2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду,-

караються позбавленням волі на строк до п’яти років з конфіскацією про­грамних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизова­них систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, які є власністю винної особи.

(Статтею 361-1 Кодекс доповнено згідно з Законом № 2289-tV від 23.12.2004р.)

1. Заборонені цією статтею дії визнані небезпечними, оскільки вони несуть загро­зу для роботи ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, а іноді і безпосе­редньо завдають їм шкоди. Ці дії також створюють програмно-технічний інструментарій для вчинення діянь, передбачених ст. 361. Тому основним об’єктом даного злочину слід вважати нормальну роботу ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, а додатковим факультативним об’єктом - право власності на комп’ютерну інформацію,

2. Предметом злочину є шкідливі програмні та технічні засоби, призначені для несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

Шкідливі програмні та технічні засоби, операції з якими заборонені даною стат­тею КК, можуть мати вигляд шкідливих комп’ютерних програм або ж технічних при­строїв, які працюють з використанням таких програм. Найпоширенішими різновидами шкідливих програмних засобів, які підпадають під дію цієї статті, є:

1. комп’ютерні віруси - комп’ютерні програми, здатні після проникнення до операцій­ної системи ЕОМ чи до АС порушити нормальну роботу комп’ютера, АС чи комп’ютерної мережі, а також знищити, пошкодити чи змінити комп’ютерну інформацію;

2. програми, призначені для нейтралізації паролів та інших засобів захисту комп’ютерних програм чи комп’ютерної інформації від несанкціонованого доступу;

3. програми-шпигуни, які після їх проникнення до певної АС, комп’ютерної мере­жі, операційної системи ЕОМ чи окремої комп’ютерної програми забезпечують несанк­ціонований доступ сторонньої особи до інформації, яка зберігається у ЕОМ, АС, мере­жі чи програмі або ж непомітно для власника чи законного користувача здійснюють несанкціоновану передачу такої інформації сторонній особі.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) створенні шкідливих програмних чи технічних засобів з метою їх подальшого використання, розповсюдження або збуту;

2. їх розповсюдженні; 3) їх збуті.

Створенням слід вважати як розробку (виготовлення) абсолютно нового шкідливо­го програмного чи технічного засобу, так і модифікацію уже існуючого засобу, наслід­ком якої є зміна його властивостей.

Використання шкідливих програмних чи технічних засобів - це дії, спрямовані на застосування цих засобів відповідно до їх властивостей і призначення.

Розповсюдженням шкідливих програмних чи техдічних засобів є відкриття досту­пу до них невизначеному колу осіб, а також дії, внаслідок яких ці засоби (зокрема, комп’ютерні віруси) починають автоматично відтворюватися і поширюватися в ЕОМ, АС чи комп’ютерних мережах.

Збутом шкідливих програмних чи технічних засобів є здійснена будь-яким спосо­бом оплатна чи безоплатна передача їх у розпорядження іншої особи. Збутом слід вва­жати і передачу копій шкідливих програмних засобів.

Злочин, вчинений у формі створення шкідливих програмних чи технічних засобів, є закінченим з моменту завершення процесу створення хоча б одного такого засо­бу. У разі вчинення злочину у формі розповсюдження його слід вважати закінченим з моменту надання доступу до такого засобу іншим особам, або ж дій, після яких почи­нається його автоматичне відтворення і поширення. У разі збуту таких засобів злочин є закінченим з моменту передачі іншій особі хоча б однієї програми чи технічного при­строю, які є шкідливими програмними чи технічними засобами.

У випадку використання особою раніше створеного нею шкідливого програмного чи технічного засобу для несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, АС, комп’ютер­них мереж чи мереж електрозв’язку такі дії, за умови настання відповідних наслідків, мають кваліфікуватись як сукупність злочинів, передбачених статтями 361 та 361-1 КК.

4. Суб’єктивна сторона такого злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа має усвідомлювати шкідливі властивості створеного, поширеного чи збутого нею програмного чи технічного засобу. Для вчинення злочину у формі ство­рення шкідливого програмного чи технічного засобу обов’язковою ознакою суб’єктив­ної сторони є мета подальшого використання, розповсюдження або збуту такого засобу.

5. Суб’єкт злочину загальний.

6. Кваліфікуючі ознаки цього злочину збігаються з кваліфікуючими ознаками зло­чину, передбаченого ст. 361 (див. коментар до цієї статті).

7. Особливістю додаткового покарання, яке застосовується до винного у вчиненні злочину, передбаченого цією статтею, є те, що конфіскації підлягають будь-які належні винному програмні та технічні засоби, призначені для несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, а не лише ті, що були створені, розповсюджені чи збуті під час вчинення даного злочину.

Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-об- числювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інфор­мації

1. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим до­ступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ю­терах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства,-

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років з конфіска­цією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим досту­пом, які є власністю винної особи.