1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інте­ресах,-

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обме­женням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 319 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270АП від 15 квіт­ня 2008 р.)

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою охорони здоров’я населення порядок видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

2. Предметом злочину є рецепт.

Рецепт - це письмове звернення лікаря до фармацевта, в якому містяться розпоря­дження про виготовлення і відпуск ліків, а також вказівки, як цими ліками повинен ко­ристуватися хворий. У статті 319 йдеться про рецепт як документ особливого обліку на право одержання лікарського препарату, що містить наркотичний засіб або психотроп­ну речовину і який має чітко визначені форму та реквізити і видається хворому лікарем відповідного закладу охорони здоров’я.

Громадяни мають право придбавати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, лише за рецептом лікаря. Про поняття Переліку див. Загальні положення до цього розділу. Роздрібна реалізація громадянам наркотич­них засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекур­сорів, включених до списку № 1 таблиці IV Переліку, дозволених до застосування у медичній практиці, здійснюється через аптечні заклади будь-якої форми власності за наявності у них ліцензії на цей вид діяльності.

Рецепти на наркотичні засоби або психотропні речовини виписуються на спеціаль­них бланках форми № 3. Форма бланків цих рецептів, правила їх обліку, зберігання та оформлення встановлюються КМ або уповноваженим ним органом. Видача рецептів на наркотичні засоби або психотропні речовини громадянам без відповідних медичних показань та з порушенням встановлених правил забороняється.

Зазначені бланки зберігаються разом з наркотичними (психотропними) лікарськими засобами у вогнетривких замкнених сейфах або замкнених металевих шафах, надійно прикріплених до підлоги чи стіни, в окремих приміщеннях (кімнатах). Наказом голов­ного лікаря закладу чи установи призначається особа, яка відповідає за зберігання, облік та видачу цих бланків.

3. З об’єктивної сторони злочин виражається у незаконній видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Незаконна видача рецепта має місце тоді, коли медичний працівник (лікар), не маючи необхідних повноважень, виписує особі рецепт на право придбання наркотич­них засобів або психотропних речовин чи робить це без відповідних медичних показань або з порушенням правил виписування рецептів.

Лікарі виписують рецепти, як правило, після огляду хворого. Спеціальний рецепт форми № 3 виписується на підставі медичних показань за встановленими МОЗ прави­лами, підписується лікарем, скріплюється його особистою печаткою, підписом керівни­ка закладу чи установи охорони здоров’я або його заступника з медичної частини, а також штампом та круглою печаткою закладу чи установи. На рецептурному бланку форми № 3 дозволяється виписувати тільки одне найменування наркотичного (психо­тропного) лікарського засобу.

У відповідній медичній документації (амбулаторній картці, історії хвороби) лікарем робиться обов’язковий запис про призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, їх перелік та номер виданого спеціального рецепта форми № 3.

В аптечні заклади, яким надано право здійснювати відпуск наркотичних (психо­тропних) лікарських засобів, керівники лікувально-профілактичних закладів і установ систематично (не рідше одного разу на квартал) подають списки лікарів (із зразками їх особистих підписів), яким надано дозвіл виписувати такі засоби на спеціальних рецеп­турних бланках форми № 3, а також їх номери і серії, що зберігаються у відповідних закладах чи установах охорони здоров’я.

Видача рецептів на право придбання наркотичних (психотропних) лікарських засо­бів особам, хворим на наркоманію чи токсикоманію, категорично забороняється.

Злочин вважається закінченим з моменту передачі рецепта особі, на ім’я якої його незаконно виписано.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути: 1) лікар, якому відповідним рі­шенням керівника лікувально-профілактичного закладу чи установи надано дозвіл ви­писувати рецепти на наркотичні (психотропні) лікарські засоби, але він робить це з по­рушенням встановленого порядку видачі зазначених рецептів; 2) лікар, якому не надано дозвіл виписувати наркотичні (психотропні) лікарські засоби на спеціальних рецептур­них бланках, але він видав рецепт на право придбання таких засобів.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корисливий мотив чи інші особисті інтереси винного. Про поняття корисливого мотиву та інших особистих інтересів див. коментар до статей 115, 148 і 364.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його повторно. Про поняття по­вторності див. ст. 32 і коментар до неї. Повторним аналізований злочин визнається у випадках незаконної видачі рецепта одній особі два та більше разів або одноразової видачі рецептів кільком особам, а також коли йому передував замах на вчинення такого самого злочину чи навпаки - дії були вчинені в іншій послідовності.

