Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

1. Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи по- свідчуеться підприємством, установою, організацією, громадянином-підпри- ємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою осо­бою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією са­мою метою або їх збут -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повтор­но або за попередньою змовою групою осіб,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк.

3. Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або- обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об’єкт цього злочину за своїм змістом аналогічний об’єктові злочину, передба­ченого ст. 357. Відсутність в обігу підроблених документів, штампів і печаток виступає передумовою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності.

2. Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ (у т. ч. електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Про поняття документ, печатка, штамп, офіційні документи, штампи, печат­ки див. коментар до ст. 357, а також до ст. 366.

Посвідчення - це документ, який містить відомості про володільця і офіційно посвід­чує його особу та (або) правовий статус. Необхідними реквізитами посвідчення, як пра­вило, є фотографія, підпис керівника відповідної установи, підприємства чи організації, який скріплюється їхньою печаткою, а також особистий підпис володільця документа (посвідчення: особи моряка, інваліда, водія, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсійне, судді або працівника правоохоронного органу, біженця, ветерана війни, батька або дити­ни з багатодітної сім’ї тощо).

Іншими документами можуть визнаватися, зокрема, атестат про повну загальну середню освіту, диплом про закінчення вищого навчального закладу, трудова книжка, рішення суду, виконавчий лист, листок тимчасової непрацездатності, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу, ліцензія, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбан­ня майна на аукціоні, атестат доцента або професора, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, медична довідка щодо придатності до керу­вання транспортним засобом, талон про проходження державного технічного огляду, дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства тощо.

Така характеристика предмета коментованого складу злочину, як надання прав або звільнення від обов’язків означає, що з точки зору кваліфікації за ст. 358 документами визнаються письмові акти, тобто предмети, на яких певна інформація зафіксована за допомогою письмових знаків. При цьому не має значення, якою мовою виконано доку­мент, з якого матеріалу він виготовлений, а також спосіб виконання письмових знаків (від руки, друкарська машинка, комп’ютер, типографський спосіб тощо). Предметом злочину є ті письмові документи, які посвідчують наявність юридично значимих фактів і мають своїм джерелом походження підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності, громадянина-підприємця, аудитора або іншу особу, яка у зв’язку зі своєю професійною або службовою діяльністю має право видавати чи посвідчувати відповідні документи (наприклад, адвокат, лікар, який займається медичною практи­кою, ветлікар, який займається ветеринарною практикою).

Підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права або звільня­ють від обов’язків, а також неіснуючу насправді юридичну особу, складу цього злочину не утворює. Залежно від спрямованості умислу винного підроблення вказаних докумен­тів (листів, розписок тощо) за наявності підстав може кваліфікуватися як готування до вчинення відповідного злочину, наприклад до шахрайства за обтяжуючих обставин.

Разом з тим предметом розглядуваного злочину повинні визнаватись документи, видані (посвідчені) уповноваженим органом чи особою іноземної держави, а так само копії документів, які надають права або звільняють від обов’язків, якщо за допомогою таких копій можна вчинити юридично значущі дії.

Бланк - це аркуш паперу з відбитком на ньому штампа або інший документ з част­ково надрукованим друкарським або іншим способом текстом, який для остаточного складання документа потребує подальшого заповнення відповідних реквізитів (на­приклад, існують бланки паспортів, трудових книжок, документів про освіту та вчені звання, нотаріальних документів, складських документів на зерно, свідоцтв про атеста­цію дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів).

Підроблення документів, передбачене ст. 358, за об’єктом і предметом посягання слід відмежовувати від підроблення документів, визначених законом предметом інших зло­чинів. Йдеться, зокрема, про злочини, предметом яких виступають: виборчі документи і документи референдуму (ст. 158), державні цінні папери, білети державної лотереї (ст. 199), документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків (ст. 200), знаки поштової оплати і проїзні квитки (ст. 215), марки акцизного збору або контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів та фо­нограм, голографічні захисні елементи (ст. 216), недержавні цінні папери (ст. 224), до­кументи, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318).

Предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов’язків (напри­клад, різноманітні заявки, запити, характеристики, супроводжувальні листи, вкладиші до посвідчень, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій).

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1. підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою;

2. збут підробленого документа;

3. виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку;

4. збут таких штампів, печаток, бланків (ч. 1 ст. 358);

5. використання завідомо підробленого документа (ч. З ст. 358).

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальси­фікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних за­писів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографії, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо). Підроблення документа становлять, наприклад, дії особи, яка, скориставшись бланком підприємства або організації, на якому є підпис уповноваженої особи, запов­нює його відповідним текстом.

Якщо особа підроблює відбиток штампу або печатки, її дії слід вважати підроблен­ням документа, оскільки вказаний відбиток є необхідним реквізитом документа.

Під збутом підроблених документів, штампів, печаток, бланків слід розуміти будь-яке оплатне чи безоплатне відчуження цих предметів та запускання їх в обіг, здійс­нюване особою, яка усвідомлює їх характер (продаж, обмін, дарування, передача в ра­хунок погашення боргу тощо). Придбання підробленого документа з метою його вико­ристання є готуванням до використання завідомо підробленого документа. Згідно з ч. 2 ст. 14 така поведінка не є злочинною, однак за наявності до цього підстав вчинене може розцінюватись як підбурювання до злочину, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 358.

Виготовлення підроблених штампів, бланків або печаток означає повне виготов­лення сфальсифікованих форм і бланків, а також внесення змін у справжні штампи, пе­чатки або бланки, що спотворює їх належний зміст. Способом такого виготовлення може бути вирізання на гумі, лінолеумі, шкірі, дереві або гравіювання на м’яких металах.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 358, вважається закінченим з моменту вчинення од­нієї з чотирьох дій, які альтернативно становлять його об’єктивну сторону.

Використання завідомо підробленого документа, виокремлене в самостійний склад злочину (ч. З ст. 358), може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред’явлення документа; 2) подання документа. Із тексту кримінального закону випливає, що вико­ристання може стосуватись не лише тих документів, які надають права або звільняють від обов’язків.

При пред’явленні документа суб’єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. При цьому підроблений документ залишається

у володінні винного (наприклад, пред’явлення підробленого посвідчення водія праців­никові міліції), і в разі невикриття підробки вона може бути використана винним знову.

Подання документа також передбачає, що певне коло осіб ознайомлюється із змістом підробленого документа. Але підробка не залишається у винного, а переда­ється уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів (наприклад, особа подає на підприємство підроблений документ про закінчення вищого закладу освіти для того, щоб зайняти певну посаду; особа, вступаючи до вищого навчального закладу, подає підроблений атестат про середню освіту).

За ч. З ст. 358 мають кваліфікуватися дії службової особи, яка використовує під­роблений нею документ (адже ст. 366 не передбачає відповідальності за використання особою підроблених документів), а також дії особи, яка використовує завідомо підроб­лені документи, підроблення яких тягне відповідальність за спеціальними щодо ч. 1 ст. 358 нормами КК.

Кримінально каране використання завідомо підробленого документа відсутнє, якщо ознайомлення з його змістом відбувається всупереч волі володільця такого до­кумента (наприклад, при затриманні особи працівники міліції вилучають у неї підроб­лений паспорт і вивчають його).

Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред’явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети. Незаконне придбання права або звільнення від обов’язку внаслідок використання підробленого документа знаходиться поза межами коментова­ного складу злочину. Наступне безперервне або періодичне користування тими чи ін­шими правами на підставі раніше поданого або пред’явленого документа не перетво­рює злочин, передбачений ч. З ст. 358, у триваючий або продовжуваний. Обманне за­подіяння внаслідок використання підробленого документа значної майнової шкоди за відсутності ознак шахрайства потребує додаткової кваліфікації за ст. 192.

Використання штампів і печаток, які не можна ні пред’явити, ні подати, означає проставлення за їх допомогою відбитків на документах, тобто підроблення останніх, і охоплюється ч. 1 ст. 358.

