1. Незаконне використання інсайдерської інформації особою, яка нею во­лодіє, якщо це завдало істотної шкоди,-

карається штрафом від семисот п’ятдесяти до двох тисяч неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, вчинене повторно, або якщо воно спричинило тяжкі на­слідки,-

карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, з по­збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Примітка: 1. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в п’ятсот і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Тяжкими наслідками у цій статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріаль­них збитків, вважаються такі, які у тисячу і більше разів перевищують неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 232-1 згідно із Законом N8 3480-М від 23.02.2006; в редакції Закону № 801-VI від 25.12.2008)

емітента цінних паперів чи його діяльності, у багатьох випадках (наприклад, якщо: вна­слідок розголошення зірвано укладення угод, які є важливими для емітента; розголо­шення інформації призвело до одержання переваг конкурентами емітента; після опри­люднення інформації про фінансові труднощі емітента зменшився інтерес до його цін­них паперів і значно зменшилась їх ринкова ціна) може призвести до заподіяння значної шкоди емітенту, іншим юридичним особам (зокрема, контрагентам, діловим партнерам емітента) чи громадянам, які придбали цінні папери емітента.

Протиправне використання інсайдерської інформації при здійсненні операцій з цін­ними паперами порушує процеси нормального ринкового ціноутворення і таким чином завдає шкоди функціонуванню ринку цінних паперів.

Інсайдерською інформацією є будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів емітента. Неоприлюдненою слід вважати будь-яку інформа­цію, яка не опублікована в інформаційних виданнях, призначених для відкритого до­ступу, або іншим чином (через телебачення, радіо, повідомлення на публічних заходах, під час судового процесу у відкритому судовому засіданні тощо) не доведена до відома невизначеного кола осіб. Інсайдерською слід вважати й ту інформацію, яку емітент від­повідно до законодавства надає певному органу державної влади (зокрема ДКЦПФР) за умови, що вона не підлягає після такого надання обов’язковому оприлюдненню цим органом чи емітентом. Якщо ж законом передбачено оприлюднення певної інформації, яка подається емітентами до ДКЦПФР (зокрема регулярної річної та особливої інфор­мації про емітента), така інформація після її оприлюднення не може вважатись інсай­дерською. Також не є інсайдерською інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на ос­нові оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не забороне­них законодавством.

Інсайдерська інформація може одночасно бути комерційною чи банківською таєм­ницею. Водночас неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери чи право­чини щодо них має вважатись інсайдерською і тоді, коли вона згідно із законом не є ні комерційною, ні банківською таємницею.

2. З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному використанні інсайдер­ської інформації, яке спричинило передбачені статтею суспільно небезпечні наслідки.

Незаконним використанням інсайдерської інформації слід вважати вчинення будь-яких дій стосовно такої інформації або з врахуванням її змісту, якщо такі дії забо­ронені законом. Закон прямо забороняє такі види використання інсайдерської інформа­ції: вчинення з використанням інсайдерської інформації на власну користь або на ко­ристь інших осіб правочинів, спрямованих на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації; передачу інсайдерської інформації або надання доступу до неї іншим особам або хоча б одній особі (крім розкриття інформації в межах виконання професійних, трудових або службових обов’язків та в інших випадках, передбачених законодавством); надання будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких особа, яка дає рекомендацію, володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації.

Дії, передбачені ст. 232-1, будуть злочинними лише за умови заподіяння ними істот­ної шкоди державі, емітенту, інвесторам у цінні папери або будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам. Розмір істотної шкоди, яка полягає у заподіянні матеріальних збит­ків, визначений у примітці 1 до цієї статті і становить 500 чи більше нмдг (про визначен­ня суми нмдг для цілей кваліфікації злочинів див. Загальні положення коментарю до Роз­ділу VI Особливої частини та коментар до ст. 199).

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди.

2. Суб’єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка володіє інсайдер­ською інформацією, незалежно від того, яким чином вона одержала цю інформацію.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом винного сто­совно злочинного діяння та прямим чи непрямим умислом стосовно наслідків злочину. Необережне вчинення заборонених законом дій щодо інсайдерської інформації не міс­тить складу даного злочину, але за певних обставин (зокрема, якщо відповідні дії вчинені службовою особою і завдали істотної шкоди) може кваліфікуватись за ст. 367.

4. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його повторно або спричинення ним тяжких наслідків.

Про зміст поняття повторності див. коментар до ст. 32. Розмір тяжких наслідків, які полягають у заподіянні матеріальних збитків, визначений у примітці 2 до даної статті і становить 1000 або більше нмдг.

2. У випадках, коли інсайдерська інформація, щодо якої вчинено злочинне діяння, пе­редбачене цією статтею, є одночасно комерційною чи банківською таємницею, дії винного повністю охоплюються цією статтею і додаткової кваліфікації за ст. 232 не потребують.

Якщо незаконне використання інсайдерської інформації умисно вчинено службовою особою з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, воно, за наявності відповідних наслідків, підлягає кваліфікації не за ст. 232-1, а за ст. 364.

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. (статті 39-45).

Рішення ДКЦПФР № 1344 від 21 листопада 2006 р. «Про визначення інформації, яка на­лежить до інсайдерської».

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента

1. Ненадання службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної' інформації, якщо це заподіяло інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) матеріаль­ну шкоду в значному розмірі,-

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.