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» у редакції від 22 грудня 2006р.

Порядок провадження діяльності, пов ’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом. Затверджений постановою КМ № 589 від З червня 2009 р.

Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і кому­нальних закладах охорони здоров ’я України. Затверджений наказом МОЗ № 356 від 18 грудня 1997р.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Затверджений постано­вою КМ N2 770 від 6 травня 2000 р.

Гранично допустима кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах. Затверджена постановою КМN2 1203 від 10 жовтня 2007р.

Порядок перевезення хворими, які прямують транзитом через територію України, наркотичних засобів і психотропних речовин. Затверджений постановою КМN2 1307 від 8 листопада 2007р.

Критерії віднесення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що містять малу кіль­кість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до категорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів. Затверджені наказом МОЗ N2 210 від 14 травня 2003 р.

Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засо­бів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

1. Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони спричинили нестачу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або заволо­діння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем,-

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою охорони здоров’я населення порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Про поняття обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів див. За­гальні положення до цього розділу.

2. Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі:

1. порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель;

2. порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, роз­поділу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів або відповідних прекурсорів.

Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур­сорів може бути порушено шляхом як дії (наприклад, відпуск психотропних речовин за неналежно оформленими документами), так і бездіяльності (ухилення від ведення облі­ку наркотичних засобів за встановленою формою тощо).

Оскільки диспозиція ст. 320 має бланкетний характер, для правильного її застосу­вання слід з’ясовувати, які саме правила були порушені.

При цьому потрібно мати на увазі, що загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів установлено Законом «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а також відповідними нормативно-правовими актами КМ, міністерств і відомств. Зокрема, суб’єкти господарювання - юридичні осо­би, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, провадять діяль­ність з обігу наркотичних (психотропних) лікарських засобів за умови отримання ліцен­зії на право провадження господарської діяльності, пов’язаної з розробленням, вироб­ництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, ввезенням на митну територію України, вивезенням за межі її митної території, відпуском, знищенням нар­котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (повністю або частково), відпо­відно до напрямів діяльності.

Ліцензування діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, здійснює Комітет.

Отримані підприємствами, установами та організаціями наркотичні (психотропні) лікарські засоби, а також наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних (психотропних) лікар­ських засобів, обліковуються у спеціальних журналах (книгах) предметно-кількісного обліку, пронумерованих, прошнурованих, скріплених печаткою підприємства, установи чи організації та підписом керівника, за встановленою формою.

Додатково ведуться журнали (книги) внутрішнього обліку наркотичних (психотроп­них) лікарських засобів, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, що використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних (психотропних) лікар­ських засобів, на постах відділень, підрозділів, цехів підприємств, установ, організацій за встановленою формою.

Відпуск громадянам наркотичних (психотропних) лікарських засобів здійснюється через аптечні заклади за рецептом лікаря, який виписується на спеціальних рецептур­них бланках форми № 3.

Про умови здійснення окремих видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів див. також Загальні положення до цього розділу, коментар до статей 310, 319.

Порушення наведених та інших правил обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів може утворювати склад злочину, передбаченого ст. 320.

Злочин вважається закінченим з моменту порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Від злочинів, передбачених статтями 307 і 309-311, коментований склад злочину відрізняється тим, що у цьому разі виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсо­рів, посів або вирощування маку снотворного чи конопель (та інші дії) здійснюються на законних підставах, але з порушенням правил обігу таких засобів, речовин або рослин.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка у зв’язку з виконанням своїх службо­вих або професійних обов’язків повинна додержувати встановлених правил обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин або прекурсорів (наприклад, директор чи агроном сіль­ськогосподарського підприємства, яке вирощує снотворний мак або коноплі; провізор- технолог чи завідувач аптеки; матеріально відповідальна особа, уповноважена зберігати наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори; викладач, якому наркотичні засо­би чи психотропні речовини видані для проведення практичних занять зі студентами).

Якщо дії службової особи, яка порушила ці правила, містять ознаки складу злочину у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, одер­жання хабара тощо), вчинене слід додатково кваліфікувати за статтями Особливої час­тини КК, що передбачають відповідальність за такий злочин.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. Став­лення винної особи до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 320, може бути тільки необережним. Якщо ставлення до них є умисним (наприклад, особа умисно сприяє викраденню чи при­власненню наркотиків, психотропних речовин або прекурсорів), вчинене слід кваліфі­кувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 320 та статтями 27, 308 чи 312.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) спричи­нення ним нестачі наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекур­сорів у великих розмірах; 3) призведення його до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або заволодін­ня ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим ста­новищем (ч. 2 ст. 320).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї.