Неправомірне використання справжнього документа, який належить іншій особі (наприклад, чужого паспорта або посвідчення), хоч і містить елементи обману, але за

ч. З ст. 358 кримінальної відповідальності не тягне. Справжній документ, на якому від­сутні сліди будь-якої підробки, є антиподом підробленого документа, про використання якого йдеться у ч. З ст. 358. Відсутній даний склад злочину і у разі, коли особа: а) де­монструє предмет, який лише із зовнішнього боку нагадує документ, але насправді таким не є (наприклад, пред’явлення обкладинки посвідчення замість посвідчення);

б) обманним шляхом, використовуючи справжній документ, видає його за інший (на­приклад, під виглядом посвідчення працівника міліції демонструє читацький квиток);

в) неправильно тлумачить зміст справжнього документа, що характеризується невизна­ченістю або неповнотою.

Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід квалі­фікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. З ст. 358, оскільки за таких обставин має місце реальна сукупність злочинів, утворена діяннями, передбаченими різними частинами однієї статті Особливої частини КК. Використання підробленого документа є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблен­ня та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією. Якщо строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за рані­ше вчинене підроблення документа сплив, винний повинен відповідати лише за його використання (ч. З ст. 358).

4. Суб’єкт злочину загальний. Підроблення офіційних документів, вчинене служ­бовою особою з використанням свого службового становища, визнається службовим підробленням (ст. 366). Дії службової особи, яка отримала завідомо підроблений доку­мент, діючи за попередньою домовленістю з тим, хто його подав до підприємства, установи чи організації, слід розцінювати як пособництво у використанні підробленого документа, а за наявності до цього підстав - і як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, передбачений статтями 364, 368).

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язко­вою суб’єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штам­па, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов’язків і має конкретний харак­тер (приховати шлюб або судимість, збільшити стаж роботи за спеціальністю, влаш­туватись на певну посаду, вступити до вузу тощо). Склад цього злочину не утворю­ють випадки підроблення документів, виготовлення підроблених штампів і печаток, наприклад, для демонстрації своїх художніх здібностей, жарту, поповнення колекції. Порушення правил виготовлення печаток та штампів може тягнути адміністративну відповідальність (ст. 189-2 КАП).

Підроблення документів, штампів, печаток або бланків з метою використати їх на­далі для незаконного і безоплатного заволодіння чужим майном шляхом обману слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 358 і за ч. 1 ст. 14, частинами 2, 3 або

4. ст. 190 як готування до шахрайства за обтяжуючих обставин.

Кваліфікація за ст. 358 не виключається, якщо особа шляхом підроблення докумен­та прагне реалізувати своє дійсне право, що ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки і в такій ситуації відбувається посягання на встановлений порядок документаль­ного посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, є вчинення йо­го: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов’язана із засудженням) і фак­тична (не пов’язана із засудженням) повторність як тотожних, так і однорідних діянь, зазначених у ч. 1 ст. 358. Наприклад, особа, яка спочатку виготовила підроблену печат­ку, згодом підроблює документ. Як різновид множинності злочинів повторність перед­бачає наявність певного проміжку часу між діяннями, які її утворюють, у зв’язку з чим не повинні кваліфікуватись за ч. 2 ст. 358 дії особи, яка одночасно підроблює декілька документів або одночасно збуває декілька фальшивок. Відсутня повторність і у разі, коли винний в різний час вносить в один і той же документ кілька фіктивних записів. Не утворюють повторності підроблення документа та його наступний збут особою, винною у його підробленні. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992p. (ст. 27).

Закон України «Про обов ’язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р.

Закон України «Про страховий фонд документації України» від 22 березня 2001 р.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р.

Постанова КМ «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» № 283 від 19 квітня 1993 р.

Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку. Затверджені на­казом МФ, СБ та МВС N9 98/118/740 від 15, 24 і 25 листопада 1993 р.

Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, громадським об ’єднанням та громадянам до­зволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Умови і правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів. Затверджені наказом МВС Ns 17 від 11 січня 1999 р.

Наказ МОЗ «Про впорядкування використання бланків суворого обліку» N9 573 від 7 жовтня 2008 р.

Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації