2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом масових заворушень є громадський порядок. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину - залежно від конкретної форми його прояву - є життя та здоров’я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

2. Масові заворушення - це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути й керованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно. Її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при їх виконанні однією особою.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в:

1. організації масових заворушень;

2. активній участі у них.

Організація масових заворушень - це об’ єднання людей для участі у масових за­ворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які становлять собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей. Способи організації масових заворушень можуть бути різноманітними (виступ на мітингах, оголошення відповідних звернень, розробка планів по збурюванню натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень тощо).

Під активною участю у масових заворушеннях розуміють безпосереднє вчи­нення дій, в яких виражаються масові заворушення (їх вичерпний перелік наведено в диспозиції ч. 1 ст. 294), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб.

Насильство над особою означає фізичний вплив на організм потерпілого, який полягає у заподіянні тілесних ушкоджень, побоях, позбавленні або обмеженні волі, зґвалтуванні, вбивстві тощо. Погроми - це виступи проти якоїсь групи населення, які супроводжуються руйнуванням і пограбуванням майна, насильницьким вигнан­ням людей, масовими вбивствами. Насильницьке виселення громадян - це приму­сові, поєднані із застосуванням насильства дії, внаслідок яких громадян примушують покинути займане житло чи взагалі виселитися з певного населеного пункту, міс­цевості.

Про поняття підпалу, знищення майна, захоплення будівель або споруд, опору представникам влади див. коментар, відповідно, до статей 113, 194, 341, 342.

, У статті 294 під опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, розуміється активна фізична протидія здійсненню представникові влади своїх повноважень, поєднана із здійсненням пострі­лів на враження, в повітря чи землю, нанесенням ударів холодною зброєю, а також ін­шими предметами, придатними для враження живої сили (залізні прути, каміння, газові балончики), та погроза зброєю чи вказаними предметами.

Складом злочину, передбаченого ст. 294, охоплюється вчинення менш небезпечних, ніж цей злочин, посягань. При вчиненні умисного вбивства в ході масових заворушень вчинене кваліфікується за сукупністю ст. 294 та відповідних статей Особливої частини КК (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443).

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень - вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294, може характеризуватися умислом або необережністю.

6. Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення при­звели до:

1. загибелі людей;

2. інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей розуміється заподіяння смерті двом або більше особам. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння одному потерпілому смерті чи хоча б одному тяжкого тілесного ушкодження.

Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення буді­вель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують гро­мадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єкт цього злочину - громадський спокій. Проголошення закликів до вчи­нення дій, що загрожують громадському порядку, породжує обстановку тривоги і на­віть паніку в населення, особливо тих його прошарків, яким загрожує заподіяння шкоди внаслідок вчинення таких дій; дезорганізує роботу органів управління, при­зводить до порушення нормального режиму праці, навчання, відпочинку широких кіл населення.

2. Об’єктивна сторона злочину включає одну обов’язкову ознаку - діяння. Воно виражається лише активною поведінкою - дією, яка може полягати в:

1. публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян;

2. розповсюдженні матеріалів такого змісту;

3. виготовленні таких матеріалів;

4. їх зберіганні.

Про поняття публічних закликів, матеріалів та їх розповсюдження див. коментар до ст. 109. Виготовлення матеріалів охоплює як авторство (створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіналів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції. Зберігання означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в безреці, в цілості - недопущення пошкодження таких матеріалів внаслідок дії природ­них чи технічних факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб тощо.

Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж із моменту початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Крім того, злочин у формі виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів характеризується спеціальною метою - подальшого розповсюдження вказаних матеріалів.

Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,-

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припи­няли хуліганські дії,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, як­що вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для на­несення тілесних ушкоджень,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Стаття 296 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3075-111 від 07.03.2002 р.)

1. Основний безпосередній об’єкт хуліганства - громадський порядок. Його додат­ковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

КК не пов’язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Та­ким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчи­нення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічно­го заходу (покладення квітів до пам’ятника, концерт тощо) є однією з ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

2. Об’єктивна сторона хуліганства в КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 свідчить, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілес­них ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стріля­нині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового захо­ду, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліган­ство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об’єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об’єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення.

Кримінально караним є грубе порушення громадського порядку (див. коментар до ст. 293). Грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли хуліганство пов’язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких під­тримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси бага­тьох осіб і відновлення порядку вимагає значних зусиль.

3. Суб’єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за раху­нок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, держа­ві. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевид­ною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

5. Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296) наявний, коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинено групою осіб. Про поняття вчинення злочину групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Особливо кваліфікованими видами хуліганства є:

1. вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство;

2. хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові гро­мадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим грома­дянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296);

3. вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення ті­лесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Особа, раніше судима за хуліганство - це особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК 2001 р., або злочину, перед­баченого ст. 206 КК 1960 р.

Про поняття опору див. коментар до ст. 342, про поняття застосування зброї - коментар до ст. 146, а про поняття вогнепальної та холодної зброї - коментар до статей 262, 263, 410.

Предметами, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень, є будь-які предмети, що не належать до зброї, пристосовані винною особою для нанесен­ня тілесних ушкоджень наперед або під час учинення хуліганських дій; заздалегідь за­готовленими є предмети, які хоч і не зазнали якогось попереднього оброблення, але ще до початку хуліганства були приготовлені винною особою для зазначеної мети.

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Постанова ПВС №10 від 22 грудня 2006р. «Про судову практику у справах про хуліганство».

Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над ті­лом померлого

1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне за­володіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого,-

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи мо­гили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи по­грозою його застосування,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.