Нестача у контексті ст. 320 - це, насамперед, не матеріальні збитки, які мають вар­тісний критерій, а відсутність (утрата власником чи володільцем) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах. Поняття вели­кого розміру є аналогічним тому, що вживається в інших статтях цього розділу (див. Загальні положення до цього розділу).

Про поняття викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психо­тропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрай­ства чи зловживання службовою особою сво'ім службовим становищем див. комен­тар до ст. 308.

Кваліфікований склад злочину є формально-матеріальним: у разі повторного порушення встановлених правил обігу зазначених засобів і речовин склад злочину буде формальним; якщо його наявність обумовлена настанням певних наслідків (нестачі наркотичних засо­бів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або вчинення певних злочинів, пов’язаних з наркотиками, як результат порушення правил їх обігу),- матеріальним.

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» у редакції від 22 грудня 2006р.

Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом. Затверджений постановою КМ N° 589 від З червня 2009 р.

Порядок здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Затверджений постановою КМ№ 58 від 18 січня 2003 р.

Порядок використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветери­нарній медицині. Затверджений постановою КМ№ 334 від 9 квітня 2008 р.

Порядок зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу. Затверджений постановою КМ№ 422 від 7 травня 2008 р.

Порядок перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на тери­торії України та оформлення необхідних документів. Затверджений постановою КМ N° 366 від 17 квітня 2008 р.

Порядок ліцензування діяльності, пов ’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних ре­човин і прекурсорів. Затверджений постановою КМ№ 1387 від 5 грудня 2007р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, виготов­лення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуску, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Затверджені наказом ДКРПП і МОЗ N° 39/66 від 20 лютого 2001 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з культивування та використання рос­лин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей. Затверджені наказом ДКРПП і МАП N° 92/173 від 21 червня 2001 р.

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з культивування та використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей. Затверджені наказом ДКРПП і МАП N° 100/343 від 18 вересня 2003 р.

Вимоги до об ’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин. Затверджені Наказом МВС N° 216 від 15 травня 2009р.

Порядок знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визнаних непри­датними для подальшого використання або переробки, а також відходів, що містять наркотичні засоби чи психотропні речовини. Затверджений постановою КМ№ 299 від 28 березня 2001 р.

Порядок знищення рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, а та­кож відходів таких рослин. Затверджений постановою КМ№ 743 від 1 червня 2002 р.

Умови запобігання розкраданню рослин, включених до переліку, наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів. Затверджені постановою КМ № 1026 від 26 листопада 2008р.

Інструкція про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а та­кож обладнання для їх виготовлення. Затверджена наказом МВС, СБУ, ГП, МОЗ, МЮ, ВСУ №437 від 27 червня 1995р.

Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, пере­везення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильно­діючих лікарських засобів

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пере­силання, зберігання з метою збуту, збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, а також здійснення таких дій щодо облад­нання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних або силь­нодіючих речовин, або отруйних чи сйльнодіючих лікарських засобів, вчине­ні без спеціального на те дозволу,-

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних чи сильно­діючих речовин, що не є наркотичними або психотронними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені по­вторно, за попередньою змовою групою осіб, або якщо предметом таких дій були отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психо­тропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені ор­ганізованою групою, або якщо предметом таких дій були отруйні чи силь­нодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналога­ми, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби в особливо великих роз­мірах,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Особа, яка добровільно здала отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильно­діючі лікарські засоби та вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, пере­везення, пересилання, зберігання отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи силь­нодіючих лікарських засобів, а також за вчинення таких дій без спеціального на те дозволу (частина перша цієї статті) щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильно­діючих лікарських засобів.

(Стаття 321 в редакції Закону № 875~\І від 05.04.2007 р.)

1. Об’єкт злочину - порядок обігу отруйних і сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також отруйних чи сильнодію­чих лікарських засобів, встановлений законодавством з метою охорони здоров’я на­селення.

2. Предметом злочину є: 1) отруйні або сильнодіючі речовини, що не є наркотич­ними або психотропними чи їх аналогами; 2) отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби;

3. обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення таких речовин або лікар­ських засобів.

Про поняття отруйних та сильнодіючих речовин див. коментар до ст. 201. Відповід­но до законодавства речовини визнаються отруйними або сильнодіючими МОЗ.

