1. Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

2. Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

Примітка. Особливо великим розміром у цій статті слід розуміти обсяг поверх­невого (ґрунтового) шару земель, який становить більше, ніж десять кубічних метрів.

(Кодекс доповнено статтею 239-2 згідно із Законом N8 1708-УІ від

2009. р.)

1. Безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок використання і захисту земель водного фонду. Незаконне заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду зменшує пропускну здатність річок та інших водних об’єктів, що викликає загрозу по­веней та інших тяжких наслідків, а в більш глобальному аспекті здатне потягнути за собою істотну зміну екологічного балансу на відповідній території, деградацію навко­лишнього природного середовища.

2. Предмет злочину - поверхневий (фунтовий) шар земель водного фонду. Про по­няття поверхневого (ґрунтового) шару див. коментар до ст. 239-1. До земель водного фонду належать землі, зайняті: 1) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, що не зайняті лісами; 2) прибережни­ми захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих ліса­ми; 3) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; 4) береговими смугами водних шляхів.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах. З урахуванням історичного і системного тлумачення закону під заволодінням поверхневим (ґрунто­вим) шаром земель водного фонду можна розуміти, зокрема, штучне створення земель­ної ділянки, у т. ч. шляхом намиву ґрунту за допомогою земснарядів та іншої техніки (так звані гідронамиви), вчинення інших дій із зміни рельєфу земель водного фонду (наприклад, підняття рівня ґрунту до незатоплюваних позначок з метою використання земельної ділянки для будівництва), викопування штучних водоймищ, влаштування гребель, дамб, причалів.

Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду вважається злочином за умови, що відповідні дії вчинені в особливе великих розмірах (див. примітку до ст. 239-2). Якщо дії вчинено у меншому розмірі, має місце адміністра­тивний проступок (ст. 53-4 КАП).

З’ясовуючи, чи було заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду незаконним, потрібно звертатись до відповідних положень чинного земельного, водного та природоохоронного законодавства. Так, є правомірною поведінкою, а, отже, не утворює розглядуваного складу злочину дозволене уповноваженими органами (зо­крема, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища) прове­дення на землях водного фонду (у т. ч. на земельних ділянках дна річок, озер, морів, інших водних об’єктів) робіт, пов’язаних із будівництвом гідротехнічних споруд, по­глибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладенням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурових і геологорозвідувальних робіт. Див. також п. З коментарю до ст. 250.

У межах берегових смуг водних об’єктів у встановленому законодавством порядку дозволяється: влаштування причалів, встановлення пристроїв для навантаження і роз­вантаження суден і барж, їх швартування; установлення берегових навігаційних знаків; влаштування тимчасових земельних приміщень тощо.

Вирішуючи питання про те, законним чи незаконним було заволодіння поверхне­вим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду, слід брати до уваги й ту обставину, що ці землі можуть перебувати як у державній і комунальній, так і в приватній власності. Наприклад, земельні ділянки площею до 3 га під замкненими природними водоймами можуть передаватись у приватну власність для ведення фермерських господарств.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 239-2) є вчинення його: 1) повтор­но (див. ст. 32 і коментар до неї); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 і коментар до неї).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 239-2) є спричинення тяж­ких наслідків див. коментар до статей 236 і 242.

ВК (статті 4, 85-93).

ЗК (статті 58-64, 83, 84, 91, 93, 96).

Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. (ст. 7).

Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними. Затверджений постановою КМ№ 347 від 14 квітня 1997р.

Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. Затверджений по­становою КМ№ 557 від 12 липня 2005р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору­шення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподар­ських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. Затверджена наказом Держводгоспу N2 290 від 29 грудня 2001 р.

Порядок організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання, що використову­ють водні ресурси або здійснюють господарську діяльність у межах земель водного фонду. За­тверджений наказом Держводгоспу N2 223 від 7 грудня 2009 р.

Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр

1. Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило не­безпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля,-

карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або по­збавленням волі на той самий строк.

2. Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобу­вання корисних копалин загальнодержавного значення,-

караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або вчинені пов­торно,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіс­кацією незаконно добутого і знарядь видобування.

(Статтю 240 викладено в редакції Закону № 1708-\/І від 05.11.2009 р.)

1. Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок раціонального і комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин загально­державного значення. Додатковим об’єктом можуть бути життя і здоров’я особи та інші блага.

2. Предметом злочину є надра і корисні копалини загальнодержавного значення.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та дном

водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра надаються у користування для: 1) геологічного вивчення, у т. ч. дослідно-про- мислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; 2) видо­бування корисних копалин; 3) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’я­заних з видобуванням корисних копалин, у т. ч. споруд для підземного зберігання наф­ти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних і супутніх вод; 4) створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); 5) геологічного ви­вчення нафтогазоносних надр, у т. ч. дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводів із подальшим видобуванням нафти і газу; 6) задоволення інших потреб.

Корисні копалини - це природні мінеральні речовини органічного та неорганічного походження, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки. За сво­їм призначенням вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місце­вого значення. Корисні копалини належать до непоновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення або акумуляції яких є значно меншою, ніж швидкість їх споживання людиною. Законодавство про надра до корисних копалин відносить та­кож техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод і газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умо­вами залягання є придатними для промислового використання.

Предметом злочину є лише корисні копалини загальнодержавного значення. Це - горючі копалини (газ, нафта, вугілля), метали (чорні, кольорові, рідкіснометалеві, благородні, розсіяні, рідкісноземельні, радіоактивні), неметали (різноманітна сирови­на, наприклад, хімічна, абразивна, скляна та фарфорово-фаянсова, для облицюваль­них матеріалів), води (підземні, поверхневі), інертні гази, грязі лікувальні.

Не визнаються предметом злочину корисні копалини місцевого значення (напри­клад, галька, гравій, пісок, глина, крейда, черепашник, камінь бутовий, сланець). Ко­рисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, вважаються копалинами місцевого значення.

На кваліфікацію за ст. 240 не впливає те, незаконне видобування яких саме корис­них копалин загальнодержавного значення (основних або супутніх) має місце. Водно­час видобування сировини з дуже низькою концентрацією мінеральних речовин або у важкодоступних пластах надр, що пов’язане із занадто великими економічними втра­тами, за наявності до цього підстав може розцінюватись як малозначне діяння, позбав­лене суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).

Предметом злочину, передбаченого ст. 240, є корисні копалини в їх природному стані. Звернення на свою користь або користь інших осіб природних ресурсів, які вилу­чені з надр завдяки вкладеній праці людини, потрібно розглядати як злочин не проти довкілля, а проти власності.

3. З об’єктивної сторони злочин може проявитися в одній із трьох форм:

1. порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

2. порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

3. незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Диспозиція ст. 240 має бланкетний характер і передбачає звернення до норматив-

но-правових актів, які регламентують використання та охорону надр, а також до до­зволів, які видаються уповноваженим державним органом конкретним надрокористу- вачам. З метою раціонального та ефективного використання надр МОПС встановлює під час надання дозволу особливі умови користування надрами, зокрема, щодо: якості продукції або робіт; технології видобування та переробки корисних копалин; видів, обсягів і строків виконання робіт на ділянці надр; припинення діяльності, пов’язаної з використанням ділянки надр.

