3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 365 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-Vi від 15 квіт­ня 2008 р.)

1. З об’єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюва­ним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції (вона виходить за межі наданих їй повноважень, діє у незаконний спосіб (незаконними методами)). Саме в цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об’єктивну сторону характеризує лише вчи­нення службовою особою дії.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка, маючи владні повно­важення стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходить за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має влад­них функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функ­цій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повно­важень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконан­ня яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з до­держанням особливого порядку,- за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права викону­вати або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передба­ченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі на­даних їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, зрозумілий для всіх, у т. ч. для винного, безсумнівний, відвертий. При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, слід враховувати, наскільки він був очевид­ним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.

Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з’ясувати компетенцію цієї службової особи і порів­няти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, указом, постано­вою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. У зв’язку з цим до матеріа­лів кримінальних справ про перевищення влади або службових повноважень мають бути долучені копії нормативно-правових актів та інших документів, що розкривають характер повноважень службової особи. Якщо з’ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365. За наявності підстав вони можуть бути розцінені як зловживання владою або службовим становищем (ст. 364).

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повно­важень, робить це у зв’язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової осо­би в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчи­нене необхідно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність або виправ­даний ризик (див. статті 39 і 42). Коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 39 не можуть бути визнані злочинними.

Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується з урахуванням вимог ст. 41.

Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв’язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. Встановлення наявності чи відсутності такого зв’язку потребує з’ясування всіх фактичних обставин справи* зокрема: службового становища і кола повноважень особи, обвинуваченої у вчиненні злочину; мотиву, мети і характеру вчинених дій, їх зв’язку зі службовим становищем зазначеної особи та наслідками, що настали. За від­сутності такого зв’язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК, що перед­бачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, власності, громад­ського порядку та моральності тощо.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди. Про поняття цієї ознаки див. п. З примітки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 365, пов’язується з настанням істотної шкоди.

2. Суб’єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише службова особа.

Злочини, які являють собою спеціальні види перевищення влади або службових по­вноважень, можуть бути вчинені лише точно вказаними у цих випадках службовими особами (спеціальними суб’єктами) і потребують кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК, які встановлюють відповідальність за ці види перевищення вла­ди або службових повноважень (зокрема, за ст. 157, ч. 2 ст. 162, статтями 371-373, ч. 2 ст. 376). Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 мож­лива лише за наявності реальної сукупності останніх. Військова службова особа за пе­ревищення влади або службових повноважень несе відповідальність за ст. 424.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку під час її здійснен­ня мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують функції представників влади. У зв’язку з цим, за наявності в їхніх діях ознак перевищення влади або службових повноважень, вони притягаються до відповідальності за відповідною частиною ст. 365.

3. З суб’єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною фор­мою вини. Ставлення ж суб’єкта до наслідків вчинюваних ним дій може бути як умисним, так і необережним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365), наслідки застосування насильства, факт застосування зброї і т. п. (ч. 2 ст. 365) або настання тяжких наслідків (ч. З ст. 365) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити (відповідно, злочинна самовпевненість і не­дбалість стосовно наслідків і змішана форма вини загалом стосовно перевищення влади або службових повноважень).

Мотиви та мета вчинення перевищення влади або службових повноважень, як прави­ло, не мають значення для кваліфікації розглядуваного злочину. Але їх встановлення є важливим для визначення покарання за цей злочин, а також для відмежування для ін­ших видів перевищення влади або службових повноважень.

3. Кваліфікованими видами злочину є: 1) перевищення влади або службових пов­новажень, яке супроводжувалось насильством; 2) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось застосуванням зброї; 3) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365).

Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повнова­жень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365, і хоча б од­нієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або ч. З зазначеної статті. При цьому необ­хідно мати на увазі, що перевищення влади або службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гід­ність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365), як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян.

Насильство при перевищенні влади або службових повноважень, передбаченому

ч. 2 ст. 365, може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв або ударів, заподіянні легких або се­редньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічне - у реальній погрозі за­подіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 365. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 2 ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбав­ленням особи волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146), кваліфікується за ч. 2 ст. 365, а якщо таке по­збавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. З ст. 146),- за ч. З ст. 365. Вчинення цих зло­чинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. З ст. 146 і ч. З ст. 365.

Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважа­ти дії, що завдають йому особливого фізичного болю і моральних страждань. Особли­вого фізичного болю можуть завдати протиправне застосування спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо), тривале позбавлення людини їжі, води, тепла, залишення її у шкідливих для здоров’я умовах, використання вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути тощо.

Вказані дії утворюють кваліфікуючий склад перевищення влади або службових по­вноважень за відсутності ознак катування (про поняття катування див. ст. 127 та комен­тар до неї). Відсутність ознак катування у даному разі передбачає, передусім, відсут­ність мети, з якою застосовується катування,- примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у т. ч. отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякуван­ня чи дискримінації його або інших осіб. У разі встановлення такої мети, вчинені служ­бовою особою болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії, за наяв­ності інших ознак катування потребують правової оцінки за ст. 127.

Під зброєю у ч. 2 ст. 365 слід розуміти предмети, призначені для ураження живої цілі. Вона може бути як вогнестрільною (у т. ч. гладкоствольною), так і холодною. Не можуть визнаватися зброєю в розумінні ч. 2 ст. 365 сигнальні, стартові пістолети, ви­бухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, які не містять у собі вибухових речовин та сумішей, предмети, які мають господарське або інше призначення (сокира, столовий ніж) або не мають ніякого призначення, але присто­совані для нанесення тілесних ушкоджень (загострена палка), предмети, визнані за­конодавством спеціальними засобами (гумові кийки, ручні газові гранати, газові ба­лончики), і службові собаки. Про поняття зброї див. також коментар до статей 36, 262, 404.

Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю.

Для кваліфікації дій службової особи, яка застосувала зброю при перевищенні вла­ди або службових повноважень, за ч. 2 ст. 365 не потрібно фактичного нанесення шко­ди здоров’ю чи позбавлення життя потерпілого.

Для наявності вказаного кваліфікованого виду перевищення влади або службових повноважень слід встановити, що застосування зброї було незаконним, тобто службова особа застосувала зброю всупереч положенням, передбаченим спеціальними норматив- но-правовими актами, що встановлюють підстави і порядок застосування зброї. Пред­ставники влади, працівники правоохоронних органів та інші службові особи, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків заподіяли шкоду нападаючому чи затрима­ному, у т. ч. шляхом застосування зброї не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли за наявності підстав для застосування зброї і з дотриманням встановленого порядку її застосування (зокрема, не допустили перевищення заходів, необхідних для правомірного затримання злочинця).

У разі застосування службовою особою при перевищенні влади або службових пов­новажень зброї, якою вона володіла незаконно, її дії необхідно додатково кваліфікувати за ст. 262 або ст. 263.

Особливо кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину є перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст. 365). Про понят­тя тяжких наслідків див. п. 4 примітки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Стосовно перевищення влади або службових повнова­жень тяжкими наслідками визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушко­джень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують нмдг (п. 4 примітки до ст. 364), розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо.

Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні вла­ди або службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч. З ст. 365 та однією з таких статей Особливої частини КК: 112, 115, 121, 348, 379, 400). Необе­режне заподіяння смерті або необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень охоплюється ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за статтями 119 або 128 не потребує. Умисне вбивство чи умисне заподіян­ня тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочин­ця, підлягає кваліфікації лише за статтями 118 або 124. Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають квалі­фікації за ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 120 не потребують.

3. Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним знищен­ням чи пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1 ст. 399), кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 і додаткової кваліфікації за переліченими статтями про злочини проти власності не потребує. Якщо перевищення влади або службових повноважень було поєднане з діями, відповідальність за які передбачена частиною 2 зазначених статей, а також ч. З ст. 399, вчинене винним має кваліфікуватися за сукупністю злочинів.

Конституція України (ст. 28).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гід­ність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. Ратифікована УРСР 26 січня 1986р.

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 12-15-1).

Постанова ПВС Ns 1 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону» (п. 6).

Постанова ПВС Ns 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо­вими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (п. 4).

Постанова ПВС Ns 15 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (пункти 2, 4, 5, 6-19).

Стаття 366. Службове підроблення

1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіцій­них документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення докумен­тів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.