Переліки отруйних та сильнодіючих лікарських засобів затверджені наказом МОЗ від 17 серпня 2007 р. № 490. Це, зокрема, атропін, кетамін (отруйні лікарські засоби) та буторфанол, клофелін, прометазин (сильнодіючі лікарські засоби).

Обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення отруйних або сильно­діючих речовин,- це певні інструменти, прилади, механізми, що використовуються для досягнення зазначеної мети. Спеціального режиму контролю за таким обладнанням закон не передбачає.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у:

1. незаконних діях з такими предметами, як: отруйні або сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами; отруйні чи сильнодіючі лікар­ські засоби; обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення таких речовин або лікарських засобів (ч. 1 ст. 321);

2. порушенні встановлених правил обігу зазначених речовин або лікарських засобів (ч. 2 ст. 321).

Дії, передбачені ч. 1 ст. 321, визнаються злочинними лише за умови їх вчинення без спеціального на те дозволу (ліцензії).

Вчинення особою обох аналізованих діянь потребує кваліфікації за сукупністю зло­чинів, передбачених частинами 1 і 2 ст. 321 (у відповідних випадках - з урахуванням кваліфікуючих ознак, передбачених частинами 3 і 4), і призначати їй покарання нале­жить за правилами ст. 70.

Для з’ясування змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак злочинів, передбачених частинами 1 і 2 ст. 321, див. коментар, відповідно, до статей 307 і 320. При цьому слід мати на увазі, що диспозиції частин 1 і 2 ст. 321 є бланкетними. Зокрема, перелік от­руйних або сильнодіючих лікарських засобів, а також правила їх виробництва, виготов­лення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання встановлю­ються відповідними нормативно-правовими актами МОЗ.

Під відпуском отруйних або сильнодіючих речовин слід розуміти їх видачу з аптек, складів, баз тощо. Облік - це дії, що полягають у реєстрації кількісних та якісних показ­ників цих речовин у процесі їх обігу.

Злочини, передбачені ст. 321, вважаються закінченими з моменту вчинення описа­них у них діянь.

Не підпадає під дію ч. 1 ст. 321 використання властивостей сильнодіючих речовин, що містяться в газових балончиках, а також незаконне застосування газових пістолетів (револьверів), оскільки подібні дії неможливо визнати збутом.

Для остаточного вирішення питання про предмет злочину або встановлення того, які саме положення відповідних правил порушені, призначається експертиза.

4. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321,- загальний, а ч. 2 ст. 321 - спеціаль­ний: особа, яка виконує службові або професійні обов’язки, пов’язані з виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, відпуском, обліком, перевезенням, переси­ланням отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та метою збу­ту (ч. 1 ст. 321) або умислом чи необережністю (ч. 2 ст. 321).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) якщо пред­метом цих дій були отруйні або сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби у великих розмірах (ч. З ст. 321), а особливо кваліфікуючими ознаками: 1) організованою гру­пою, 2) якщо предметом цих дій були відповідні речовини чи засоби в особливо вели­ких розмірах (ч. 4 ст. 321).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і організованою групою - ст. 28 і ко­ментар до неї.

Для з’ясування великих та особливо великих розмірів предмета аналізованих зло­чинів необхідно керуватися відповідним наказом МОЗ, яким затверджені: великі та особливо великі розміри отруйних лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу; великі та особливо великі розміри сильнодіючих лікарських засобів, які знахо­дяться у незаконному обігу. ^г

7. Особа, яка вчинила діяння, передбачені ч. 1 ст. 321 (окрім збуту), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно здала предмети злочину та вка­зала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів у сфері обігу отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ч. 5 ст. 321). Тлумачення відповідних умов такого звільнення див. у коментарі до ч. 4 ст. 307.

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996р.

Перелік отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних аген­тів, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення і утилі­зація яких здійснюються за наявності дозволу. Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджені постановою КМ № 440 від 20 червня 1995 р.

Перелік отруйних лікарських засобів за міжнародними не патентованими або загальнопри­йнятими назвами. Затверджений наказом МОЗ № 490 від 17 серпня 2007 р.

Перелік сильнодіючих лікарських засобів за міжнародними непатентованими або загально­прийнятими назвами. Затверджений наказом МОЗ N9 490 від 17 серпня 2007р.

Великі та особливо великі розміри отруйних лікарських засобів, які знаходяться у незакон­ному обігу. Затверджені наказом МОЗ N9 511 від 31 серпня 2007р.

Великі та особливо великі розміри сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у неза­конному обігу. Затверджені наказом МОЗ N9 511 від 31 серпня 2007р.

Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

Незаконна організація або утримання місць для вживання з метою одур­манювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотроп­ними чи їх аналогами, а також надання приміщень з такою метою,-

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбав­ленням волі на той самий строк.

(Стаття 322 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-\/І від 15 квіт­ня 2008 р.)

1. Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогіч­ними ознаками організації чи тримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317).

Основна їх відмінність полягає в тому, що: а) за ст. 322 кримінальна відповідальність настає за організацію чи утримання місць лише для вживання (а не для виробництва чи виготовлення) одурманюючих засобів; б) ці засоби не є наркотичними або психотроп­ними чи їх аналогами; в) ці дії вчиняються для вживання одурманюючих засобів з ме­тою одурманювання.

2. Під лікарськими та іншими засобами, що не є наркотичними або психотропни­ми чи їх аналогами, слід розуміти одурманюючі засоби, у т. ч. отруйні лікарські засоби, сильнодіючі лікарські засоби, а також деякі прекурсори. Про їх поняття див. коментар до статей 321, 324.

3. Використання в заголовку і диспозиції цієї статті слова «незаконна» є зайвим, оскільки описані в ній дії за будь-яких умов не можуть бути визнані правомірними.

Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу,-

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання по­терпілого чи піклування про нього, його тренером, або повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу,-

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров’ю потерпілого або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

(Стаття 323 із змінами, внесеними згідно із Законом N9 616-\/І від

2008. р.)

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я неповнолітньої особи. Додатковий об’єкт - нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповно­літніх.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку, незалежно від статі і від того, чи займається вона спортом.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у спонуканні неповнолітніх до застосуван­ня допінгу. За певних умов (наприклад, у разі його демонстрації, вживання винуватим) допінг слід визнавати засобом вчинення злочину. Водночас будь-який допінговий ме­тод не може бути засобом вчинення злочину.

Допінг - це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров’я і заборонені для викори­стання Антидопінговим кодексом Олімпійського руху та компетентними органами від­повідних спортивних організацій.

Серед допінгових препаратів і допінгових методів, що використовуються у спорті, особливу небезпеку становлять анаболічні стероїди (речовини, котрі збільшують м’язову масу і фізичну силу). Якщо раніше під згубний вплив цих речовин (застосування їх бере^вій початок з 1960 р.) потрапляли спортсмени, які прагнули досягти результа­тів міжнародного рівня, то нині поширюється вживання анаболічних речовин у навчаль­них закладах, аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тощо.

Зловживання анаболічними речовинами має шкідливі соціальні наслідки. Вживання значних доз цих речовин чоловіками порушує функції ендокринної та статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров’яний-тиск, викликає головний біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки, алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту організму. У жінок від них настає вірілізація - понижується голос, зменшують­ся груди, виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і ногах. Пору­шення фізіології у дітей виявляється, зокрема, у тому, що вони не можуть досягти природного зросту. Існує також небезпека формування фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання великих доз анаболічних стероїдів.

Окрім анаболічних речовин, відповідно до Забороненого списку Всесвітнього ан- тидонінгового кодексу, заборонено також використовувати гормони та подібні їм ре­човини, речовини з антиестрогенною активністю, діуретини та інші маскуючі речо­вини. До заборонених належать такі методи: а) посилення перенесення кисню (допінг крові, у т. ч. застосування автологічних, гомологічних чи гетерологічних продуктів крові або клітин крові будь-якого походження, або штучне підвищення здатності кро­ві поглинати, транспортувати і постачати кисень); б) хімічні та фізичні маніпуляції;

в) генний допінг.

Відповідно до законодавства, на території України організація та здійснення анти- допінгового контролю в спорті провадяться з дотриманням вимог Антидопінгового ко­дексу Олімпійського руху та покладаються на Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового контролю у його складі, який створюється КМ.

Спонукання - це будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповноліт­ньої особи бажання застосувати допінг чи добитися від неї згоди застосувати його хо­ча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконування, примушування, погрози, шантаж тощо). Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо. Якщо спосіб спонукання сам по собі утворює склад іншого злочину (наприклад, умисне тяжке тілесне ушко­дження, погроза вбивством), він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що являють собою спо­нукання.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка до моменту його вчинення досягла 18-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до настання наслідків у виді шкоди здоров’ю потерпілого та тяжких наслідків (частини 2 і З.ст. 323) є необережним.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його: 1) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладе­но обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього; 2) тренером потер­пілого; 3) повторно; 4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу.