Порушення встановлених правил охорони чи використання надр може бути вчи­нено шляхом дії або бездіяльності. Це, наприклад: вибіркове відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до необгрунтованих втрат запасів корисних копалин; пошкодження розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин, що виклю­чає повністю або істотно обмежує можливість їх подальшої експлуатації; порушення порядку забудови площ залягання корисних копалин; користування надрами із застосу­ванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруд­нення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення, зокрема, забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин; здійснення того виду користування надрами, який не вказаний в акті про на­дання гірничого відводу; користування надрами (за винятком видобування корисних копалин) без належного дозволу та акта про надання гірничого відводу або тоді, коли строк дозвільного документа сплив; ведення робіт із геологічного вивчення надр таки­ми методами і способами, які призводять до невиправданих втрат корисних копалин, зниження їх якості, надмірного руйнування ґрунтового покриву та забруднення навко­лишнього природного середовища; недодержання технологічних схем переробки міне­ральної сировини, що забезпечують раціональне та комплексне вилучення корисних компонентів, зокрема, неповне вилучення з родовищ корисних копалин та супутніх компонентів; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на під­земні води, маркшейдерських і геодезичних знаків; невиконання вимог щодо проведен­ня ліквідованих або законсервованих гірничих виробок до стану, який гарантує безпеку людей, а також збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин (на час консерва­ції); спалювання газу вугільних родовищ, вилученого внаслідок проведення заходів із дегазації безпосередньо із свердловини відкритим способом, без застосування спеціаль­них пристроїв, які мають відповідну експлуатаційну документацію.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родо­вищ корисних копалин будь-яким способом (викачування, побудова шахт, кар’єрів то­що). Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Незаконність видобування, яка є обов’язковою умовою визнання дій особи кримі­нально караними, означає, що видобування корисних копалин здійснюється без належним чином оформленого дозволу - акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі (наприклад, видобування за межами відведеної ділянки надр, не тих корисних копалин, які зазначені у дозволі, або з використанням недозволених для даного родовища методів і засобів видобування корисних копалин або здійснення промислової розробки нафтогазоносних надр під виглядом їх геологічного вивчення). Злочин буде і в тому разі, коли дозвіл є підробленим, отриманим в результаті подання уповноваженому органу завідомо неправильних відомостей або простроченим (дозвіл на видобування корисних копалин - промислову розробку родовищ надається не більше як на 20 років). При цьому слід враховувати, що землевласники і землекорис­тувачі мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загаль­ною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів.

Злочин у першій і другій формах визнається закінченим з моменту порушення пра­вил використання чи охорони надр, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а у третій - з початку незаконного видобування корисних копалин. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля див. коментар до ст. 239. Якщо вказаної небезпеки немає, порушення правил використання чи охоро­ни надр тягне адміністративну відповідальність (статті 47, 57, 58 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний. Це можуть бути особи як пов’язані, так і не пов’язані за родом своїх професійних занять з експлуатацією надр та видобуванням корисних копалин (окремі громадяни, приватні підприємці, службові особи та рядові працівники гірничодобувних та інших підприємств тощо).

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірни­чому виробництві особою, яка зобов’язана їх дотримуватись, слід кваліфікувати за ст. 272. Роз’яснення Пленуму ВС, згідно з яким ст. 272 має інкримінуватись і у випадку порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у зв’язку з незаре- єстрованою підприємницькою діяльністю, не враховує того, що така діяльність перебу­ває поза системою спеціального нормативного регулювання охорони праці.

5. Суб’єктивна сторона злочину в частині незаконного видобування корисних ко­палин характеризується прямим умислом, а в частині порушення правил використання або охорони надр - умислом або необережністю. Психічне ставлення винного до тяж­ких наслідків (ч. 2 ст. 240) може характеризуватися тільки необережністю.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 240) є: 1) вчинення його на терито­ріях та об’єктах природно-заповідного фонду; 2) повторно. Особливо кваліфікуючи­ми ознаками злочину є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально­небезпечним способом; 2) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Про поняття територій та об'єктів природно-заповідного фонду див. коментар до ст. 252, про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї, про поняття підпалу та іншого загальнонебезпечного способу - коментар до статей 113, 194 і 245, про поняття вибуху - коментар до статей 113 і 273, про поняття спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків - коментар до ст. 242. Вирішую­чи питання про те, чи є спричинені внаслідок порушення правил охорони надр наслідки тяжкими, крім усього іншого, потрібно враховувати кількість, вартість та екологічну значимість видобутих, пошкоджених або втрачених корисних копалин, чає, на який родовище виведено з експлуатації, розмір коштів, необхідний для оновлення поруше­них природних властивостей ділянок надр, об’єктів рослинного і тваринного світу.

