Проте не виключається можливість порушення законодавства про захист рослин з непрямим умислом.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння та поширення епіфітотій, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія. Умисне масове зни­щення рослинного світу визнається екоцидом (ст. 441).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ст. 52).

Закон України «Про карантин рослин» у редакції від 19 січня 2006р.

Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995р. (статті 1, 4, 6, 12, 13, 20).

Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (статті 1, 14, 21).

Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р. (статті 1, 22, 23).

Закон України «Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття» від 12 вересня 2002 р.

Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспор­туванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007р.

Міжнародна конвенція про захист рослин. Україна приєдналась до неї на підставі Указу Президента України N9 81/2006 від 31 січня 2006 р.

Статут Державної служби з карантину рослин. Затверджений постановою КМ № 892 від