Про поняття батька, матері, вітчима, мачухи, опікуна чи піклувальника, особи, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, див. коментар до ст. 155, а про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї.

Слово «тренер» походить від англійського Ігаіп - виховувати, навчати, і термін тренер у ст. 323 означає особу, яка професійно займається тренуванням спортсменів, тобто здійснює навчально-тренувальну роботу, спрямовану на виховання, навчання й удосконалення майстерності, розвиток функціональних можливостей своїх підопічних, незалежно від конкретної посади (тренер, головний тренер, старший тренер, тренер- масажист тощо). Не є тренером у розумінні ст. 323 інструктор, викладач фізкультури,

а також керівник спортивної команди, лікар, методист спортивного клубу, інженер зі спортивного обладнання та інші особи, які організовують тренування і виступи спорт­сменів на змаганнях, але не здійснюють власне навчально-тренувальну роботу. У разі вчинення ними спонукання неповнолітніх до застосування допінгу такі особи за наяв­ності підстав можуть нести відповідальність за частинами 1, 3 або 4 цієї статті.

7. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його щодо двох чи більше осіб; 2) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. З ст. 323); 3) заподіяння істотної шкоди здоров’ю потерпілого або інших тяжких наслідків (ч. 4 ст. 323).

Про поняття щодо двох або більше осіб див. коментар до ст. 315.

Під шкодою здоров’ю потерпілого у ч. З ст. 323 слід розуміти, зокрема, завдані з необережності середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, під істотною шкодою здоров’ю потерпілого у ч. 4 ст. 323, наприклад, необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є не­безпечною для життя людини, а під іншими тяжкими наслідками - самогубство по­терпілого або його вбивство через необережність. Ці наслідки мають настати саме від застосування неповнолітнім допінгу, тобто необхідно встановити наявність причиново­го зв’язку між застосуванням потерпілим допінгу і відповідним наслідком.

Необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншою не­виліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини, вчинене внаслідок свідомого поставлення особи в небезпеку такого зараження, потребує квалі­фікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 130 і ч. З ст. 323, а самогубство неповнолітнього внаслідок примушування його до застосування допінгу - за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 120 і ч. 4 ст. 323.

Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989р. Ратифікована Україною 15 березня 2001 р.

Додатковий протокол до Антидопінгової конвенції (м. Варшава, 12 вересня 2002 р.). Рати­фікований Україною 1 липня 2004 р.

Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті (м. Париж, 18 листопада 2005 р.). Ратифікована Україною 3 серпня 2006р.

Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.

Заборонений список Всесвітнього антидопінгового кодексу (м. Копенгаген, 5 березня 2003 р.).

Постанова ПВС К° 2 від 21 лютого 2004 р. «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» (пункти З, 13).

Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є нар­котичними або психотропними чи їх аналогами,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є здоров’я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.

Одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, не можна визнавати предметом аналізованого злочину. Вони можуть бути засобом вчинення злочину (у разі їх використання, наприклад, демонстрації, вживання винува­тим). Одурманюючі засоби — це отруйні лікарські засоби, сильнодіючі лікарські засо­би (про їх поняття див. коментар до ст. 321), всілякі токсичні речовини промислового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть бути також і деякі прекурсори (про їх поняття див. Загальні положення до цього розділу).

Вирішення питання про те, чи є засіб одурманюючим, потребує проведення відпо­відної експертизи.

Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогіч­ними ознаками схиляння неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів (ч. 2 ст. 315). Однак поняття схиляння у ст. 324 характе­ризується більш широким змістом, ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за об’єктивною стороною не конкурує зі ст. 314 так, як це має місце зі ст. 315 у разі на­сильницького схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Отже, схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами,- це будь-які умисні дії, спрямо­вані на те, щоб збудити в неповнолітньої особи бажання чи добитися від неї згоди вжи­ти їх хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконування, примушування, погрози, застосування насильства тощо).

Застосування до неповнолітнього насильства (зокрема заподіяння тілесних ушко­джень, катування) з метою примусити його вжити одурманюючі засоби утворює сукуп­ність злочинів, передбачених статтями 324 і 121, 122, 125 або 127.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання прекур­сорів як одурманюючих засобів, або отруйних лікарських засобів, сильнодіючих лікар­ських засобів, такі дії за наявності підстав утворюють сукупність злочинів, передбачених статтями 324, 311, 321.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які утворюють схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючих засобів.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 18-річ­ного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Постанова ПВС N2 2 від 27лютого 2004р. «Про застосування судами законодавства про від­повідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» (п. 12).

Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідеміч­ним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.