Кодекс про надра (статті 1, б, 13-27, 37-59, 65).

Закон України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997р. (статті 1, 6, 7, 16).

Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р.

Закон України «Про державну геологічну службу» від 4 листопада 1999 р.

Закон України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 р.

Закон України «Про газ (метан) вугільних родовищ» від 21 травня 2009 р.

Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення додержання законодавства у сфері надрокористування» № 741/2004 від 5 липня 2004 р.

Указ Президента України «Про заходи упорядкування видобутку бурштину в Україні» Яг-17/2008 від 15 січня 2008 р.

Указ Президента України «Про деякі заходи щодо вдосконалення регулювання гірничих від­носин» N9 173/2008 від 28 лютого 2008 р.

Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від З лютого 2010 року «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення і використання надр» N9 90/2010 від 3 лютого 2010 р.

Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Затверджений по­становою КМ № 827 від 12 грудня 1994р. (у редакції постанови КМ N9 747 від 16 серпня 2005 р).

Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення. Затверджений постановою КМ N9 33 від 17 січня 1995р.

Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Затверджений по­становою КМ N9 75 від 31 січня 1995 р.

Положення про порядок надання гірничих відводів. Затверджений постановою КМ № 59 від

26. січня 1995 р.

Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Затверджений по­становою КМ N9 75 від 31 січня 1995 р.

Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду. Затверджене постано­вою КМ N9 134 від 21 лютого 1995 р.

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр. Затверджена по­становою КМN9 432 від 5 травня 1997р.

Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами. Затверджений постановою КМ N9 841 від 8 червня 1998 р.

Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин. Затверджене по­становою КММ9 1689 від 10 листопада 2000 р.

Порядок та загальні умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на ко­ристування нафтогазоносними надрами. Затверджені постановою КМ № 1475 від 17 вересня 2003 р.

Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами. Затверджений постановою КМ№ 608 від 17 червня 2009 р.

Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Затверджений постановою КМ№ 609 від 17 червня 2009 р.

Методика визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування. Затверджена постановою КМ N9 1117 від 25 серпня 2004 р.

Перелік корисних копалин України місцевого значення. Затверджений наказом Держкомгео­логії України № 63 від 9 червня 1994 р.

Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Затвердже­на наказом МОПС N9 119 від ЗО вересня 1996р.

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини. Затвер­джене наказом Держкомгеології України N9 19 від 15 лютого 2000 р.

Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. Затверджене наказом МЕПР N9 34/м від 3 бе­резня 2003 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення, та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин. Затверджені наказом Держпідприємництва і МОПС N9 107/370 від 31 липня

2007. р.

Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічної оцінки загальних (емісійних) та видобувних запасів шахтного метану вуглегазових родовищ у зонах супутньої технологічно необхідної дегазації під час роз­робки вугільних пластів. Затверджена наказом Держкомгеології України № 523 від 7 листопада

2007. р.

Інструкція про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по за­пасах корисних копалин матеріалів попередньої геолого-економічної оі{інки родовищ підземних вод. Затверджена наказом Держкомгеології України N? 222 від 23 червня 2009 р.

Наказ МОПС «Про затвердження форми спеціального дозволу на користування надрами» N9 372 від 13 липня 2009 р.

Наказ МОПС «Про затвердження Порядку переоформлення спеціальних дозволів на корис­тування надрами» N9 637 від 27листопада 2009р.

Постанова ПВС N9 7 від 12 червня 2009 р. «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» (п. 10).

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного по­вітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для ДОВКІЛЛЯ,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.